Порушення читання, письма і рахунку

При читанні в мовленні людини з сенсорною афазією з'являється безліч літеральних парафазій, виникає утруднення в знаходженні місця наголосу в слові, у зв'язку з чим ускладнюється і розуміння прочитаного. Проте читання залишається самою збереженою мовною функцією при сенсорній афазії, оскільки воно здійснюється шляхом залучення оптичного і кінестетичного контролю.

Письмове мовлення при акустико-гностичній афазії на відміну від читання порушується більшою мірою і знаходиться в прямій залежності від стану фонематичного слуху.

На ранньому етапі після інсульту при грубій акустико-гностичній афазії порушено не тільки письмо під диктування, але і списування слів. Хворі, не усвідомлюючи свої мовні дефекти, зорово схопивши образ списуваного слова, безконтрольно починають його відтворювати. При такому безконтрольному відтворенні слова при списуванні вони пишуть замість трьох букв, що входять, наприклад, в слово будинок, вісім — десять букв, невпинно вимовляючи невизначений набір звуків. Залучення збереженого оптичного контролю поступово приводить до точного копіювання буквенного складу слова, проте в слухових диктантах тривалий час спостерігаються літеральні параграфії. Грубі порушення рахунку при сенсорній акустико-гностичній афазії спостерігаються лише на самому ранньому етапі, оскільки рахунок вимагає промовляння чисельників. Хворі, не розуміючи інструкції, можуть пасивно копіювати, списувати приклади, не здійснюючи арифметичних операцій, можуть неправильно записати число, наприклад: 4+1 = 4 +1,4 + 1 = 15, 5 + 2 = 3.

Корекційно-педагогічна робота при акустико-гностичній сенсорній афазії. При акустико-гностичній сенсорній і при акустико-мнестичній афазії відмічається підвищена працездатність хворого і активне прагнення до подолання мовних розладів. При цьому у нього може спостерігатися стан депресії, у зв'язку з чим логопед повинен постійно його підбадьорювати, давати лише посильні для виконання домашні завдання, інформувати лікаря про пригноблений або збуджений стан хворого. При акустико-гностичній сенсорній афазії завданнями коректувально-педагогічної роботи є відновлення фонематичного слуху і вторинне порушених експресивного мовлення, читання, письма.

Логопед спирається на збережені аналізатори оптичну і кінестетичну систему, а також збережені функції лобових ділянок, які в комплексі створюють передумови до компенсаторної перебудови порушених акустико-гностичних функцій. Відновлення фонематичного сприйняття на ранньому і резидуальному етапах проводиться по єдиному плану, тільки з відмінністю в тому, що на ранньому етапі порушення фонематичного сприйняття буває більш вираженим. В особливо грубих випадках на ранньому етапі відновлення застосовуються немовні форми роботи, метою яких є встановлення контакту з хворим, пояснення самого факту захворювання, організація його учбової діяльності (виконання посильних завдань), концентрація уваги. Використовується списування коротких слів до картинок і рішення простих арифметичних прикладів. Як правило, хворий охоче приступає до списування, але утримує в зоровій пам'яті лише першу букву слова, а потім пише серію букв, що не відносяться до списуваного слова. Йому показують його помилки, пропонують списувати слово по буквах, розносячи їх по клітинках. В процесі виконання цих завдань з'являється часткове усвідомлення самого факту свого захворювання. Дитина, як правило, важко його переживає, а надалі акуратно виконує всі завдання логопеда. Етап немовного періоду роботи може тривати декілька днів.

Робота по відновленню фонематичного сприйняття має наступні етапи.

Перший етап — диференціація слів, контрастних по довжині, звуковому і ритмічному малюнку (дах — лопата, яма — велосипед, кіт — машина).

До кожної пари слів підбираються картинки, а на окремих смужках паперу пишуться чітким почерком слова. Дитина співвідносить звуковий образ слова з малюнком і підписом, йому пропонують вибрати то одну, то іншу картинку, розкласти підписи до картинок, картинки до підписів.

Паралельно з цією роботою починається закріплення сприйняття звучання окремих слів в процесі їх списування, промовляння слова під час списування і виховання слухового контролю. Для цього беруться короткі слова, що складаються з одного-двох складів. Виховання акустичної уваги хворого починається з активізації оптичної уваги.

Другий етап — диференціація слів з близькою складовою структурою, але далеких по звучанню, особливо в кореневій частині слова (риба — ноги, паркан — трактор, кавун — сокира). Робота ведеться з опорою на картинки, підписи до них, списування, читання; виховується акустичний контроль за своїм мовленням.

Третій етап — диференціація слів з близькою складовою структурою, але з далекими по звучанню першими звуками (рак - мак, рука - мука); із загальним першим звуком і різними кінцевими звуками (дзьоб — ключ, ніч — далечінь, лев — ліс). Хворому пропонується вибрати слова, що починаються з того або іншого звуку, спираючись на предметні картинки і підписи до них.

Четвертий етап — диференціація фонем, близьких по звучанню (дах — дим, мак — лак і т. д.). Для закріплення однозначного сприйняття фонем використовуються різні варіанти вправ по заповненню в слові і фразі пропущених букв, слів з опозиційними звуками, значення яких уточнюється вже не через малюнок, а через фразеологічний контекст. Наприклад, хворому пропонується вставити в текст слова туш, душ і т.д.

П'ятий етап — закріплення акустичних диференціальних ознак фонем при підборі серій слів на задану букву з текстів.

Відновлення фонематичного сприйняття триває від 2 місяців до 1-1,5 років, оскільки у багатьох випадках розуміння значення слова відбувається лише в контексті і труднощі в диференціації близьких фонем ще довго наявні при самостійному письмовому викладі думки. Окрім цього, ведеться робота по смисловій співвіднесеності слова через різні фразеологічні контексти: вибрати всі зображені на картинках гострі предмети, все дерев'яні, металеві або скляні, те, що відноситься до посуду, до знарядь праці, до взуття і т.д. Така робота, спрямована на відновлення різних смислових зв'язків слова, полегшує вибір слів в процесі спілкування, знижує кількість вербальних парафазій. Найбільші труднощі подолання порушень мовлення спостерігаються при поєднанні акустичної агнозії і афазії акустико-гностичної, що виникає при двосторонньому ураженні скроневих зон. Відновлення мовлення при цьому варіанті афазії спирається на збережене читання про себе, читання з губ і залишкові можливості слухового сприйняття, які дозволяють співвіднести прочитане, зорово сприйняту артикуляторную позицію звуку зі здатність його імітованого повторення із сприйнятим на слух звуковим сигналом.

Подолання вербальних парафазій здійснюється шляхом встановлення різних ознак предметів і дій по їх суміжності і контрастності, по функції, по категоріальній ознаці. Хворому пропонується заповнити пропущені дієслова і іменники, підібрати іменники і прикметники до дієслова, прикметники і дієслова до іменника і т.п. Далеко не завжди слід поправляти хворого під час його вислову, це може травмувати його, викликати у нього роздратування, порушити з ним контакт. Логопед записує вербальні парафазії в своєму щоденнику і на основі їх аналізу підбирає серію вправ для їх подолання. Для подолання багатомовності і аграматизму хворому пропонується схема речень, зразки прямих і складних речень з трьох — п'яти слів. Одним з ефективних прийомів відновлення експресивного мовлення при сенсорній афазії (як і при інших її формах) є використовування писемного мовлення. Хворому пропонується писати фрази і тексти по простих сюжетних картинках. Ця робота дозволяє підшукати потрібне слово, відшліфувати вислів. Подолання помилок узгодження дієслів, іменників і займенників в роді і числі здійснюється шляхом вставлення пропущених в тексті флексій.

Відновлення читання, письма і письмового мовлення ведеться паралельно з подоланням порушення фонематичного слуху. Відновленню письма передує відновлення читання, що спирається на звуко-буквений аналіз складу слова. Спроби вимовляння читаного слова, усвідомлення того, що від змішування звуків змінюється значення слова, створюється база для відновлення аналітичного читання, а потім і письма.

Особливості відновлення мовлення при акустико-гностичній сенсорній афазії. При сенсорній афазії відмічається підвищена працездатність хворого. Мовленнєві порушення часто супроводжуються депресіями, що потребує додаткового заохочення та підбадьорення хворого.

Основним завданням корекційної роботи при акустико-гно­стичній афазії є відновлення фонематичного слуху і розуміння мовлення, а також вторинно порушених компонентів експре­сивного мовлення, читання і письма.

Логопед при цьому спирається на збережені оптичну та кіне­стетичну системи, а також збережені функції, локалізовані у лобних відділах кори головного мозку.

Відновлення фонематичного слуху на ранньому та резиду-альному етапах проводиться за єдиним планом. Різниця поля­гає лише у тяжкості проявів порушень на гострій стадії.

На першому етапі відновлювальної роботи вирішується завдання гальмування активного і непродуктивного мовлення хворих. З цією метою слід переключати увагу хворого на інші види діяльності та організувати обмежений мовленнєвий режим хворого. На цьому етапі доцільно використовувати будь-які види невербальної діяльності: метод класифікації предметних кар­тинок, робота з числами та цифрами, малювання, списування, розкладання послідовно серії сюжетних картинок, конструк­тивна діяльність, виконання різних завдань.

Паралельно проводиться робота над усвідомленням мовлен­нєвих інструкцій, пов'язаних із побутовими діями хворого (сідайте тут, відкрийте зошит, починайте малювання, подай­те). Висловлювання хворого дозволяються лише у зв'язку з діяль­ністю, переважно однослівні. Широко використовуються ігри - шахи, шашки тощо.

Паралельно продовжується робота зі списуванням і вихо­ванням у цьому процесі слухового контролю.

Виховання слухової уваги передбачає підключення оптич­ної уваги, тобто підкріплення звуків наочною опорою, діями.

На другому етапі навчання основним завданням є навчання хворих слухати мовлення. З цією метою застосовуються мето­ди, які сприяють розумінню спочатку загального змісту тек­сту, потім речень і тільки потім - слів. Таким методом є аналі­тичне прослуховування тексту. Процедура така: хворому чита­ють текст, а він повинен сказати про що мовиться, або показати відповідну картинку, а потім порахувати кількість речень у тексті. Також робота проводиться пізніше над аналітичним сприйманням речень.

Третій етап передбачає роботу над відновленням усвідомле­ного і диференційованого виділення фраз із тексту і слів із фра­зи. Процедура методу - із прочитаного тексту хворий повинен виділити фрази, які - співвіднести з картинкою і підрахувати кількість слів у кожній фразі.

На четвертому, останньому етапі відновлювального навчан-м и, коли хворий навчився розуміти і виконувати інструкції, ииділяти слова, можна переходити до відновлення фонематич­ного сприймання у такій послідовності:

• диференціація слів, контрастних за довжиною (мак - мо­локо, кіт - машина) з використанням додаткових опор, які сим­волізують довжину слів (лінійки, папером смужки), підписа­ми;

• диференціація слів з близькою складовою структурою, але далеких за звучанням (риба - нога, чашка - бочка);

• розрізнення слів зі схожою складовою структурою, але різними першими звуками (рак-мак, рука - мука);

• диференціація фонем, близьких за звучанням (рак -лак, сом - том);

• закріплення акустичних диференційних ознак фонем у процесі підбору серій слів на заданий звук, букву із текстів.

Одним з найефективніших прийомів відновлення експре­сивного мовлення при акустико-гностичній афазії є використання писемного мовлення. Хворому пропонується писати тек­сти і фрази за картинками, списувати, підбирати необхідні слова, вставляти пропущені слова, диктанти.