Тема 3. Дидактичні основи роботи з формування і розвитку мовлення у дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку.

1. Методичні принципи навчання мови і мовлення дітей із ПМР.

2. Основні засоби навчання мови і мовлення дітей із ПМР.

3. Методи і прийоми спеціального навчання дітей із ПМР рідної мови і мовлення.

1. Методичні принципи навчання мови і мовлення дітей із ПМР.

Принципи навчання - це вихідні теоретичні положення (правила, вимоги), керуючись якими педагог підбирає засоби, методи і прийоми навчання, передбачає його ефективність.

Дидактичні принципи (загальні та спеціальні) спрямовані на оволодіння дітьми знаннями, вміннями і навичками з наступним їх використанням у житті, на досягнення ефективного розвивального і виховного навчання. Вони є основоположними для спеціальної методики початкового навчання української мови та розвитку мовлення. Разом з тим методика має і свою систему методичних принципів.

Методичні принципи - це положення, які визначають як основні (загальні), так і другорядні (часткові) параметри процесу навчання даного предмету, а також найбільш ефективні засоби досягнення поставленої дидактичної мети. Методичні принципи виступають у тісному взаємозв'язку один із одним. У загальній методиці методисти підходять до визначення принципів з різних позицій і в зв'язку з цим називають і різні принципи.

Проблема принципів навчання рідної мови і мовлення у спеціальній методиці мало розроблена. Звернемося до загальних принципів навчання, виведених із закономірностей засвоєння дітьми мови і мовлення (за Л.П.Федоренко), враховуючи особливості мовленнєвого розвитку дітей із ПМР і специфіку їх навчання.

Принцип уваги до матерії мови - будувати навчання необхідно таким чином, щоб розвивати периферичний мовленнєвий апарат дитини: органи артикуляції, голосоутворення, дихання. Крім цього, звертається увага на стан органів слуху, збереженість їх є необхідною умовою формування правильного мовлення, а також на стан дрібної моторики пальців і кисті рук, розвиненість якої сприяє розвитку мовлення та мислення дитини.

Принцип розуміння мовних значень - лексичних та граматичних. Для успішного формування та розвитку мовлення у процесі навчання діти повинні засвоїти мовні знаки, розуміти їх, співвідносити слово з конкретним реальним предметом, розуміти лексичні значення, тобто предметний ряд об'єктів: предмет, число, дію, ознаки предмета, ознаки дії; розуміти смисл слова у різних контекстах, а також граматичні значення - логічний ряд об'єктів - відношення між словами, або відношення того, хто говорить, до предметів і явищ.

Принцип оцінки виразності мови - це розуміння внутрішнього світу людини, втіленого у мові, вміння висловлювати свої емоції і почуття. У дітей виховують увагу до інтонаційної сторони мовлення: розвивають мовленнєвий слух, чуття тембру і ритму, відчуття сили звука. Дітей навчають користуватися різними видами інтонації, виражати голосом своє ставлення до висловлювання, підвищуючи чи понижуючи його у відповідності з контекстом, логічно і емоційно підкреслювати текст. Виховують у дітей любов до художньої літератури, здібність помічати виразні засоби під час сприймання літературних творів, народної творчості, відчувати художній образ, розвивають поетичний слух (вміння уловлювати звучність, музикальність, ритмічність поетичного мовлення), виховують здібність відчувати образну мову казок, розповідей, віршів.

Принцип розвитку мовного чуття («чуття мови») -неусвідомлене володіння закономірностями мови. В процесі багатократного сприймання мовлення і використання у власних висловлюваннях подібних форм у дитини в нормі на підсвідомому рівні формуються аналогії, а потім вона засвоює і закономірності. Діти починають більш вільно користуватися формами мови, комбінувати елементи мови у відповідності з її законами, хоча і не усвідомлюють їх. У Дітей із ТВМ виявляються порушеними самі задатки до мовні здібності. А.К.Маркова, вивчаючи дітей із тяжкою монленнєвою патологією, відмічала, що «у немовленнєвої дитини відсутні ті величезні можливості (обширний словник, чуття мови»), які в умовах нормального розвитку можуть компенсувати ті чи ті недоліки в оволодінні мовленням».

Здібність до чуття мови слід постійно розвивати. Дітей із ПМР потрібно навчати орієнтованим діям у мовному матеріалі у ситуації взаємодії з дорослим. Розвиток «чуття слова» (увага до його звукової, ритмічної, граматичної і лексичної форми) відбувається в результаті неусвідомленого узагальнення досвіду орієнтовних дій у різних комунікативних умовах. Для цього організується накопичення матеріалу, що підлягає систематизації (сприймання і запам'ятовування мовленнєвого зразка дорослого), проводиться його групування в результаті спеціальних мовних спостережень. Формується увага до мовлення дорослого, однолітка, потім до власного мовлення і співвіднесення його з еталоном. З розвитком «чуття мови» пов'язане і формування мовних узагальнень.

Принцип випереджувального розвитку усного мовлення перед писемним. Розвинене усне мовлення є однією з умов формування писемного мовлення. У дошкільному віці закладають основи для навчання писемного мовлення. У дітей із ПМР необхідно розвивати невербальні форми психічних процесів, а саме: зорового гнозису, зоропросторової орієнтації, зорового аналізу і синтезу, зоромоторної координації, зорової пам'яті, уваги. Потрібно цілеспрямовано формувати фонетико-фонематичні процеси, розвивати словниковий запас, граматичну будову мови, навчати зв'язного мовлення.

Принцип прискорення темпів збагачення мови передбачає поступове ускладнення змісту, засобів, методів і прийомів навчання за мірою зростання дітей за віком та їхніх мовленнєвих можливостей. Завдання та зміст навчання дітей із ПМР рідної мови і мовлення насамперед визначаються особливостями їх мовленнєвого розвитку. У відповідності до цього підбираються методи та прийоми корекційно-розвивальної роботи. За ступенем складності та обсягом мовленнєвого матеріалу вони будуть різні, наприклад, для дітей із І рівнем ЗНМ та для дітей із II або III рівнем ЗНМ. Так, на початковому етапі навчання переважають, як правило, наочно-словесні методи навчання, а на подальших етапах -словесно-практичні, підкріплені наочністю.

До часткових методичних принципів відносять:

а) принцип комунікативної спрямованості навчання, що передбачає оволодіння дітьми рідною мовою як засобом комунікації (спілкування);

б) принцип навчання мови як діяльності зумовлює практичну спрямованість процесу навчання рідної мови; розвиток її як засобу спілкування у різних видах діяльності;

в) принцип взаємозв'язку сенсорного, розумового і мовленнєвого розвитку дітей. Мовлення спирається на сенсорні уявлення, які складають основу мислення, і розвивається у єдності з мисленням;

г) принцип забезпечення активної мовленнєвої практики на заняттях і у повсякденному житті;

д) організація спостережень над мовним матеріалом з метою пізнання і усвідомлення дітьми мовної дійсності;

ж) принцип комплексного підходу до розвитку всіх сторін мовлення передбачає засвоєння усіх рівнів мови у їх тісному взаємозв'язку. У процесі розвитку однієї зі сторін мовлення розвивають одночасно і інші, оскільки всі вони є частинами одного цілого - процесу оволодіння системою мови;

з) принцип збагачення мотивації мовленнєвої діяльності на основі поєднання навчання мови з ігровою діяльністю, розвитком творчих умінь;

ж) принцип забезпечення впливу художньої літератури на мовленнєвий розвиток дитини.

Ці принципи відображують специфіку навчання рідної мови і мовлення дітей із ПМР, доповнюючи і взаємодіючи із системою загально дидактичних принципів.