Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

СМПНУМ / лекція 5

.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
75.78 Кб
Скачать

Тема 5. Особливості логопедичної роботи з розвитку лексичного запасу у дітей із мовленнєвими порушеннями.

  1. Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника.

  • Розширення обсягу словника

  • Формування структури значення слова

  • Розвиток лексичної системності та семантичних полів.

  • Формування парадигматичних та синтагматичних зв'язків слів.

  • Розвиток словотворення.

  • Уточнення граматичного значення слова.

  1. Методи та прийоми словникової роботи.

1.

Словникова робота проводиться планомірно та систематично, з урахуванням вікових, індивідуальних мовленнєвих особливостей словника дітей із ПМР, їхнього психічного розвитку в цілому, а також у відповідності з наявними завданнями.

Базуючись на сучасних уявленнях про семантичну структуру слова і її розвиток в онтогенезі, а також на даних дослідження особливостей лексики у дітей із ПМР, у спеціальній методиці розроблені напрямки, методи та прийоми словникової роботи.

На основі визначених принципів словникової роботи формування та розвиток словника здійснюється за такими напрямками (Л.В.Лопатіна, Н.В.Серебрякова, В.М.Єрьоміна та інші):

  1. Розширення обсягу словника.

  2. Формування структури значення слова.

  3. Розвиток лексичної системності та семантичних полів.

  4. Формування парадигматичних та синтагматичних зв'язків слів.

  1. Розвиток словотворення.

  1. Уточнення граматичного значення слова. Логопедична робота передбачає уточнення значення слів,

які вже є у пасивному словнику дитини, актуалізацію їх у самостійному мовленні, оволодіння новими словами (насамперед дієсловами, прикметниками, а також іменниками у відповідності із загальноосвітньою програмою навчання і виховання у дошкільному закладі).

Виділення цих напрямків багато в чому є умовним, оскільки в єдиному процесі формування та розвитку лексики вони часто переплітаються, взаємодіють. Але виділення їх важливе для усвідомлення тих мовних процесів, які необхідно розвивати у дітей.

Загальний алгоритм оволодіння словом включає:

  • забезпечення дітям первинного сприймання слова, а саме семантичного визначення слова, його відношення з позамовною реалізацією, уточнення вимови;

  • демонстрацію зразка використання слова. Вставляючи слово у словосполучення, речення, дитина оволодіває синтагматичними зв'язками даної лексичної одиниці;

- оволодіння парадигматичними зв'язками слова, вироблення уміння підбирати до нього антоніми, синоніми тощо;

- закріплення слова в активному словнику з урахуванням його лексичного та граматичного значення. Підбір власних прикладів, що ілюструють використання слова.

За кожним напрямком роботи формування та розвитку лексики визначені основні завдання, поетапний зміст, методи і прийоми логопедичної роботи. Коротко їх розглянемо.

Розширення обсягу словника.

У граматичному відношенні збільшення словника здійснюється в основному на матеріалі іменників, дієслів, прикметників, прислівників.

На початковому етапі навчання (І рівень ЗНМ, перший період) обсяг засвоєння активного словника дітей приблизно такий:

1) звукові комплекси і звукосполучення: ту-ту, му-му, ку-ку, ам, мяу, бі-бі тощо;

  1. назви близьких людей: мама, тато, баба, тьотя, дядя;

  2. назви простих імен, предметів: Тата, Вова, Тома, Оля, Ніна, Ната, вата, ляля, муха;

  3. вираження прохань, наказів, побажань: на, дай, тут, пий;

  4. наслідування музичним інструментам: бом-бом, дуду, ля-ля.

Логопед уточнює і розширює пасивний і активний словниковий запас дітей. Слова, які підбирають, повинні бути зрозумілі дітям і зручні для вимови. Поступово ускладнюється структура слова, відпрацьовуються односкладові слова, на кшталт «дім», «ніс», смак»; трьохскладові з прямими відкритими складами, на кшталт «машина», «собака», «лопата»; двоскладові зі збігом приголосних, на кшталт «кішка», «ложка», «лялька». Як тільки у дитини з'являється навіть незначний словник, логопед може починати роботу над фразою.

Збагачення словника у подальшому відбувається за тематичними групами, з поступовим ускладненням матеріалу за кількісним та якісним складом.

Особлива увага в роботі з розширення номінативного словника приділяється засвоєнню узагальнених понять, слів, які позначають частини тіла і частини предметів, а також тим словам, які викликають найбільші труднощі у дітей З тою чи тою вадою мовлення.

Спочатку проводиться робота з уточнення зв'язку узагальненого поняття з частотними іменниками, які входять у склад даного узагальненого поняття. На наступних етапах роботи проводиться розширення обсягу узагальненого поняття за рахунок малопродуктивних слів.

Розширення обсягу словника прикметників здійснюється паралельно з розвитком уявлень про колір, розмір, форму, величину та інші ознаки та властивості предметів на основі їх порівняння, закріплюється їх зв'язок зі значенням.

Збагачення дієслівного словника проводиться у такій послідовності: продуктивні дієслова, які позначають рухи, стани ЛЮДИНИ, рухи тварин, далі закріплюється дієслівний словник за темами (наприклад, гра «Хто як голос подає?» - тема «Тварини», «Хто що робить?» - тема «Професії людей»).

У процесі роботи над прикметниками та дієсловами особливо велика увага приділяється закріпленню їх у контексті: у словосполученнях, реченні, тексті.

Формування структури значення слова.

Під час формування структури значення слова дітей навчають диференціювати значення слів на основі ознак протиставлення, подібності, аналогії тощо.

Одним з напрямків логопедичної роботи є уточнення контекстуального значення слова, робота над його багатозначністю. Уточнення багатозначності слова проводиться як при визначенні значення іменників, так і при визначенні контекстуальності значення прикметників і особливо дієслів (наприклад, біжить хлопчик, біжить струмочок, біжить час).

На початкових етапах відпрацьовуються найбільш продуктивні конкретні значення слова (наприклад, біжить хлопчик), потім контекстуальні значення, менш продуктивні (наприклад, біжить струмок), і, нарешті, переносне значення (наприклад, біжить час).

Розвиток лексичної системності і семантичних полів.

Розвиток лексичної системності здійснюється на основі засвоєння структури значення слова, оволодіння парадигматичними зв'язками слів.

Розвиток лексичної системності передбачає і організацію семантичних полів за різними ознаками. Нормування лексичної системності тісно пов'язане з розвитком логічних операцій класифікації, серіації, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

На початковому етапі роботи проводять групування, об'єднання слів за тематичними ознаками. У подальшому здійснюється диференціація слів всередині семантичного поля, виділення ядра, периферії, встановлення парадигматичних зв'язків на основі протиставлення, аналогії (наприклад, у іграх «Четвертий зайвий», «Розклади картинки за подібністю» тощо). При оволодінні кожним новим словом воно вводиться у певне семантичне поле, уточнюються його зв'язки з іншими словами даного семантичного поля, звертають увагу на те, чому це слово об'єднується-з іншими словами.

Формування синтагматичних зв'язків слів.

Формування синтагматичних зв'язків слова передбачає точне використання слова у мовленнєвому потоці, у словосполученнях і реченнях.

Необхідно враховувати, що словосполучення одночасно є одиницею мови і мовлення. Словосполучення має синтаксичні властивості і, в той же час, пов'язане з лексикою і морфологічним рівнем мови.

З психологічної точки зору оволодіння словосполученням в онтогенезі дозволяє розширювати і закріплювати синтагматичні зв'язки між словами, сприяє засвоєнню і закріпленню правил граматичної будови мови, є умовою засвоєння структури речення, яка поступово ускладнюється. Закріплення словосполучень забезпечує більш легкий вибір слова, оскільки на основі синтагматичних зв'язків одне слово ніби за ланцюжком витягує інше слово.

У процесі логопедичної роботи проводиться закріплення двокомпонентних, бінарних словосполучень, в основному дієслівних та іменникових, а також прикметникових та іменникових, прислівникові словосполучення для дітей із ПМР є досить важкими.

У процесі розвитку синтагматичних зв'язків слів враховується рівень розвитку граматичної будови мови дошкільників із ПМР, а також онтогенез мовлення.

Розвиток дієслівних словосполучень і валентності дієслова Л.В.Лопатіна, Н.В.Серебрякова пропонують проводити у такій послідовності:

а) словосполучення, які складаються із дієслова та іменника у знахідному відмінку без прийменника (наприклад, поливає квіти, несе сумку);

б) словосполучення, які складаються із дієслова та іменника у давальному, орудному, родовому відмінку без прийменника (дарує мамі, чистить щіткою);

в) словосполучення, які мають у складі дієслово та прийменниково-відмінникову конструкцію (іде додому).

Серед іменникових словосполучень найбільшої уваги послуговують такі:

а) прикметник + іменник (червоний мак, кислий лимон);

б) іменник у називному відмінку + іменник у непрямому відмінку (хвіст лисиці).

Розвиток словотворення.

Словотворення є одним із основних засобів розвитку словникового запасу дітей. Оволодіння різними способами словотворення допомагає дошкільникам із ПМР правильно використовувати назви дитинчат тварин (зайченя, білченя), предметів посуду (цукерниця, хлібниця), напрямки руху (їхав - виїхав - поїхав - переїхав) тощо. У процесі його формування основну увагу приділяють організації системи продуктивних словотворчих моделей. Для формування цих моделей насамперед уточнюється зв'язок між значенням морфеми і її знаковою формою. Закріплення цього зв'язку здійснюється на основі визначення спільного, схожого значення слів зі спільною морфемою, уточнення її значення.

Заключним етапом роботи є оперування морфемами в процесі лексико-семантичних вправ, тобто в експресивному мовленні дитини, закріплення словотворчих моделей.

Логопедична робота включає словотворення іменників, прикметників та дієслів.

Уточнення граматичного значення слова.

Значення слова являє собою єдність лексичного та граматичного значень. Уточнення граматичного значення слова є важливою умовою формування граматичної будови мови дітей із ПМР.

У процесі логопедичної роботи проводиться уточнення найбільш доступних для дошкільників граматичних значень: категоріального значення різних частин мови (іменника, дієслова, прикметника), живого та неживого, числа і роду іменників та прикметників, деяких відмінкових значень іменника.

З метою уточнення граматичних значень дітям пропонують відповісти на запитання, підібрати питання до слова, підібрати слова, які характеризують віднесеність до певного граматичного значення (наприклад, він, вона, воно), включити слово у словосполучення, речення.

За кожним із напрямків логопедичної словникової роботи використовується певна система методів і прийомів.

2.

У методиці словникової роботи виділяють дві групи методів: методи накопичення змісту дитячого мовлення (методи ознайомлення з навколишнім світом і збагачення словника) і методи, спрямовані на уточнення, закріплення та активізацію словника, розвиток його смислової сторони.

До першої групи методів належать: а) безпосереднє ознайомлення з довкіллям, формування та збагачення словника: розгляд та обстеження предметів, спостереження, огляди, цільові прогулянки та екскурсії; б) опосередковане ознайомлення з довкіллям, формування та збагачення словника: розгляд картин із малознайомим змістом у супроводі бесіди, читання художніх творів, показ діа-, кіно-, відео-фільмів, перегляд телепередач, показ різного роду театрів, дидактичні ігри з іграшками, предметами, картинками. В основі цих методів лежить чуттєвий досвід дитини. Всі вони обов'язково супроводжуються наочністю. Дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище. Наявність наочного образу стимулює мовленнєву активність дітей.

Першочергове місце в ознайомленні дітей із ПМР з навколишнім оточенням та збагаченні словника належить безпосереднім методам навчання. Розглянемо деякі з них.

Розгляд і обстеження предметів, спостереження за тваринами, діяльністю людей, природою, огляди приміщень дошкільного закладу проводяться в усіх вікових логопедичних групах. Вони мають на меті дати уявлення про предмети, взаємозв'язки між ними, уточнити та поглибити знання про них. Насамперед це ті предмети, з якими дитина часто и у стрічається у повсякденному житті. При цьому використовують прийоми обстеження, порівняння, що дозволяє виділити відмінність та подібність між предметами, узагальнювати, класифікувати. Діти поступово засвоюють слова ріпного ступеня узагальнення, які виражають видові та родові поняття.

Спостереження визначають як цілеспрямований і організований процес, спрямований на пізнання, уточнення і закріплення знань про навколишнє. В основі спостереження лежать безпосередні відчуття і сприймання предметів, явищ об'єктивної дійсності та їх властивостей. У цьому процесі беруть участь усі аналізатори дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний, нюховий). Це допомагає пізнати предмет з різних сторін, краще запам'ятати його назву.

Спостережливість - це особливість психічної діяльності людини, її підмічати в предметах і явищах те, що є істотним, але малопомітним у них. Це вміння дитини вдивлятися і бачити, помічати ознаки, якості, зміни, робити елементарні висновки зі спостережень. Спостереження можуть бути нетривалі (наприклад, за працею водія) і тривалі (за будівництвом; за сезонними змінами). Спостереження проводять як заняття переважно у молодшій та середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті.

До спостережень готуються заздалегідь: оглядають об'єкт спостереження, продумують розташування дітей, продумують запитання (констатуючі, причинкові, допоміжні), підбирають загадки, вірші, прислів'я. Необхідно продумати, які слова потребують пояснення, визначити конкретно, якими словами слід збагатити словник, якими активізувати, а які вимагають лише уточнення.

Важливим методичним прийомом є поєднання безпосереднього сприймання об'єктів, слова педагога та мовлення дітей. Якщо діти уперше знайомляться із будь-яким явищем, то потрібне майже повне поєднання у часі сприймання предметів, дій і слів, які їх позначають. У випадках повторного спостереження доцільно спочатку запропонувати дітям згадати відповідне слово, а потім педагогу його уточнити. Під час спостереження кожна дитина повинна мати можливість висловитися, закріпити нові слова.

Особливе значення має зразок мовлення (називання) педагога. Нові слова повинні вимовлятися чітко, зрозуміло. Використовують спеціальні прийоми привернення уваги дітей до слова: інтонаційне виділення слова, дещо посилене його артикулювання, повторне проговорювання слів і словосполучень дітьми. Це сприяє запам'ятовуванню слова, збереженню у пам'яті його звукового образу, утворенню кінестетичних відчуттів, що утворюються під час його багаторазового повторення. Мовленнєвий зразок супроводжується поясненням слів, уточненням їхнього смислу.

Серед методів опосередкованого ознайомлення з навколишнім світом та збагачення словника значне місце займає показ предметних картинок та сюжетних картин із малознайомим змістом. Вони дають дітям знання про ті об'єкти, які вони не можуть спостерігати безпосередньо (диких тварин, окремі види праці, засоби пересування, життя народів у інших країнах тощо). З фізіологічної точки зору картина забезпечує зв'язок другої сигнальної системи з першою, швидке засвоєння слів. Великого значення картині у розвитку словника надавав ще К.Д.Ушинський. За його думкою, вона спрямовує формування дару слова. Картина несе дитині разом з уявленням і слово, її розгляд супроводжується мовленнєвим зразком, поясненням і розповіддю педагога, читанням віршів, загадуванням і відгадуванням загадок, поясненням нових слів, співставлення їх із уже відомими, постановкою запитань, багаторазовим проговорюванням слів у різних контекстах.

Одним із засобів збагачення словникового запасу є художня література. Словникова робота є важливою ланкою н роботі над текстом. Якість сприймання тексту перебуває у прямій залежності від розуміння мовних засобів, особливо значень слів. Робота над лексичним значенням слів поглиблює розуміння задуму автора. Це може бути не тільки лексика, яка використовується автором, але й словник, необхідний для характеристики героїв, їх вчинків.

Особлива роль художнього твору полягає у збагаченні мовлення образними словами та виразами («Зимонько-снігуронько, наша білогрудонько, не верти хвостом...», Глібов). Великого значення у цьому процесі надають загадкам, приймакам, прислів'ям.

У зв'язку з читанням і розповіданням використовують ти к і прийоми роботи над словом:

  • накопичення змісту мовлення у попередній роботі, збагачення знань дітей про довкілля з метою підготовки до сприймання твору;

  • акцентування на словах, які мають основне смислове навантаження;

  • виявлення значень незнайомих слів і виразів, уточнення відтінків значень слів, які використовують у переносному смислі;

  • пояснення педагогом значень слів;

  • проговорювання слів дітьми;

  • заміна авторських слів словами, близькими за значенням;

  • підбір слів для характеристики героїв;

  • використання слів у різному контексті в зв'язку з бесідою за змістом твору.

До другої групи методів відносять: розгляд та опис знайомих предметів, іграшок, розгляд картин зі знайомим змістом, читання віршів та оповідань пізнавального змісту, усна народна творчість, дидактичні ігри і, особливо, словесні дидактичні ігри та вправи.

Розглядання іграшок використовують як метод уточнення, закріплення і активізації словника. Для розвитку словника використовують різні категорії іграшок: фігурки людей, житло людей, їх оточення, засоби пересування, тварини, птахи, фрукти, овочі, знаряддя праці. Під час розглядання іграшок використовують ігрові прийоми, ігрові дії, але немає суворих правил. Але іграшки можна використовувати і в дидактичних іграх, де є ігрові завдання, ігрові правила, ігрові дії.

Розглядання картин зі знайомим змістом спрямоване на уточнення дитячих уявлень і словника. Воно завжди супроводжується бесідою, яка активізує раніше засвоєний словник. Словникова робота при цьому пов'язана з розвитком діалогічного мовлення. Запитання є основним прийомом роботи над словом.

Дидактичні ігри - досить поширений метод словникової роботи. Словникові ігри проводяться з іграшками, предметами, картинками і на вербальній основі. Вони дають можливість педагогу в емоційній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів, уточнювати і активізувати їх словник. Нові слова під час гри не використовують, оскільки вони відволікають дітей, порушують гру. У словникових дидактичних іграх дитина опиняється в ситуації, коли вона вимушена використовувати раніше набуті знання і словник у нових умовах. Підбір матеріалу для дидактичних ігор повинен визначатися завданнями словникової роботи (ігри «Магазин», «Кому що потрібно?», «Чарівна торбинка» тощо).

Дидактичні вправи не мають ігрових правил. Ігрове завдання полягає у швидкому підборі відповідного слова («Назви одним словом», «Назви частини предмета» тощо). Це являє для дітей певні труднощі. Тому особливу увагу потрібно приділяти підбору мовленнєвого матеріалу, поступовості в ускладненні завдань, їх зв'язкам з попередніми етапами роботи над словом. Вправи сприяють формуванню умінь вільно користуватися лексичними засобами мови, створюють умови для активного відбору слів.

Одне з головних правил введення нових слів у словник дитини - ознайомлення зі словом у певному контексті (мінімальний контекст - словосполучення, або речення), відпрацювання навичок усвідомленого і доречного використання слів у відповідності з контекстом висловлювання.

Особлива увага приділяється семантизацїї лексики. Для пояснення значень слів застосовують такі прийоми:

а) пояснення значень слів шляхом показу картинки;

б) співставлення слів з іншими словами (сміятися – з якого приводу?, насміхатися - над ким?);

в) пояснення етимології слова (чапля-болотниця; лисиця взимку мишкує...);

г) складання словосполучень і речень зі словом, яке пояснюють;

д) пояснення слова іншим, близьким за значенням (мужній - хоробрий);

ж) пояснення значення слова через його визначення (герой - людина, яка відрізняється хоробрістю);

з) порівняння слів за звучанням і значенням, підбір римованих слів.

Смислова сторона мовлення розвивається в процесі роботи над антонімами. Спочатку використовують прийоми роботи з ізольованими словами (словосполученнями), потім

- з такими ж словами у реченнях і зв'язних висловлюваннях:

а) підбір антоніма до заданого слова (через картинки і на вербальному матеріалі: високий - низький; тихо – голосно тощо);

б) відшукування слів-антонімів в оповіданнях, прислів'ях тощо;

в) договорювання речень зі словами-антонімами (влітку жарко, а взимку - ... .);

г) складання речень із заданою парою антонімів (весело - сумно).

В роботі над синонімами використовують такі прийоми:

а) підбір синонімів до ізольованих слів;

б) пояснення відбору слів у синонімічному ряду;

в) заміна синоніма у реченні, обговорення варіантів значень (біжить струмок - тече, ллється, журчить);

г) складання речень зі словами синонімічного ряду;

д) складання розповіді зі словами синонімічного ряду.

Розкриття значень багатозначних слів відбувається за

допомогою таких прийомів:

а) визначення багатозначності слів у конкретних ситуаціях (іде: годинник; дощ; тролейбус);

б) пояснення і порівняння значень багатозначних слів (ручка у дитини, ручка у дверцят);

в) підбір близьких за смислом слів до кожного значення багатозначного слова: гострий перець - гіркий, жагучий; гостра голка - колюча, гострокінцева;

г) підбір антонімів до кожного значення багатозначного слова: гострий - солодкий, гостра - тупа;

д) складання речень із багатозначними словами;

ж) знаходження багатозначних слів у прислів'ях, скоромовках, літературних творах.

Словникова робота на заняттях поєднується з активізацією слів у різних видах діяльності.

Соседние файлы в папке СМПНУМ