СМПНУМ / лекція 7

Тема 7. Спеціальна методика формування способів словотворення.

1. Поняття словотворення як особливого виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності.

2. Завдання навчання словотворення дітей із ПМР.

3.Зміст та етапи формування словотворення у дітей із ПМР.

1

Психологічні дослідження, присвячені процесу оволодіння дітьми мовленням у нормі (Д.Б.Ельконін, А.В.Захарова, А.К.Маркова) показали, що початок оволодіння лексико-граматичним рівнем у дітей пов'язаний із засвоєнням основ словотворення, а це, в свою чергу, обумовлено розширенням словника дитини. Оволодіння словотворенням -процес тривалий, він поширюється на всі роки подальшого навчання в школі, але в цьому процесі особливе місце займає початковий етап навчання.

Л.С.Виготський відзначав, що оволодіння словотворенням йде у дитини попереду оволодіння нею логічними структурами й операціями. Тому, на початковому етапі навчання дітей мови (процесам словотворення) повинно будуватися з розрахунком на практичне оволодіння цим матеріалом.

В основі засвоєння системи морфологічного словотворення лежить складний багаторівневий механізм, який включає такі операції (В.К.Орфінська, О.О.Леонтьев, М.І.Жинкін, Є.Ф.Соботович): порівняння слів та їх словоформ, виділення звукокомплексів (морфем), які несуть це значення, їх узагальнення, утворення на цій основі за аналогією слів і словоформ, контроль за відповідністю нових слів і словоформ нормам мови.

Отже, на сучасному етапі розвитку науки словотворення розглядають як особливий вид мовленнєво-мисленнєвої діяльності, що має низку базових операцій: операцію виділення і розпізнавання морфеми на слух зі слова, що звучить, і операцію інтеграції (тобто включення) словотвірної частки у склад нового (похідного) слова. Засвоєння морфологічної системи словотворення припускає оволодіння дитиною цілою низкою дій та операцій з мовними знаками (у даному випадку з морфемами).

У сучасній українській мові словотвір визначається як розділ мовознавства, в якому вивчаються закономірності творення слів та засоби, що використовуються для цього; він є найголовнішим засобом збагачення лексики рідної мови, тобто творення нових слів. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, словотвірних моделей.

Словотвірний рівень є проміжним між основним морфологічним і лексико-семантичним. Суть міжрівневих зв'язків полягає в тому, що основна одиниця морфологічного рівня - морфема - використовується для творення одиниць лексико-семантичного рівня - слів (лексем).

Морфема - мінімальна значуща неподільна частина слова, яка виділяється в його структурі в результаті зіставлення даного слова з іншими словами, які мають такі ж морфеми. Однією з ознак морфеми є її повторюваність (афіксальні морфеми); кореневі ж можуть бути і одиничними. Морфем в українській мові безліч, значно більше, ніж слів.

Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова, виступають як організуючий структурний і семантичний центр, навколо якого у суворому порядку розташовані афікси, які надають слову додаткових значень (префікс і суфікс - нових лексичних та емоційних відтінків, закінчення слугує для зв'язку слів у реченні і є носієм граматичного значення).

У процесі формування словотворення у дошкільників із ПМР просте повторення і запам'ятовування слів є малопродуктивним; дитина повинна знати його механізм і навчитися ним користуватися. Сутність моделі цього формування полягає у матеріалізованій демонстрації дітям словотворчої системи мови як найбільш загальних правил конструювання і використання твірних одиниць. Увагу дітей звертають на спосіб утворення слів за допомогою суфіксів або префіксів, формують навички утворення слів за аналогією.

Р.Є.Левіною було висунуте положення про те, що тільки дітям із III рівнем мовленнєвого недорозвинення доступні словотворчі операції. Але в сучасній логопедії дослідники (Л.М.Єфімєнкова, Є.Ф.Соботович, Л.І.Трофимецко) обґрунтовано пропонують розпочинати роботу над формуванням морфологічної системи словотворення з дітьми із II рівнем ЗНМ, тоді, коли у дітей в активному словнику вже є певна кількість іменників і дієслів.

Методикам навчання способам словотворення дошкільників із ПМР приділяли увагу такі вчені-дослідники і практики, як Л.М.Єфімєнкова, Л.В.Лопатіна, Н.В.Серебрякова, Т.В.Туманова, Є.Ф.Соботович, Л.І.Трофименко та інші.

2.

Навчання словотворення передбачає виконання таких завдань:

• формування спрямованості уваги дітей на морфологічне оформлення мовлення, організація спостережень дітей за використанням однієї і тієї ж морфеми в різних словах для позначення схожих явищ;

• формування уміння визначити спільні словотворчі афікси в словах із різним лексичним значенням;

• формування навичок практичного вживання слів із різним морфемним значенням.

Логопедична робота включає словотворення іменників, дієслів, прикметників суфіксально-префіксальним способом, складних слів та деяких дієприкметників.

3.

Формування словотворення відбувається з урахуванням принципу онтогенетичного підходу послідовно-паралельно у декілька етапів.

Зміст формування словотворення у дітей із ПМР.
/ етап (словотворення найбільш продуктивних моделей)
Іменники		Дієслова	Прикметники
1. Утворення зменшено-пестливих іменників із суфіксами -ечок, -ечк, -ичок, -ичк. -ик, -ник, -к (зірочка, віконечко, сонечко, ручка, носик, стільчик тощо); із суфіксами недорослості -ен(я), -єн, ат, -ят, -к (назви тварин, їх використання в однині та множині: гусеня, вовченя, лисенятко, каченята, зайченята тощо).		1. Утворення дієслів від звуконаслідувальних слів: туп-туп - тупаємо, плеск-плеск-плескаємо, ква-ква - квакає, гав-гав – гавкає тощо.	1. Утворення присвійних прикметників від іменників І відміни за допомогою суфіксів -ин, -їн (баба - бабин, бабуся - бабусин, Маруся - Марусин, Софія -Софіїн).
		2. Диференціація префіксів доконаного та недоконаного виду на-, з-, по-, про- (малюю - намалював, граю - пограв, програв, будую - збудував).
2. Утворення іменників із суфіксом збільшеності, згрубілості -ищ(е) (ручище, ножище, очища, морозище, голосище ).		3. Утворення дієслів із префіксами зі значенням протилежності дій за - ви, на - ви, при – від (наливає - виливає, заходить - виходить).
II етап (словотворення менш продуктивних моделей)
Іменники		Дієслова	Прикметники
1. Утворення зменшено-пестливих іменників із суфіксами -оньк, -еньк (голівонька, корівонька, зіронька, дитинонька).		1. Продовження утворення дієслів від звуконаслідувальних слів: кар-кар-каркає, няв-няв - нявкає, кукуріку - кукурікає.	1. Утворення відносних прикметників з суфіксами -н, -ян(ий), -ев(ий) (залізний, дерев'яний, металевий глиняний, овочевий).
2. Утворення назв посуду суфіксальним способом: -ниц(я) - цукерниця, хлібниця; -ник, -яр (-ар) - чайник, кав'ярник.		2. Утворення дієслів просторового значення з префіксом –при (приїхав, приніс, прийшов).	2. Утворення якісних прикметників із суфіксами -ав-(-яв), аст-(-яст), -ист, -уват (жовтавий, дірчастий, глинястий, плечистий, гіркуватий, кістлявий, голуватий).
3. Утворення іменників із суфіксом зі значенням речовинності -ин, -инн(я) (городина, морквина, виноградина, гарбузиння).		3. Навчання способам відіменникового утворення: мило - милить, фарба - фарбує, вчитель- вчить.	3. Утворення присвійних прикметників (від назв тварин) із суфіксами - ин(ий), -їн(ий) (бджолиний, голубиний, качиний, зміїний).
4. Продовження співвіднесення назв тварин та їхніх дитинчат, використання цих назв у однині і множині, у родовому відмінку множини.
5. Утворення іменників їм місцем дії із суфіксом - аль (вітальня, роздягальня).
ІІІ етап (утворення непродуктивних моделей)
1. Утворення назв професій за допомогою суфіксів від дієслів: лікує - лікар; будує - будівельник; виховує - вихователь.		1. Утворення дієслів просторового значення з префіксами з-, по-, під-, пере, за-, до- (їхав - під'їхав, від'їхав, переїхав, зажав)	1. Утворення зменшено-пестливих прикметників за допомогою суфікса -еньк(ий) (маленький, зелененький, молоденький, темненька).
			2. Утворення відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса -ов (малиновий, медовий, гороховий, дубовий, березовий).
2. Утворення іменників від дієслів (з багаторазовим повторенням дії) за допомогою суфіксів: багато працює - працівник; багато говорить - говорун.
		2. Підбір споріднених слів: писати - писаний, переписати, писар, відписати, писанка.
			3. Утворення присвійних прикметників (у значенні приналежності) за допомогою суфіксів -яч; -ч, з чергуванням приголосного (лисячий, котячий, вовчий, свинячий, ведмежий).
3. Утворення назв професій жіночого роду за допомогою суфіксів -иц(я), -к (продавщиця, льотчиця; лікарка, мулярка, вчителька).
			4. Утворення ступенів порівняння прикметників: а) вищий - за допомогою суфіксів -іш, -ш (тепліше, холодніше, солодший; синтетичний спосіб); - за допомогою слів (аналітичний спосіб): більш глибокий, менш вередливий; б) найвищий ступінь - за допомогою префіксу най-(найбільший, найкраща; синтетичний спосіб); - за допомогою слів найбільш, найменш до звичної форми якісного прикметника (найбільш зручний, найменш приємне).
4.Підбір споріднених слів від похідної основи: лист-листяний, листопад; пшениця — пшеничний, пшениченька.
	5. Утворення іменників та прикметників шляхом поєднання двох слів: довговухий, синьоокий, носоріг, лісоруб тощо. 6. Утворення дієприкметників: розбили чашку - розбита чашка; розлили молоко - розлите молоко тощо.

Під час формування граматичної системи словотворення необхідно враховувати, що спочатку весь пропонований матеріал відпрацьовується в імпресивному мовленні, а потім переходять до ознайомлення з певним способом словотворення та його використанням у мовленні.

Робота над словотворчими афіксами здійснюється наступним чином:

1. утворення слів із заданим значенням за допомогою логопеда, наприклад, назвати пестливо предмети: лисичка, синичка. Підбирають слова з однаковими словотворчими афіксами (за значенням та звучанням – ичк (а));

2. виділення спільної морфеми;

3. закріплення значення афікса;

4. аналіз звукового складу морфеми (для дітей старшого віку);

5. самостійне утворення слів з даним афіксом.

Під час формування словотворення широко використовується прийом порівняння. Порівняння здійснюється у двох планах:

• порівняння ряду слів із однаковим словотвірним афіксом: відбувається уточнення, що спільного в цих словах за значення і за звучанням (м'ячик, носик, песик, бантик тощо);

• порівняння споріднених слів (мотивуючого і похідного): визначається, чим подібні і чим відрізняються ці слова (ліс - лісовий - лісовик - лісовичка).

Для порівняння звукового складу споріднених слів рекомендують використовувати звукові графічні схеми слів.

Під час добору лексичного матеріалу для роботи над граматичною системою словотворення враховується структурна складність слова та фрази, тобто беруться до уваги можливості вимоги звуків і відтворення дітьми слів.

Система занять на засвоєння дітьми граматичної системи словотворення повинна являти собою цикл (серію) вправ з поетапним відпрацюванням і поступовим ускладненням дій дитини з одним і тим же мовленнєвим лексичним матеріалом та наступним повторенням цього циклу на більш високому рівні.