- •Білет № 1
- •2. Схарактеризуйте педагогіку як науку. Визначте основні категорії.
- •3. Основні законодавчі акти та нормативна база охорони праці.
- •Білет № 2
- •1.Розкрийте зв’язок психології з іншими науками.
- •2.Схарактеризуйте систему педагогічних наук. Покажіть міжпредметні зв’язки педагогіки.
- •3.Закон України „Про охорону праці”, структура, основні положення.
- •Білет № 3
- •1. Дайте характеристику основних галузей психологічних знань.
- •3. Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.
- •Білет № 4
- •1. Дайте характеристику основних напрямів у сучасній психології.
- •2. Розкрийте структуру педагогічної праці. Схарактеризуйте професійно-педагогічні та особистісні якості вчителя
- •3. Державне управління охороною праці.
- •Білет № 5
- •1. Розкрийте методи психології та основні вимоги до них.
- •2. Розкрийте системний як загальн. Науковий у вивч пед. Явищ і процесів
- •3. Організація охорони праці на виробництві.
- •Білет № 6
- •1. Поясніть особливості розвитку й виховання особистості.
- •2. Схарактерезуйте дидактику як гал. Пед. Науки
- •6. Права громадян на охорону праці під час роботи.
- •Білет № 7
- •1. Охарактеризуйте основні види діяльності людини.
- •2. Дайте загальну характеристику змісту освіти. Розкрийте основні компоненти змісту освіти
- •3. Навчання з питань охорони праці працівників підприємств.
- •Білет № 8
- •2. Схарактеризуйте освітню систему в україні
- •3. Інструктажі з питань охорони праці.
- •Білет № 9
- •1. Назвіть властивості сприймань та охарактеризуйте їх.
- •2. Визначте основні функції та компоненти процесу навчання.
- •4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •Білет № 10
- •2. Розкрийте генезис розвитку організаційних форм навчання.
- •4. Гарантії охорони праці жінок та неповнолітніх.
- •Білет № 11
- •1. Назвіть та охарактеризуйте види мислення.
- •2. Схарактеризуйте урок як основну форму організації навчання. Конкретизуйте типологію і структуру уроків за в.Онищуком.
- •3. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я.
- •Білет № 12
- •1. Дайте характеристику основних якостей волі.
- •2. Схарактеризуйте позаурочні форми навчання.
- •4. Державний нагляд за охороною праці.
- •Білет № 13
- •1. Назвіть типи темпераментів та охарактеризуйте їх.
- •2. Розкрийте закономірності навчання, принципи і правила навчання.
- •4. Ступеневий та громадський контроль за охороною праці на виробництві.
- •Білет № 14
- •1. Дайте характеристику поняття здібності.
- •2. Розкрийте методи навчання, їх класифікацію
- •4. Профілактика травматизму та професійних захворювань.
- •Білет № 15
- •Білет № 16
- •2. Схарактеризуйте диференціацію навчання у школі, види диференціації
- •4. Загальні заходи та засоби регулювання параметрів мікроклімату.
- •Білет № 17
- •2. Схарактеризуйте процес виховання, його структуру і рушійні сили. Визначте мету виховання на сучасному етапі розвитку суспільства.
- •4. Вентиляція виробничих приміщень, види вентиляції.
- •Білет № 18
- •4. Природне освітлення, види, нормування, експлуатація.
- •Білет № 19
- •2. Схарактерезуйте колектив і його види. Покажіть діалектику розвитку колективу.
- •4. Штучне освітлення, види, джерела світла для навчальних приміщень, нормування.
- •Білет № 20
- •4. Шум, його параметри, дія на людину, нормування, методи та засоби захисту.
- •Білет № 21
- •2. Розкрийте роль і значення підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників
- •4. Інфразвук та ультразвук.
- •Білет № 22
- •2. Прокоментуйте основні форми методичної роботи у школі
- •4. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
- •Білет № 23
- •Білет № 24
- •Білет № 25
- •2. Висвітліть роль українських письменників у розвитку освіти в Україні в хіх ст.
- •3.Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
- •Білет № 26
- •Білет № 27
- •Білет № 28
- •Білет № 29
- •Білет № 30
- •Таблиця оцінки рівня ризику
Білет № 24
Розкрийте структуру та завдання психології виховання.
Однозначного підходу до виховання сьогодні немає ні у вітчизняній науці, ні у практиці. Дослідників цікавить вирішення таких завдань.
1. Можливість активного і цілеспрямованого формування особистості. Тут найбільш чітко розрізняються погляди вчених на суть особистості, і перш за все, співвідношення соціального і біологічного в становленні особистості і її розвитку.
2. Закономірності і механізми формування моральної сфери особистості, можливості, умови і механізми активного впливу на цей процес.
3. Принципи і умови вивчення і організації системи впливів на процес формування особистості. В цьому плані особливе значення надається положенню психологічної науки про вікову періодизацію психологічного розвитку і провідних типів діяльності.
4. Оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які забезпечують найбільш широкі можливості психологічної перебудови особистості.
Предметом психології виховання є вивчення психологічних закономірностей формування свідомості людини як особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихователів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами виховання.
Розкриваючи психологічні механізми формування морально-вольової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного "проектування" підростаючої особистості, принципи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних вікових етапах.
Особистісно зорієнтоване виховання передбачає мету формування і розвитку у дитини особистісних цінностей. Лише вони, завдяки своїм показникам, здатні виконувати функцію вищого критерію для орієнтації індивіда у світі й опори для особистісного самовизначення і самореалізації.
Особистісно зорієнтоване виховання є перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності і суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. Відповідне технологічне забезпечення має ґрунтуватись на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Визначальним для особистісно зорієнтованого виховання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог-дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання.
Висвітліть предмет, завдання і методи дослідження порівняльної педагогіки
Цікавість до того, як виховуються підростаюче покоління в іноземних державах, виникла ще за часів Стародавнього світу. Саме в цей час виникли перші порівняльні педагогічні нариси Геродота, Тацита, Платона, Ксенофонта.У середні віки культурна ситуація в Західній Європі не стимулювала зацікавлення до міжнародних порівняльних співставлень у сфері освіти. Це пояснюється тим, що упродовж цілого тисячоліття освіта, як і інші сфери культури, була монополізована католицькою церквою, а основною мовою навчання лишалася латинь. За таких умов навчальні заклади різних країн мало відрізнялися за своєю організацією, цільовими установками, змістом і методами навчання. Чергова хвиля порівняльних педагогічних досліджень виникла у період пізнього середньовіччя, що було пов’язано з процесом формування націй. Саме на першу половину ХІХ ст. припадає виникнення ряду праць М.- А.Ж.Паризького (1775-1848 рр.), якого по праву вважають засновником порівняльної педагогіки. Він першим підняв питання про вивчення міжнародного досвіду розвитку і становлення освіти як специфічного напряму наукових досліджень. Свої погляди Жюльєн Паризький висвітлив у роботі „Нарис і попередні нотатки до дослідження з порівняльної педагогіки”, датованої 1817 р. Таким чином, порівняльна педагогіка – це самостійна галузь педагогічного знання, що має свій предмет і специфічні завдання дослідження. Вона аналізує переважно в порівняльному плані стан, основні тенденції та закономірності розвитку педагогічної теорії і практики в різних країнах, геополітичних регіонах і в глобальному масштабі, виявляє відповідність загальних тенденцій та національної або регіональної специфіки, виявляє позитивні й негативні аспекти міжнародного педагогічного досвіду, а також визначає межи можливості переносу зарубіжного досвіду на вітчизняний ґрунт. Специфічна риса порівняльної педагогіки як галузі наукового знання – її міждисциплінарний характер Об’єкт порівняльної педагогіки – школа окремо взятої зарубіжної країни, вивчення особливостей якої здійснюється шляхом співставлення з вітчизняною школою, виявлення схожості та відмінностей. Серед завдань сучасної порівняльної педагогіки як науки найбільш актуальними є такі: співставлення і аналіз стану і розвитку освіти в різних країнах і регіонах; вивчення загальних тенденцій розвитку освіти, що знаходять свій вияв у своєрідних національних формах, які не мають аналогів в інших країнах; співставлення кількісних та якісних показників стану та ефективності освіти в різних країнах. Серед методів дослідження порівняльної педагогіки найбільш поширеними є : загальнонаукові методи (описовий, порівняльний, індуктивно-дедуктивний) історичний метод; статистичний метод; соціологічний метод
Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
В загальному обсягу травм електротравми становлять близько 2,4%, однак по тяжкості наслідків випереджають усі інші (летальність близько 80%).
Електричний струм проходячи скрізь тіло людини викликає термічну, хімічну, біологічну та механічну дії. Термічна дія виявляється в вигляді місцевих опіків.
Дія електричного струму має особливості:-раптовість;
- рефлекторність (біологічна та хімічна дія розповсюджується на весь організм людини, а не тільки по шляху проходження струму);
-прихованість: 2/3 площі опіків припадає на внутрішні тканини; виникає явище "відстроченої смерті ( через добу може виникати отек легень або нирок); -дистанційність: враження електричною дугою, кроковою напругою;-наслідки травми залежать від співвідношення швидкості, яка подавляє функції організму та швидкість реакції людини.
За тяжкістю електротравми поділяють на такі ступені:
I ступінь - без втрати свідомості ( опіки, електричний удар);
II ступінь - зі коротчасною втратою свідомості ( дихання та робота серця не порушуються); II ступінь — порушується серцева діяльність ( фиброляція), дихання не порушується; IV ступінь - електрошок: зупинка роботи серця та дихання ( смерть).
Тяжкість електротравм залежить в кінцевому від кількості енергії, яка виділилась при проходженні електричного струму , а також від індивідуальних особистостей людини, шляху проходження струму, умов навколишнього середовища) умов, які сприяють виникненню замкнутого кола: джерело -людина - земля або інше джерело струму.
На тяжкість враження впливають фактори, які зніжують загальну опірність організму: втома, хвороба, алкоголь, наркотичні речовини та інші. Поряд з цим очикувається можливість враження струмом зменшує наслідки елетротравм.
Суттєво впливають на силу струму умови довкілля. В загальному випадку до електричного опору людини слід додавати опір контактів: джерело напруги - шкіра ( контактний опір та опір одягу) та опір шкіра - заземлювач (опір взуття, одягу, підлоги, інших конструкцій, які з'єднані з землею). Відчутний вплив на ці опори надають також параметри мікроклімату, особливо підвищена температура, вологість повітря, наявність електричних полів та агресивних середовищ. У залежності від наявності перерахованих факторів всі приміщення розрізняють на приміщення без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою та особливо небезпечні (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація приміщень по небезпеки враження електричним струмом
Клас приміщення |
Ознаки |
1. Без підвищеної небезпеки |
Мікроклімат відповідає допустимим нормам, підлога не проводить струм, відсутні інші заземлювачі (трубопроводи та інше) |
2. 3 підвищеною небезпекою |
Підвищена температура (більше 35°С) та вологість повітря (φ>60%), струмопровідна підлога, вірогідність доступу до електроприладу та заземлювача, наявність значних заземлених мас. |
3. Особливо небезпечні |
Сирість (φ=100%), наявність струмопровидного пилу, або агресивного середовища, наявність одночасно двох умов підвищення небезпеки. |