Зразки виконання завдань

1. Добрий

Добра людина (“чуйно ставиться до інших”) – доброзичлива, лиха.

Добра плата (“значна щодо розміру”) – висока, низька.

Добра звістка (“яка приносить добро”) – радісна, неприємна.

Добра їжа (“смачна”) – смачна, несмачна.

2. Криз – криза

Криз – раптове погіршення стану хворого: гіпертонічний криз. Криза – різка зміна звичайного стану речей, різкий перелом або занепад: промислова криза.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення лексичних омонімів.

2. Які критерії розмежування омонімії та багатозначності?

3. Назвіть шляхи виникнення омонімів.

4. Які лексичні омоніми називаються повними, які – неповними?

5. Чим різняться омофони, омографи, омоформи?

6. У чому полягає явище міжмовної омонімії?

7. Що таке пароніми? Наведіть приклади паронімів.

8. З якою метою використовуються омоніми та пароніми у мовленні?

9. Що таке каламбур? Наведіть приклади каламбурів, основою яких є омоніми та пароніми.

10. Дайте визначення терміна «синонім».

11. Чи всі слова вступають у синонімічні відношення?

12. Які синоніми називаються абсолютними? семантичними? стилістичними? семантико-

стилістичними? загальномовними? індивідуально-авторськими (контекстуальними)?

13. Що називається синонімічним рядом? Наведіть приклад.

14. Яке слово називають семантичною домінантою в синонімічному ряді?

15. З якою метою вживаються синоніми в мовленні?

16. Що таке перифраза? евфемізм? Наведіть приклади.

17. Дайте визначення антонімів. Чи всі слова можуть утворювати антонімічні пари?

18. Як класифікуються антоніми?

19. У чому полягає сутність оксиморону?

20. Як пов’язані антонімія та синонімія з багатозначністю?

Практичне заняття № 9

Тема: СКЛАД ЛЕКСИКИ З ПОГЛЯДУ ПОХОДЖЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ

План:

1. Склад лексики сучасної української мови за походженням.

2. Лексика, запозичена з інших мов. Ознаки слів іншомовного походження, освоєння їх

українською.

3. Активна та пасивна лексика в сучасній українській мові.

4. Лексика української мови з погляду стилістичного вживання її.

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 126-136.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С.56-77.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К. , 2007. –

С.226-251.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С.85-125.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 60-63.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 85-106.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С.43-90.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.158-202.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 192-228.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С. 238-281.

11. Філон М.І., Хомік О.С. Сучасна українська мова. Лексикологія: у 2-х частинах. – Ч.1. –

Х., 2010. – С. 150-187.

б) додаткова:

1. Сучасна українська літературна мова : В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 101-330.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 32-71.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 75-90.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.132, 134-141, 142-144, 148-153, 155-159, 166-168.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 157-158, 179-181, 227-228, 238, 375, 377,

426, 521-522.

6. Мовчун Л. Народжене сьогоденням. Про зміни в лексиці сучасної української мови // Дивослово. – 2006. – №7. – С.43–45.

7. Скорейко-Свірська І. Причини та сутність явища запозичення слів англомовного походження в сучасній українській мові // Мандрівець. – 2007. – №2. – С.72–75.

8. Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986.

в) словники:

1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К., 1982 – 2003.

2. Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Л., 2002.

3. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К., 2000.

4. http: //words.volyn.net(українські неологізми).

ЗАВДАННЯ

1. Доповнити конспекти лекцій відповідями на такі питання: а) ознаки слів

старослов’янського походження; б) кальки, їх види; в) інтернаціоналізми, екзотизми

і варваризми; г) історизми, архаїзми, неологізми; д) лексика української мови з погляду

стилістичного вживання її (у вигляді схеми з прикладами).

Відповіді на питання б, в, г – визначення термінів та приклади.

2. Користуючись словником, пояснити походження поданих слів, зазначити ознаки

іншомовного походження та з’ясувати, які відбулися в них семантичні, фонетичні

та морфологічні зміни: акваріум, глобус, нотаріус, сюїта, кафедра, брильянт, фестиваль,

епіграма.

3. Визначити, до яких стилістичних груп належать подані слова, навести відповідні

ілюстрації: позиція, пакет, партія, ніч, голос, дошка, основа, валеріана, грип, дзвінкий,

чистий.

При виконанні завдань користуватися словниками (тлумачним, іншомовних слів, за

потреби – етимологічним).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

За походженням українська лексика поділяється на три групи: успадковані слова, запозичені слова, кальки та напівкальки. Успадкована лексика (індоєвропейська, спільнослов’янська, східнослов’янська і власне українська, або питома українська) – це слова, що виникли в українській мові або у мові-джерелі. Вони становлять близько 90 % усіх слів, решта лексичного складу припадає на запозичену лексику.

Іншомовні слова проникали в українську мову внаслідок економічних, культурних, політичних контактів України з іншими народами. Засвоєння цих слів здійснюється усно (в безпосередніх контактах народів) та книжним шляхом, безпосередньо й опосередковано (через іншу мову). Запозичення з різних мов мають специфічні ознаки: фонетичні – певні звуки та звукосполучення; словотворчі – певні морфеми; семантичні – належать до різних лексико-семантичних груп. Входячи в українську мову, слова освоюються графічно, фонетично, граматично, а також можуть змінювати лексичне значення. Виконуючи другу вправу, слід зазначити ознаки іншомовного походження та визначити, які зміни відбулися із запозиченнями в українській.

Серед запозичених слів виокремлюються старослов’янізми (лексичні, фонетичні, фразеологічні запозичення зі старослов’янської мови). Старослов’янська мова – перша писемно зафіксована слов’янська літературна мова, створена в 9 столітті Кирилом і Мефодієм для перекладу з грецької релігійної літератури. Необхідно засвоїти, що старослов’янська мова належить до групи південнослов’янських мов, оскільки творилася вона на базі солунського (македонського) діалекту староболгарської мови. Після прийняття християнства старослов’янська поширилася в Київській Русі як літературна книжна мова. Деякі старослов’янізми увійшли в українську мову як її органічна частина, інші – використовуються з певною стилістичною метою. Слова старослов’янського походження теж мають фонетичні, словотворчі та семантико-стилістичні ознаки (їх потрібно виписати)

Окремим видом запозичень є кальки, що можуть бути словотворчими, морфемними та семантичними. Зверніть увагу на такі групи слів, як інтернаціоналізми, екзотизми і варваризми, що виділяються за особливостями вживання.

Залежно від частоти вживання усі слова розподіляються між активною та пасивною лексикою (застарілі слова: історизми та архаїзми; неологізми). Види застарілих слів різняться причинами, що призвели до їх вилучення з мови. Архаїзми – старі назви, які в сучасній мові замінилися іншими; історизми – назви предметів, які зникли із життя суспільства. Неологізми – нові слова, які ще не ввійшли до активної лексики. Слід звернути увагу на те, що неологізми – поняття історичне, їхня приналежність до пасивної лексики непостійна. Виділяють дві групи нових слів – загальномовні й індивідуальні (авторські, оказіональні).

Крім того лексика класифікується за функціонально-стилістичними ознаками

(нейтральна, книжна, розмовна). За допомогою підручників деталізуйте цю класифікацію. Представивши її у вигляді схеми. Не забудьте про приклади.

Поза межами лексики літературної мови знаходяться просторіччя, професіоналізми, жаргонізми, діалектизми. Згадайте визначення цих термінів.

Студенти повинні знати основні історичні й тематичні групи успадкованої лексики; причини та шляхи запозичень, ознаки слів іншомовного походження та особливості їх освоєння українською; види слів за активністю вживання та стилістичним забарвленням; визначення таких термінів: успадкована лексика, калька, архаїзм, історизм, неологізм, старослов’янізм, інтернаціоналізм, екзотизм, варваризм

Студенти повинні вміти виявляти в текстів успадковану та запозичену лексику; встановлювати походження слова за допомогою етимологічного словника та словника іншомовних слів; пояснювати значення запозичених слів та вірно вживати їх у власному мовленні; добирати до іншомовних слів українські відповідники; вирізняти види застарілих слів; визначати групи слів за стилістичним вживанням.