IkursIn18 / заруба 8

Практичне заняття №8

ФРАНЦУЗЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ

План

1. Роман „Гаргантюа і Пантагрюель" Франсуа Рабле – вершина французької рене-сансної літератури.

1.1. Історія написання роману, його сюжетна основа.

1.2. Гуманістичні ідеали Рабле.

1.3. Педагогічні погляди автора.

1.4. Сатира на феодалізм і схоластику в романі.

1.5. Зв'язок твору Рабле з народною творчістю.

1.6. Ідеальне суспільство. Телемське абатство.

2. Вивчення роману в школі.

Завдання

1. Виписати приклади комічного в романі.

3. Дати відповідь на питання «Які елементи системи навчання і виховання, запропоновані Рабле, наявні в сучасній школі?» (на окремих аркушах).

Життя Гаргантюа і Пантагрюеля — загальна назва низки з п'яти романів французького письменника 16 століття Франсуа Рабле. Цесатирико-філософський твір, вершина творчості письменника.

1.1 У п'яти книгах розповідається про пригоди двох гігантів, батька — Гаргантюа, та сина — Пантагрюеля. Твір просякнутий сатирою на тогочасне французьке суспільство, написаний вульгарною, грубою мовою з використанням туалетного гумору, сповнений сцен насильства. Він був заборонений цензурою Сорбонни. Водночас, він був популярний у читачів, які відчували в ньому сильне гуманістичне спрямування, збагатив французьку мову численниминеологізмами.

Написання й публікація романів тривали з 1532 по 1564 рік. Останній із них вийшов уже після смерті автора

1.1 "Гаргантюа і Пантагрюель" тісно переплітається зі своїм часом, у ньому чимало моментів, не до кінця зрозумілих широкому колу сучасних читачів. Так, деякі побіжно згадуються особи в романі - Андре Тирак, абат д'Ардійон, метр Рондібіліс (Гійом Ронделе) - реально існуючі люди, друзі або знайомі Рабле. Більшість географічних назв у першій книзі - топоніми Турени, французької провінції, де Рабле народився і виріс. Окремі фрагменти написані "на злобу дня": страшна посуха, що супроводжувала народженню Пантагрюеля - відображення сильної посухи у Франції в 1532 році (рік народження "Пантагрюеля" літературного); образ Пікрохола є почасти сатирою на імператора Карла V, довгі роки воював з Францією. Все це не заважає розуміти суть роману і гідно оцінювати його художній зміст.

1.2 /1.3 Письменник-гуманіст у знаменитому романі "Гаргантюа і Пантагрюель" показав блискучу сатиру на середньовічне виховання. Його роман – це "захоплений гімн новому знанню й новій освіті, тріумфальна програма гуманістичної науки, просочена такою ж вірою в її непогрішність і радістю прилучення до неї, як викрик Ульріха фон Гуттена: "Уми прокинулися, життя стало насолодою!".     У своєму романі Ф. Рабле дотепно викривав вади середньовічного виховання й навчання.

 Особливого значення філософ надавав методам навчання: навчання, на його думку, повинно проходити в ігровій формі. Він думав, що найкраще будувати систему освіти так, щоб той, кого виховують, не розрізняв, де починається навчання й де закінчується відпочинок, і найкраще, коли відпочинок і навчання так чергуються між собою, що й те й інше сприймається з великою радістю для того, кого виховують. Це було точкою зору всієї нової культури виховання й освіти в епоху Відродження у Франції.

1.4/1.5 Улюблений прийом Рабле - гротеск, гіпербола ("супергіпербола", за висловом А. Джівелегова). Це пов'язано з особистостями головних героїв - велетнів Гаргантюа і Пантагрюеля. Часом вони спокійно уживаються з звичайними людьми (їдять з ними за одним столом, пливуть на одному кораблі), але не завжди. Гаргантюа сідає відпочити на собор Паризької Богоматері і приймає гарматні ядра за мух, Пантагрюеля приковують до колиски ланцюгами, що служать для перекриття гаваней. Кульмінації цей прийом досягає, коли Пантагрюель, висолопивши язика, вкриває від дощу свою армію, а один з його наближених випадково потрапляє в рот своєму панові і виявляє там міста і села.

Багато місця в романі приділяється грубуватому гумору, пов'язаного з людським тілом ^[1], багато говориться про одяг, вині, їжі і венеричних захворюваннях (пролог першої книги починається зі слів "Славетні п'яниці і ви, високоповажні венерікі (бо вам, а не кому іншому, присвячені мої писання)!"). Це абсолютно нетипово для середньовічної романістики, яка вважала всі ці теми низькими і не гідними згадки.

Характерна особливість "Пантагрюеля" - велика кількість вкрай докладних і в той же час комічних перерахувань страв трапез, книг, наук, законів, грошових сум, тварин, смішних імен воїнів і тому подібного. Об'ємні і скрупулeзние переліки часом утворюють цілі розділи (книга IV, глава LX "Про те, які жертви приносили своєму богу гастролатри в дні пісні" і т.д.).

"Гаргантюа і Пантагрюель" нерозривно пов'язаний з народною культурою Франції пізнього Середньовіччя та Відродження. З неї Рабле запозичив і своїх головних героїв, і деякі літературні форми (наприклад, блазони або так звані coq--l'ne - словесні нісенітниці), і, головне, сама мова оповіді - з безліччю непристойних словесних оборотів і комічних алюзій різноманітних священних текстів, мова, пройнятий атмосферою веселого народного свята, звідки женуть всяку серйозність. Ця мова разюче відрізнявся від того, яким були написані середньовічні схоластичні трактати або латинізовані богемні твори деяких сучасників Рабле (наслідування латині висміяне в розділі про лімузінце другої книги роману).

1.6 У першій книзі виражений і соціальний ідеал Рабле, тісно пов'язаний з його уявленнями про ідеальне виховання людини. У війні з Пікрохолем відзначився подвигами чернець Жан, людина смілива, життєрадісна і «не святенник». У нагороду за службу він одержав Телемське абатство і запровадив там разом з Гаргантюа новий порядок. У Телемі оточені всіма благами живуть молоді красиві чоловіки й жінки, керуючись у всьому тільки власними бажаннями і доброю волею. «Роби, що хочеш» - це єдине правило статуту Телеми. Телеміти люблять і цінять товариство, відзначаються доброзичливістю, шляхетною поведінкою, різносторонніми інтелектуальними інтересами й універсальними знаннями. Вони володіють почуттям самодисципліни, їм не властива схильність до пороку, зла і безпорядку. Все це, на думку Рабле, забезпечується свободою. Тільки на основі незалежності можливі гармонійний розвиток людини і розумні відносини в суспільстві. Створюючи свій ідеал, Рабле виходив з гуманістичної віри в людину, в її суспільну природу; він був певний того, що викривлення людської природи зумовлюється насильством і примусом. Тільки людей вільних «сама природа наділяє інстинктом і стимулюючою силою, які постійно наставляють їх на добрі діла і відвертають від пороку»

 Телемське абатство Рабле як ідеал соціального життя - це утопія. Ідеальні люди Рабле не трудяться - вони зайняті тільки своєю особистістю, їх обслуговують і заробляють їм на розкішне життя інші люди. Телему можна розглядати хіба що як мрію гуманістів про вільне суспільство, в якому буде можливим існування гармонійно розвиненої людини.

2. Вивчається у 8 класі загальноосвітньої школи. Є літературою для позакласного читання

Виховання і школа епох Середньовіччя та Відродження Педагогічна думка в епоху Відродження (Еразм Роттердамський, Франсуа Рабле, Мішель Монтень, Томас Мор, Томмазо Кампанелла).