3. Геологічна будова, Корисні копалини і рельєф Полтавщини

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННІ РЕСУРСИ

Закономірності поширення корисних копалин (мінерально-сировинних ресурсів) зумовлені геологічною будовою території. Усього в області розвідано біля 300 родовищ корисних копалин. За економічним потенціалом мінерально-сировинних ресурсів область займає 15 місце в Україні.

Більшачастина території Полтавщини (північна і центральна) розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), а південна – у межах Українського кристалічного щита (УкЩ) та його північно-східних схилів. Обидві геологічні структури входять до складу давньої Східноєвропейської платформи. Їх геологічна будова значною мірою відрізняється: УКЩ є однією з найдревніших геоструктур Землі, виступом фундаменту Східноєвропейської платформи. ДДЗ також має древній докембрійський фундамент. Але на початку герцинського геотектонічного циклу (340 млн. років тому), внаслідок розширення і опускання земної кори, ділянки фундаменту по лініях розломів були нерівномірно опущені. Територія ДДЗ упродовж історії розвитку заповнювалась морськими і континентальними відкладами, неодноразово підіймалась і опускалась. Якщо для УКЩ була характерною тенденція до піднять, то для ДДЗ – до опускань.

Різний вік, походження, історія розвитку цих геоструктур зумовили різницю в поширенні геологічних відкладів, корисних копалин, і в характері рельєфу.

Порівняльна характеристика геологічних структур в межах Полтавщини

1. Вік структури

Докембрій

Середній - верхній палеозой

2. Глибина залягання фундаменту (від...до)

+100...-500м

-500...-1 500 (борти);

до – 15 000 (грабен)

3. Переважний напрямок тектонічних рухів

Стійкі слабкі й помірні підняття

Опускання з періодами піднять

4. Склад гірських порід

Метаморфічні, магматичні, осадові

Переважно осадові

5. Найважливіші корисні копалини

Залізна руда, граніт, мергель

Нафта і газ, торф, буре вугілля, пісок, глина, мінеральні фарби, суглинки

6. Інтенсивність неотектонічних рухів

+100...110м

+120...150 м

(місцями до +200м)

7. Які форми рельєфу відповідають, та їх висота (від... до)

Схил Придніпровської височини: 204-150м, у долині Дніпра - до 64 м

Придніпровська низовина: знижена частина (60...140м); Полтавська рівнина 150...202м

Межу Українського щита (УкЩ) проводять по лінії, яка відповідає глибині залягання докембрійського кристалічного фундаменту -500м. На північ від цієї межі фундамент занурюється (під кутом 1°...60°) під потужний осадовий чохол ДДЗ. Як геологічна структура платформенного типу, УкЩ сформувався 1,6 млрд. років тому. З того часу для УкЩ характерний відносно стабільний коливний тектонічний режим з переважанням слабких піднять та денудації гірських порід. Тому кристалічний фундамент залягає близько від земної поверхні. Він складений метаморфічними (гнейси, кристалічні сланці, амфіболіти кварцити, метаконгломерати, мармури), та магматичними комплексами гірських порід (граніти, мігматити, гранодіорити, габро тощо).

Найдавніші на території Полтавщини виходи на поверхню

Серед рудних корисних копалин виділяються родовища Кременчуцького залізорудного району, який простягається вузькою смугою (шириною 0,5 – 3,8 км) від берегів Дніпра на 45 км у північному напрямку, паралельно течії річки Псел. У його межах виділяють безперервний ланцюжок, який включає п’ять родовищ залізних руд (Горішньо-Плавнинське, Лавриківське, Єристівське, Біланівське і Галещинське) та чотири відокремлені ділянки (Василівська, Харченківська, Мануйлівська і Броварківська). Зумовлену покладами залізних руд магнітну аномалію на лівобережжі середнього Подніпров’я відкрив і дослідив у 1924-1930 роках геофізик А.О. Строна. Загальні розвідані запаси руди в районі становлять 18,4 млрд. т. Аномалія й залізорудний район отримали назву від розташованого поблизу міста Кременчука, яке на той час було губернським, а потім - окружним центром.

Родовища залізної руди пов’язані з кристалічним фундаментом північно-східного схилу Українського щита, породи якого поступово занурюються на північ під кутом 10-15? і тому перекриті осадовим чохлом (від 20 м на півдні – до 630 м на півночі). Поклади залізних руд сформувалися в межах Криворізько-Кременчуцької розломної зони між Кіровоградським і Придніпровським блоками УкЩ. У ранньому протерозої (2,6...1,8 млрд. років тому) у розломній зоні накопичились потужні товщі осадово-хемогенних морських відкладів, що містили багато заліза. 1,6 млрд. років тому унаслідок метаморфізації цих відкладів утворились залізні кварцити (із середнім вмістом заліза 30-38%), пласти яких чергуються з безрудними горизонтами метапісковиків і різноманітних кристалічних сланців. Залізисті кварцити Кременчуцького залізорудного району за походженням і складом аналогічні криворізьким, але рудних горизонтів тут менше – на діючих кар’єрах усього два.

Зі збагачувальної фабрики концентрат поступає в цех виробництва

Пусті породи (шлами, «хвости») зі збагачувальної фабрики у вигляді пульпи подаються у величезний резервуар-шламосховище, де поступово осідають на його дні, а освітлена вода знову подається на фабрику. Гірські породи безрудних горизонтів складуються у величезні відвали. Їх висота й площа збільшується, тому роботи з рекультивації відвалів та інших порушених земель будуть вестися у майбутньому. Деякі породи, які супутньо видобуваються на кар’єрі, використовують для дорожнього будівництва (кристалічні сланці й безрудні кварцити), виробництва шлаковати (амфіболіти) тощо. Проблема розміщення відходів виробництва є найбільш суттєвою для міста Комсомольська.

Крім Кременчуцької, на Полтавщині виявлені й інші магнітні аномалії (Кобеляцька, Омельницько-Ламанська, Толоко-Подянська та Хорольська). Вони розташовані під потужним осадовим чохлом північно-східного схилу УКЩ і тому в найближчій перспективі питання про їх освоєння не стоїть.

З фундаментом УкЩ на півдні Полтавщини також пов’язані незначні рудопрояви марганцю, молібдену, вольфраму.

До нерудних корисних копалин, пов’язаних з кристалічним фундаментом УкЩ, належать 17 розвіданих родовищ міцних будівельних матеріалів (буто-щебеневої сировини) – гранітів, мігматитів, гранітогнейсів, гранодіоритів. На початку 1990-х років діяли кар’єри з видобутку буто-щебеневої сировини (у Кременчуцькому й Кобеляцькому районах – Крюківський, Малокохнівський, Редутський, Піщанський, Чикалівський, Тахтаївський, Староорлицький, Шматківський), з яких нині діють тільки ті, які розташовані найближче до залізниці (наприклад, Крюківський, Рижівський).

У 1948 році на території сучасної Полтавщини розпочалися геологорозвідувальні роботи з метою пошуку родовищ нафти й газу. 9 вересня 1950 року перший на Полтавщині промисловий фонтан газу з Радченківського родовища (Миргородський район) отримали з глибини 900 м. Перший промисловий фонтан нафти з названого родовища отримали 17 вересня 1951 року. У наступні роки продовжувалося зростання обсягів видобутку нафти на Полтавщині, досягнувши максимальної величини у 1972 році (1 млн. 433 тис. тонн). У січні 1957 року був організований Радченківський газопромисел, від якого прокладений місцевого значення газопровід Радченки — Миргород — Полтава з метою газифікації обласного центру. Починаючи з 1975 року обсяги видобутку нафти й газу на Полтавщині починають знижуватися, що зумовлено виснаженням їх легкодоступних покладів.

На початок 2008 року на території Полтавщині зареєстровано 68 родовищ вуглеводнів. Більшість родовищ розташовані в північній і східній частині Полтавщини. Причому на північному заході області розповсюджені переважно нафтові родовища, а на південному сході переважають газові і газоконденсатні. Внесок Полтавщини в загальнодержавному видобутку природного газу становить до 35%, нафти — 20–22%.

Найбільші з нафтогазоконденсатних родовищ: Яблунівське (Лохвицький район), Опішнянське (Зіньківський район), Тимофіївське родовище (Гадяцький район). Із газоконденсатних до найбільших належить Абазівське (Полтавський район), Ковердинське, Котелевське, Розпашнівське (Чутівський район), а також Гадяцьке, Матвіївське, Солохівське, Машівське газоконденсатні родовища; з газових – Руденківське родовище (Новосанжарський район). Полтавщина займає перше місце серед областей України за запасами і видобутком природного газу й газового конденсату.

Запаси нафти в області менш значні. Найбільше по запасах і видобутку нафти – Глинсько-Розбишівське газонафтове родовище (Лохвицький та Гадяцький райони), яке експлуатується з 1959 року (нафта видобувається з 1959 р., газ – із 1970 р.). Промислові поклади знаходяться в пісковиках кам’яновугільної та пермської систем. Це родовище має 23 нафтогазоносних горизонти, що знаходяться у межах склепінь Глинсько-Розбишівського локального тектонічного валу. Нафта родовища містить до 55% світлих фракцій, з яких можна отримувати якісний бензин.

Крім нафти і газу, серед осадового чохла південного борту ДДЗ в межах Кобеляцького району розвідані невеликі поклади антрациту (на глибинах 0,6-1,9 км), які не розробляються. Ці поклади належать до найзахіднішої частини Донецького кам’яновугільного басейну (продовження Західного Донбасу). Малопотужні товщі кам’яного вугілля знайдені також на території Машівського, Новосанжарського, Решетилівського і Лохвицького районів.

Неогенові пісковики відслонюються або залягають поблизу земної поверхні біля сіл Михайлівка і Великі Будища (Диканський район), с. Черняхівка (Чутівський район), с. Устивиця (Великобагачанський район), с. Мала Грем’ячка (Миргородський район), с. Черняхівка (Чутівський район), Бутова гора (Шишацький район). У попередні століття їх видобували як матеріал для виготовлення жорен. Виявлені поклади залізистих пісковиків, які можуть використовуватися як бутовий камінь – біля села Петрівка (на правому березі долини Ворскли), с. Плішивець (схил долини Псла).

У Полтавській області серед палеоген-неогенових відкладів поширені гончарні глини, які розвідані в районах сіл Хомутець, Попівка, Черевки, смт.Комишня (Миргородський район); у Шишацькому районі; біля м. Лубни. Але найбільше відоме Опішнянське родовище фаянсових та вогнетривких глин (Зіньківський район). У цьому родовищі у вигляді „гнізд” залягає „побіл” – найніжніша пластична глина попелясто-сірого кольору, яка при обпалюванні біліє. Серед покладів глин, які збагачені оксидами заліза, залягають лінзовидними гніздами жовтого та червоного кольору вохри. Вони являються гарними мінеральними фарбами. Такі родовища знаходяться біля сіл Черевки, Комишня, Мала Грем’ячка, між селами Попівка і Хомутець (Миргородський район), а також в с. Сокілка Кобеляцького району, де залягає груба піщаниста вохра.

Серед антропогенних відкладів, як корисні копалини, найбільше використовуються лесоподібні суглинки (сировина для виробництва цегли, гончарної черепиці, керамзиту тощо). Їх поклади зустрічаються майже в кожному районі і загальні їх запаси становлять 43 млн.т.

У долинах річок сформувались алювіальні відклади. До антропогенових алювіальних відкладів належать родовища будівельних пісків і торфу.

Полтавська область посідає 6 місце в Україні за покладами торфу. Зокрема, понад 120 родовищ торфу розвідано в долинах річок західної й північної частин Полтавщини (Удайське, Оржицьке, Хорольське тощо). На жаль, в останні роки видобуток торфу навіть з найбільших родовищ практично зупинено. У основному торф використовують як органічне добриво.

.

На Полтавщині виявлено 20 джерел мінеральних вод, які відносять до хлоридно-натрієвих, гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвих (вуглекислих). Найвідоміше з них − Миргородське родовище. Між Яреськами та Шишаками є джерело мінеральної води, назване "Гоголівська". За хімічним складом вона близька до Миргородської, але має меншу мінералізацію. У селищі Нові Санжари були відкриті мінеральні води, які за хімічним складом близькі до джерел „П’ятигорський нарзан”, „Сойми” та аналогічні водам Трускавця та Слов'янська. У глибинних горизонтах ДДЗ залягають термальні води з практично невичерпними запасами.

Окремо слід відзначити родовища бішофіту (насичених розчинів хлориду магнію, з домішками мікроелементів), які видобуваються на Східно-Полтавському й Затуринському родовищах. Бішофіт використовують у будівництві й медицині.