3. Дислексія та порушення зорово-просторових функцій

Велика кількість досліджень свідчить, що у дітей з дислек-сією зорово-просторове сприймання суттєво не страждає. Од­нак спостерігаються труднощі просторової орієнтації у всіх просторових напрямках, змішування понять «право - ліво», «верх - низ», «попереду - позаду», «над - під», утруднення у виконанні просторово організованих рухів. Зниження рівня мовленнєвого розвитку та здатності виділяти і усвідомлювати просторові ознаки предметного світу призводить до суттєвого відставання в оволодінні просторовими вербально-понятійни­ми позначеннями. Особливо яскраво це проявляється у експре­сивному мовленні. Діти з дислексію майже не користуються прийменниками «над», «між», прикметниками «широкий», «вузький», «товстий», «тонкий», прислівниками «попереду», «позаду», часто замінюють їх або використовують неадекватно. На думку багатьох авторів, порушення вербалізації просторо­вих уявлень відіграють важливу роль у механізмах порушення читання. Причому рівень мовленнєвого розвитку не є визначаль­ним фактором в оволодінні поняттями «право» - «ліво».

У дітей з дислексію виявляється затримка в диференціації правої та лівої частин тіла, пізня латералізація або її порушен­ня (ліворукість або змішана домінанта). Співвідношення між ліворукістю та дислексію не прямі, а опосередковані. В бага­тьох випадках, особливо при переучуванні ліворукості або у дітей зі змішаною домінантою спостерігаються специфічні труднощі формування просторових уявлень, змішування правої та лівої сторін. У нормі розрізнення правого та лівого формується до 6 років. Достатня сформованість просторових уявлень є необхід­ною передумовою розрізнення та засвоєння букв дитиною. У ліворуких дітей без порушень читання в процесі еволюції ство­рюються механізми, які компенсують латеральну дискоорди-націю, у ліворуких дітей з дислексію ці системи компенсації організуються більш повільно та пізно. Таким чином, не сам факт ліворукості, а несформованість просторових уявлень, яка спостерігається при переучуванні ліворуких дітей та при змішаній домінанті, викликає порушення читання.

У дітей із порушеннями читання відмічається неточність у визначенні форми та розміру. Несформованість оптико-про-сторових уявлень проявляється в малюванні, при складанні цілого із частин. Так, під час конструювання геометричних фігур за зразком спотворюються кутові відношення між еле­ментами ламаної лінії або спостерігається неправильне розта­шування фігур. При цьому помітних спотворень форми фігур майже не спостерігається. Виконання ж цих завдань по пам'яті часто видається непосильним. Аналіз малюнків дітей свідчить, що їм притаманні схематизм, бідність композиції, розташуван­ня предметів і фігур в один рядочок, статичність та недо­статність реалізму (Є.Ігнатьєв, Н.Сакуліна та ін.). Однією з найбільш яскравих патологічних ознак у дітей-дислексиків є порушення пропорцій як між частинами одного зображення, так і між окремими зображеннями. Часто малюнки непропорц­ійно малі в порівнянні з простором листа паперу. Основною при­чиною низького рівня зображувальної діяльності у дітей з дис­лексію, за результатами досліджень, проведених О.М.Корнє-вим, є незрілість складних, довільних форм зорово-моторної координації. Більшість дітей, які не засвоїли букви, мають найбільш низький рівень розвитку зображувальних навичок. Дефіцит зображувально-графічних здібностей бере безпосеред­ню участь у патогенезі дислексії, особливо на етапі засвоєння звуко-буквеної символіки.

У дітей з порушеннями читання мають місце порушення за­пам'ятовування комплексів з 5 геометричних фігур різної фор­ми («Симультанні комплекси ») або рядів фігур чи малюнків, роз­ташованих у різній послідовності («Сукцесивні комплекси»).