Re_(Net_temy)_files / ТЕМА 11

ТЕМА 11. КОМПЛЕКСНІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ.

Комплексний метод реабілітації у роботі з особами із заїканням визнається вітчизняними фахівцями найбільш ефективним. У ньому можна виділити три основних напрямки: логопедичний психотерапевтичний та клінічний. Вперше думка про комплексний метод реабілітації була висунута століття тому М. Сікорським. Це положення пізніше розвивається у роботах В. Гіляровського та його співробітників (Н Власової, Е. Рау, Е. Грінер та ін.).

1. Комплексні системи реабілітації дітей із заїканням дошкільного віку. Однією з перших комплексних систем коректувальної роботи з дошкільниками із заїканням у вітчизняній логопедії є система, запропонована Н. Власовою і Е. Рау (1933, 1959, 1983), яка не втратила актуальності насьгодні. Авторами вперше обгрунтована низка принципів комплексного методу реабілітації осіб із заїканням:

1) до початку коректувальної роботи необхідне проведення ретельного медико-психолого-педагогічного обстеження дітей;

2) коректувальні дії повинні спрямуватися на розвиток навичок плавного мовлення й на весь організм та особистість дитини із заїканням;

3) логопедична робота з розвитку навичок плавного мовлення передбачає попередній оберігаючий мовний режим.

4) розвиток навичок плавного мовлення включає поступове ускладнення ступеня самостійності мовлення: зв'язного, відображеного, короткі відповіді на запитання за знайомою картинкою, самостійний опис знайомої картинки, переказ прослуханої невеликої розповіді, розповідь за знайомою картинкою і мовлення в бесіді (спонтанне).

На думку цих авторів, реабілітація дітей із заїканням повинна проводитися в колективі в умовах закладів типу денного стаціонару або дошкільного закладу з лікувальним спрямуванням.

Н. Власова (1959, 1983) рекомендує проводити даний режим на початковому етапі корекційної роботи. У цей період розпочинається поступове введення простіших видів мовлення: зв'язного, а пізніше відображеного. Послідовність використання різних видів мовлення відповідає основним етапам корекційної роботи.

Особлива увага в цій комплексній системі реабілітації приділяється розвитку пам'яті, уваги, мисленнєвих операцій. Особливий акцент саме на цих видах діяльності рекомендується надавати в процесі роботи з дітьми з неврозоподібною формою заїкання. Окрім цього, система реабілітації включає такі розділи: робота з розвитку загальної і дрібної моторики, яка здійснюється на логоритмічних заняттях, в ручній праці та образотворчій діяльності дітей, робота з виправлення порушень звуковимови, робота з розвитку мовлення дітей, її лексичного наповнення і граматичного оформлення. Основні положення цієї системи до теперішнього часу широко використовуються логопедами в практичній роботі з особами із заїканням різних вікових груп.

Комплексний підхід до реабілітації осіб із заїканням в амбулаторних і стаціонарних умовах медичних закладів розроблений В. Селіверстовим (1968, 1994). В. Селіверстов особливо підкреслює необхідність індивідуалізації корекційного впливу. В його системі надається велике значення активній і свідомій участі дітей в процесі роботи над своїм мовленням і поведінкою. Дана система логопедичних занять передбачає регулярне та обов'язкове використання магнітофона на всіх етапах роботи з особами із заїканням. Це дозволяє дітям активізувати свою увагу на мовних помилках, як власних, так і інших дітей. Правильніше оцінювати свої досягнення і недоліки. Батьки стають активними помічниками логопеда у вирішенні коректувально-виховних завдань. Логопедичні заняття з дітьми із заїканням будуються в залежності від мовленнєвих можливостей дитини, тобто з опорою на рівень збереженого, вільного від заїкання мовлення. Мовленнєві вправи пропонуються відповідно до ступеня самостійності мовлення, його підготовленності, структурної складності, гучності, а також з урахуванням мовленнєвих ситуацій.

Побудова комплексного реабілітаційного впливу поділяється на 3 етапи:

1. Підготовчий етап. Разом з оздоровлюючими заходами і оберігаючим мовленнєвим режимом, в цей період розпочинають роботу з розвитку моторики, розширення словникового запасу. Логопедична робота проводиться тільки з використанням тих видів мовлення, в яких мовленнєві судоми в осіб із заїканням не виявляються.

1. Тренувальний етап. Разом з моторикою, здійснюється цілеспрямований розвиток активної уваги, пам'яті та інших психічних функцій. Логопедичні заняття включають подальше формування лексико-граматичної сторони мовлення. У процес логопедичного тренування поступово включає ті види мовлення, в яких раніше були затинання.

2. Завершальний етап. На цьому етапі продовжується комплексний психолого-педагогічний вплив на особу із заїканням в цілому та закріплюються навички вільного мовлення в повсякденній діяльності.

3. Система логопедичних занять передбачає також поступове наростання складності мовленнєвих ситуацій. У даній системі логопедичні заняття включають методичний матеріал, в якому суворо враховуються вікові особливості дітей і завдання програми виховання і навчання у ДНЗ

Курс амбулаторних занять розрахований на 3-4 місяця (32-36 занять). Підготовчий період займає близько 7-8 занять. В цей час у домашніх умовах батьки забезпечують оберігаючий мовленнєвий режим, який включає спокійну обстановку, чіткий режим дня і по можливості обмеження спілкування з оточуючими людьми. На логопедичних заняттях у цей період вирішується декілька завдань: логопед стимулює дитину на активну роботу над своїм мовленням і переконує в результаті спеціальних занять.

Окрім цього, діти заучують спеціальні психотерапевтичні тексти для ранкового і вечірнього (перед сном) промовляння, які складаються логопедом відповідно до віку дитини. Мовленнєві завдання включають мовленнєву зарядку, тобто вимовляння голосних звуків у поєднанні з приголосними; віршовані тексти у поєднанні з рухами; промовляння автоматизованих вправ; вправи у запитально-відображеному вигляді, відповіді на конкретні запитання, беззвучне артикулювання шепітного та ритмізованого мовлення. Тренування мовлення дітей проводиться з урахуванням різних умов: при різному положенні дитини (сидячи, стоячи, в русі і тому подібне), в процесі різних видів занять (ліплення, малювання), в різних дидактичних іграх. Тренувальний період (20-22 заняття). У цей період діти тренуються в тих видах мовлення і ситуаціях, які є для них складними. Це передбачає поступовий перехід від відповідей на запитання до спонтанного мовлення, від тихого до гучного мовлення, від спокійних занять до емоційних. Відповідно на цьому етапі вводятся рухливі, рольові та творчі ігри. Закріплення отриманих мовленнєвих навичок переноситься з кабінетних умов в життєві ситуації (магазин, музей. прогулянка). Закріплення отриманих навичок здійснюється в активній допомозі батьків.

У закріплюючий період (6-9 занять) плавне мовлення дитини закріплюється в інших умовах. На логопедичних заняттях використовуються такі форми мовлення як бесіди, розповіді та ін. Активно використовуються рольові та творчі ігри. Курс логопедичних занять закінчується концертом, в якому беруть участь всі діти.

На всіх етапах корекційної роботи, запропонованої В. Селіверстовим, велике значення надається роботі логопеда з батьками. Так, в підготовчий період логопед проводить бесіди з батьками про сутність заїкання, про значення і мету логопедичних занять і визначає роль батьків в лікувально-педагогічному процесі, так що батьки з найпершого дня стають активними помічниками логопеда. Такі бесіди проводяться як колективно, так і індивідуально. Батьки регулярно відвідують відкриті логопедичні заняття на всіх етапах корекційної роботи.

Один з напрямів корекційно-педагогічної роботи з дітьми із заїканням пов'язаний з психологічною школою Р. Левіної. Плеяда учених, вихованих цією школою, розробляє цілісну систему впливу на дошкільників і школярів із заїканням (Н. Чевельова. А. Ястребова, С. Миронова, Л. Спірова). Ці дослідники виходять з уявлень про те, що діти із заїканням як правило, володіють достатнім слониковим запасом, що інколи навіть перевищує вікову норму, в той же час вони недостатньо адекватно використовують словниковий запас, неконкретно формулюють думку, недостатньо витримують логічну послідовність мовлення.

Відповідно до цього, для нормального мовленнєвого спілкування дітям із заїканням, необхідно корегувати не лише мовленнєві затинання, але й психічні процеси (увагу, пам'ять, мислення), а також розвивати плануючу функцію мовлення. У системах реабілітаційного впливу, розроблених цими дослідниками, об'єднано навчання і виховання, зміст яких відповідає програмам дошкільних і шкільних закладів, з логопедичною роботою з розвитку зв'язного мовлення і перевихованням особливостей протікання психічних процесів. Для корекції мовлення дітей із заїканням використовуються закономірності мовленнєвого онтогенезу, тобто відбувається розвиток мовлення від ситуативного до контекстного.

Н. Чевельова (1976) при роботі з дошкільниками із заїканням визначає 5 періодів розвитку зв'язного мовлення.

1. період – пропедевтичний;

2. період – супроводжуючого або констатуючого мовлення;

3. період – мовлення з опорою на зорові уявлення;

4 період – плануючого мовлення або мовлення, позбавленого зорової опори;

5 період – закріплення навичок зв'язного мовлення.

У пропедевтичний період дітям прищеплюються навички організованої поведінки. Вводиться режим обмеження мовлення дітей. В період супроводжуючого мовлення допускається власне мовлення дітей тільки на логопедичних заняттях.

У періоді супроводжуючого мовлення діти використовують мовлення, яке супроводжує їхні дії та описове мовлення по відношенню до виконаної дії. У наступному періоді разом із формами мовленння, які використовувалися в попередні періоди, у дитини розвивається уміння вголос планувати майбутню роботу. На завершальному етапі розвитку мовлення закріпляються отримані раніше навички самостійного розгорнутого конкретного мовлення.

На основі „Програми виховання і навчання в дошкільному закладі” для середньої, старшої і підготовчої груп С. Миронової (1975, 1979) запропонована система виховання і навчання дошкільників із заїканням, у якій вирішуються програмові та корекційні завдання. У корекційній меті використовується перестановка видів програмових завдань і збільшуються терміни засвоєння дітьми складнішого мовленнєвого програмового матеріалу. Окрім цього, на початку навчального року діти повторюють мовленнєвий матеріал попередньої вікової групи.

У корекційні завдання першого кварталу входить: розширення словника, уточнення значення слів, активізація пасивного словникового запасу. Всі ці завдання реалізуються при використанні простих видів ситуативного мовлення на всіх заняттях, які проводить як логопед і вихователі.

У другому кварталі дітей із заїканням навчають побудові простої і поширеної фрази, граматичному оформленню фрази, конструкції складнопідрядних речень, умінню складати зв'язну розповідь. У цьому кварталі закріплюються навички використання ситуативного мовлення. Відбувається перехід до елементарного контекстного мовлення.

У третьому кварталі завдання з розвитку мовлення дітей із заїканням стають ідентичними завданням масового дошкільного закладу. Діти навчаються складанню розповідей за наочною опорою, за запитаннями логопеда, при переказі тексту та під час самостійної розповіді. У завершальному четвертому кварталі продовжується робота над збагаченням лексико-граматичної структури мовлення. Корекційні завдання спрямовані на вміння вибудовувати логічну послідовність сюжету.

Для дітей переддошкільного віку із заїканням 2-4 років, система корекційно-педагогічних впливів має свою специфіку. Особливості логопедичної роботи з дітьми цього віку представлені Л. Крапівіною (1992).

Логопедичні заняття з дітьми 2-4-х років проводяться в умовах ясельної групи дошкільного закладу. Кількість дітей на логопедичних заняттях повинна складати не більше 3-5-ти чоловік. Реабілітаційна вплив є комплексним і включає логопедичні заняття, логоритмичні, музичні, фізкультурні заняття і навчання дітей елементам м'язового розслаблення.

Основними завданнями корекційного впливу є: розвиток загальної, дрібної і артикуляційної моторики, фонаційного дихання, інтонаційної сторони мовлення, розвиток і уточнення словника та граматичних конструкцій, розвиток діалогічного мовлення. Коррекційно-педагогічний вплив на дітей здійснюється диференційовано, залежно від клінічної форми заїкання. Так, у дітей із неврозоподібною формою заїкання багато часу надається нормалізації звуковимовної сторони мовлення, розвитку словника. При невротичній формі заїкання звертається увага на нормалізацію стосунків батьків із дитиною, загальне оздоровлення організму дитини, особливе значення надається психотерапевтичному впливу.

2. Комплексні системи реабілітації дітей молодшого шкільного віку із заїканням. Система логопедичних занять А. Ястребової створена для молодших школярів із заїканням обтяжених загальним недорозвитком мовлення. Автор виділяє 3 періоди у навчанні цих учнів.

Завдання першого періоду полягають в уточненні та розширенні пасивних знань дітей у галузі мовлення, що здійснюється шляхом організації цілеспрямованих спостережень учнів за звуковим аспектом мовлення, так і в процесі активних вправ з упорядкування його темпу та плавності.

Зміст логопедичних занять першого періоду складають різноманітні вправи, що сприяють:

1. упорядкуванню темпу, ритму та плавності мовлення;

1. розширенню та уточненню словникового складу та запасу, уявлень і понять;

2. оволодінню граматичним складом мовлення;

3. розвитку і закріпленню навичок звукового та морфологічного аналізу слова.

У другому періоді занять активізуються отримані учнями знання в галузі мовлення і закріплюється навички плавного, ритмічного та виразного мовлення на більш складному мовленнєвому матеріалу з використанням більш складних видів вправ. Логопедична робота будується з метою подальшого розширення словникового складу, запасу уявлень і понять.

Третій, заключний, період занять допомагає закріпити навички правильного, вільного мовлення. У цей період продовжується робота над звуковим та інтонаційним аспектами мовлення, висувається вимога до усвідомленого використання учнем знань із фонетико-фонематичного. лексико-граматичного та інтонаційного складу мовлення та навички плавного, виразного мовлення в будь-якій життєвій ситуації.

Отже, стан усного та писемного мовлення школярів із заїканням із елементами загального недорозвинення мовлення дозволяє автору використовувати наступні основні напрями логопедичної роботи: цілеспрямований і всебічний розвиток основних компонентів мовлення (фонетики, лексики, граматики) у процесі роботи над темпом і плавністю мовлення; тісний взаємозв'язок мовленнєвого матеріалу логопедичних занять зі змістом програми з української мови в початковій школі; розвиток активності дітей.

3. Комплексні системи реабілітації підлітків і дорослих осіб із заїканням. Спеціалізована допомога підліткам і дорослим із заїканням у нашій країні забезпечується в системі охорони здоров'я: в логопедичних кабінетах і стаціонарах психоневрологічних диспансерах та лікарнях.

Складність клінічної картини заїкання у підлітків та дорослих передбачає застосування у комплексному подоланні заїкання медичних заходів. Це істотно впливає на місце, роль і специфіку логопедичної роботи з особами із заїканням. Тому, в даний час робота з підлітками й дорослими із заїканням позначається терміном «логотерапія», «логопсихотерапія».

Особливостям логопедичної роботи з підлітками і дорослими із заїканням присвятили свої дослідження багато науковців: І. Абелєва, І. Андронова, Л. Голубева, А. Євгенова, М. Кісельова, А. Лубенська, М. Мерліс, Ю. Некрасова, Н. Сініцина, М. Смірнова, М. Хватцев, А. Шембель, М. Шкловський та ін.

Методика усунення заїкання у підлітків в умовах медичного стаціонару, розроблена співробітниками професора С. Ляпідевського, складається із шести основних етапів логопедичної роботи:

1) підготовчого (2-3 дні);

2) настановчого (вступна конференція, спеціальний інструктаж у плані психотерапії);

3) максимального обмеження мовлення (10-11 днів);

4) активної перебудови мовленнєвих навичок (3 тижні);

5. закріплення правильних мовленнєвих навичок (3-5 тижнів);

6. заключного етапу (випускна конференція, спеціальний інструктаж). Етап активної перебудови мовлення характеризується введенням мовленнєво-ручного режиму, роботою над діалогом, тобто запитально-відображеним мовленням, бесідами на задану тему, невеликими самостійними переказами на вільну тему. Має місце тут і мовленнєва практика, завдання якої закріплення отриманих навичок самостійного мовлення у різних ситуаціях. На заключному етапі (випускна конференція за участю батьків і друзів, персоналу що обслуговує) підлітки відповідають на запитання аудиторії, декламують, читають уривки з художніх творів, грають невеличкі сценки з п'єс, роблять доповіді.

Описуючи багаторічний досвід логопедичної роботи з дорослими особами із заїканням у поліклінічних умовах А. Євгенова і М. Смирнова поділяють логопедичні заняття за формами мовленнєвої роботи (у порядку її ускладнення) на три періоди:

• перший період (11 занять): артикуляційні та дихальні вправи; рахункова зарядка; запитання і відповіді; нескладне спілкування; короткий вірш (напам'ять).

• другий період (12 занять): мовленнєва зарядка: читання; виклад прочитаного; розповідь на запропоновану тему; практика розмовного мовлення: об'єднані заняття.

• третій період (12 занять): невеликі доповіді; робота з художнім матеріалом (вірші, художня проза); драматизація, екскурсії (індивідуальні та групові); звіти як особлива форма мовленнєвої роботи.

Згодом ця методика була удосконалена: введені елементи раціональної психотерапії, переглянутий мовленнєвий матеріал для занять, обгрунтована опора на самостійну роботу дорослих осіб із заїканням над своїм мовленням та ін. Автори нової методики рекомендуєть починати роботу із заїкуватими з підготовчих вправ із техніки мовлення: спеціальних дихальних, голосових і артикуляційних вправ.

Власне мовленнєві заняття з особами із заїканням за цією методикою починаються з настановчого етапу, коли вони навчаються на позитивних прикладах тих осіб із заїканням, які проходили курс реабілітації в попередній період. На етапі максимального обмеження мовлення особи із заїканням перебувають у повному режимі мовчання.

Мовленнєві висловлювання для корекції заїкання будуються у плані поступового ускладнення структурних компонентів мовлення. Тут передбачається: робота над голосними звуками; над словами (з наголошеним голосним на першому, другому, третьому, четвертому складах); робота над фразами (що починаються зі слів з початковим голосним, приголосним звуком; фрази з однією, двома, трьома дихальними паузами). Далі в послідовному ускладненні мовленнєвих вправ впроваджується робота над піснями; віршованою мовою (казки у віршах, вірші, байки); читанням; заучуванням текстів напам'ять; переказування прочитаного тексту; повідомленнями на задану тему та ін. Після цього впроваджується практика розмовного мовлення (діалоги-сценки, телефонні розмови, мовленнєві ігри).

У зв'язку з підвищеним інтересом до вивчення психологічних властивостей осіб із заїканням в останні роки постала необхідність застосування у логопедичній роботі психотерапевтичного впливу. В системах логопедичної (логопсихотераиевтичної) роботи з підлітками і дорослими особами із заїканням Л. Андронової, А. Лубенської, М. Мерліс. Ю. Некрасової, В. Шкловського та ін. знаходять своє місце сугестивні форми психотерапії (імперативне навіювання, аутотренінг, самонавіювання, гіпноз).

У розробленій В. Шкловським комплексній системі подолання заїкання об'єднані логопедичні заняття і активна психотерапія, що поєднує використання різних варіантів роботи щодо перебудови порушених стосунків особистості. Вся робота проводиться в тісному контакті логопеда, лікаря-психотерапевта і невропатолога.

Курс лікування заїкання триває (2,5-3 місяці) автор його поділяє на п'ять етапів:

1. підготовчий (діагностичний);

2. перебудови патологічних мовленнєвих навичок і порушень відносин особистості;

3) закріплення досягнутих результатів;

4) диспансеризації і профілактики;

5) санаторно-курортного лікування.

Підготовчий (діагностичний) етап триває 10-15днів. У цей час проводиться вивчення хворого невропатологом, дефектологом і психотерапевтом; з’ясовуються анамнестичні та клінічні дані, намічаються психотерапевтичні і логопедичні заходи. Призначається медикаментозне лікування.

На етапі перебудови патологічних мовленнєвих навичок і порушених відносин особистості (від 1 до 1,5 місяця) проводяться логопедичні заняття з нормалізації дихальної, голосової функції, вироблення мовленнєвих „еталонів” і т. д. Одночасно розпочинається аутогенне тренування і раціональна психотерапія. Потім (впродовж 15-20 днів) проводиться сеанс навіювання у бадьорому стані. Після сеансу розпочинається активна логопедична робота. При цьому велике значення мають сеанси гіпнотерапії, самонавіювання і раціональної психотерапії, спрямовані на закріплення досягнутих результатів.

Розглядаючи комплексний вплив на осіб із заїканням як сукупність логопедичної і психотерапевтичної роботи. В. Шкловський на цьому етапі логопедичну роботу поділяє на дві частини: підготовчу та активного тренування плавного та злитного мовлення. У першу частину включаються:

1. корекція дихання, регістру та тембру голосу;

2. вироблення правильного ритму та темпу мовлення:

3. оволодіння „еталонами”, „формулами” мовлення;

4. ) виявлення потенційних мовленнєвих можливостей осіб із заїканням.

Нормалізація у хворого мовленнєвого дихання, голосу, темпу мовлення, оволодіння „еталонами” – усе це є основою для наступної суггестивної і раціональної психотерапії.

У другій частині логопедичної роботи закріплюються навички злитного мовлення. До його автоматизації; особи із заїканням навчаються різним прийомам, які допомагають подолати мовленнєві труднощі, що виникають. У випадках, коли не вдається досягти повної нормалізації мовлення, впроваджуються вправи на мовлення разом із логопедом та відображене мовлення. Логопедична робота проводиться паралельно з активною суггестивною психотерапією. Мовленнєвим заняттям впродовж дня слід приділяти не менше години (кожне заняття по 10-45 хвилин мовленнєвого тренування).

Психотерапевтична робота на етапі перебудови патологічних мовленнєвих навичок і порушених відносин особистості мас важливе значення й різні форми. Раціональна психотерапія виражається у вигляді індивідуальних і колективних бесід. Вона допомагає пояснити хворому причини заїкання, розкриває значення і необхідність активного ставлення і цілеспрямованості для успішного лікування заїкання.

Гіпнотерапія починається на 3-4-й день після початку активного тренування мовлення. Проводиться спочатку три рази на тиждень, а потім раз у 7-10 днів. Під час навіювання, крім формул загально-заспокійливого характеру, надається увага нормалізації емоційно-вольової сфери та діяльності артикуляційно-голосового і дихального апаратів. Гіпнотерапія слугує підготовкою до проведення сеансу навіювання в бадьорому стані.

Сеанси аутогенного тренування також розпочинаються рано, тому що потрібен тривалий час для одержання необхідного ефекту. Її стійкість та успішність більшою мірою залежить від старанності та суворої систематичності проведення вправ.

Навіювання у бадьорому стані – психотерапевтичний сеанс, при проведенні якого можуть використовуватися різні прийоми: бесіди, які проводяться при сильному емоційному напруженні хворих, що закінчуються імперативним навіюванням; імперативне навіювання у бадьорому етапі з додаванням демонстративних моментів. Сеанс проводиться з групою – 6-8 осіб, він заздалегідь призначається на визначений день, який особливо очікується хворими, тому що він є переломним етапом у лікуванні.

Самонавіювання – не пасивне промовляння формул, а активне прагнення добре говорити. Сеанси самонавіювання проводяться 2-3 рази на день. Хворий повинен вміти викликати уявлення про те як він добре розмовляє, без заїкання: вдома, у навчальному закладі, на роботі та в інших ситуаціях. Особливо важливий сеанс самонавіювання перед сном.

На етапі закріплення досягнутих результатів проводиться тренування мовлення у звичайних для хворого життєвих обставинах. Подолання мовленнєвих труднощів у повсякденному житті, виховання мовленнєвої активності та зміцнення у свідомості віри в можливість самостійно подолати труднощі мовлення в складних ситуаціях – основний зміст третього, заключного етапу лікування заїкання.

Системи реабілітації для підлітків із заїканням розроблені, головним чином, для медичних установ. Це пов'язано з тим, що при реабілітації підлітків із заїканням важливе значення мають різні види психотерапевтичної допомоги, включаючи гіпнотичний вплив.

На сьогодні у спеціальній психолого-педагогічній літературі пропонується система реабілітації для підлітків із заїканням розроблена М. Буяновим, Г. Драпкіним, Є. Богдановою, Н. Жихаревою та ін.

Запропонована система реабілітації передбачає тісну взаємодію трьох основних напрямків: психотерапевтичного, логопедичного, психологічного – ці впливи проводяться на фоні загальнооздоровчого лікування за допомогою лікарських препаратів, лікувальної фізкультури, фізіотерапії.

Особливе місце в цій системі займає психотерапія, яка включає як загальну, так і приватну: раціональну, сугестивну і трудову види терапії.

Загальна психотерапія використовується при заїканні як у дітей, так і в дорослих, та складається зі створення позитивного емоційного фону навколишнього оточення, то приватна психотерапія в основному проводиться, розпочинаючи з підліткового віку. За допомогою раціональної терапії підлітку пояснюються причини його мовленнєвої патології, послідовно та поступово виховується адекватна оцінка своїх можливостей і адекватне ставлення до себе та мовленнєвого дефекту. За допомогою цього виду психотерапії відбувається виховання особистості підлітка із заїканням із метою переосмислення своєї позиції щодо мовленнєвого дефекту, свого положення серед однолітків, своїх можливостей, вибору професії, створення родини. Бібліотерапія у підлітковому віці залишає глибокий слід, допомагає підліткам у формуванні особистості. Проведення так званих функціональних тренувань у процесі шкільного уроку, відвідування музею, читального залу, участь у дискусіях дозволяє підліткам використовувати нові мовленнєві та психологічні стереотипи в ситуаціях, що раніше їх травмували і провокували заїкання. Логопедична корекція заїкання підлітків передбачає на першому етапі формування техніки мовлення, що містить у собі постановку дихання, голосу і роботу над артикуляцією. Навчання будується на матеріалі спрощених форм мовленнєвих завдань. Логопедична робота проводиться одночасно з психотерапією. А на другому етапі логопедичної корекції використовуються засвоєні форми техніки мовлення на більш складному мовленнєвому матеріалі: читання текстів та їх переказ. На цьому етапі особлива увага надається розумінню підлітками змісту тексту. На логопедичних заняттях відпрацьовується матеріал, з яким дитина буде відповідати в школі на уроках. На третьому етапі логопедичної роботи проводиться автоматизація нових навичок мовлення і їх використання у різних видах мовленнєвої діяльності, а також і в спонтанному мовленні у різних ситуаціях спілкування. Особлива увага надається вихованню психологічної стійкості до мовленнєвих та інших труднощів, раціональному подоланню стресових ситуацій. Загальний комплекс заходів щодо реабілітації осіб із заїканням включає роботу з родиною. Протягом усього курсу реабілітації батьки підлітка можуть відвідувати логопедичні заняття, регулярно одержувати звіти логопеда про роботу з підлітком, його успіхи й труднощі. Батьки повинні знати, які вимоги пред'являти до мовлення.