Висновки

Проголошений Україною курс на європейську інтеграцію вимагає від нашої держави утворення та функціонування національної системи охорони авторського права та суміжних прав у межах спільного ринку інтелектуальної власності, об’єктом якого є і продукція діяльності засобів масової інформації. За останні роки Україна значно активізувала процес входження до світових структур, пов’язаних зі сферою інтелектуальної власності, і вже є учасницею 15 із 26 універсальних міжнародних конвенцій та договорів у цій галузі. Внесення України Міністерством торгівлі США до списку “301” – країн з низьким рівнем захисту прав інтелектуальної власності – спричинило істотні труднощі в зовнішньоекономічній діяльності держави та водночас виявилося стимулом, який спонукає до розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні. Прийняттям Закону України “Про авторське право і суміжні права” в грудні 1993 р. та його оновленою редакцією від 22 травня 2003 р. було розпочато процес інтеграції України до європейського правового поля. Наша держава зробила значні кроки на шляху до гармонізації вітчизняного законодавства з авторського права та суміжних прав із нормами Європейського Союзу. Відповідно до підписаних угод у сфері охорони інтелектуальної власності, були прийняті важливі закони та підзаконні акти, що засвідчили спроможність нашої держави адекватно та своєчасно реагувати на глобальні процеси, які відбуваються у сфері авторсько-правового регулювання у світі.

Сьогодні система захисту інтелектуальної власності в Україні практично сформована. Її регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, дія котрих поширюється, принаймні, на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та мистецтва, а також на такі об’єкти суміжних прав, як виконання, фонограми, відеограми та передачі (програми) організацій мовлення. Індустрія засобів масової інформації також зазнала суттєвих змін в умовах утвердження ринкових відносин у всіх сферах людської діяльності. Інформація перетворюється на товар, а її отримання стає гарантом стабільного прибутку. В такій ситуації проблема охорони авторського права є важливим компонентом законодавчих меж, які забезпечують правовий захист та конкурентоспроможність індустрії масової інформації.

Сприяючи створенню умов для творчої праці, забезпечуючи правове визнання й охорону творчих напрацювань, закріплюючи за авторами права на використання створених ними набутків і отримання доходів від їх використання, авторське право водночас створює умови для використання інтелектуальних надбань в інтересах суспільства, з просвітницькою та пізнавальною метою. Забезпечення належного рівня охорони авторського права сприятиме підвищенню рівня довіри до засобів масової інформації як поширювача культурологічної та освітньої інформації в суспільстві та стимулюватиме не лише творчу діяльність, але й відповідальність за її результати.

Творчість є основою прогресу суспільства та підвищення добробуту його членів, проявом природного права людини і предметом правового регулювання. Глобальне спрямування механізму охорони права свободи творчості виявляється у тому, що норми права повинні регулювати відносини на користь фізичної особи-творця і надавати можливість реалізовувати належні права та правомірні інтереси, забезпечувати належний рівень охорони та захисту прав приватними і публічними засобами. Це зумовлює рівень і систему національного законодавства. Міжнародне гуманітарне та спеціальне законодавство при цьому є орієнтиром для національних систем права і служить засобом гармонізації національних законодавств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І.Нормативні акти

1. Конституція України. - К.: Юрінком Інтер, 1998.-72с.

2. Цивільний кодекс України // ВВР України. – 2003. - №№40-44. - Ст.356.

3. Кримінальний кодекс України // ВВР України. – 2001. №25-26. - Ст.131.

4. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994. - №13. - Ст.64.

5. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // ВВР України. – 1992. - №48. - Ст.650.

6. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. // ВВР України. – 1993. - №1. - Ст. 1.

7. Закон України “Про кінематографію” від 13 січня 1998 р. // ВВР України. – 1998. - №22. - Ст.114.

8. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994. - №10. - Ст. 43.

9. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. // ВВР України. – 1991. - №20. - Ст.249.

10. Закон України “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р. // ВВР України. – 1997. - №32. - Ст.206.

11. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності” від 5 квітня 2001 р. // ВВР України. – 2001. - №23. - Ст.117.

12. Закон України “Про внесення змін до Цивільного кодексу Української РСР” від 4 лютого 1994 р. // ВВР України. – 1994. - №24. - С.687.

ІІ. Навчальна література

13. Авторське право і суміжні права / За ред. О.Святоцького і В.Дроб’язка. – К., 2000. – С.29-33.

14. Афанасьєва К.О. Авторське право: Практ.посіб. - К.: Атіка, 2006. – 224 с.

15. Гражданское право Украины. Учебное пособие под ред. Ю.А.Заики. К.,- 1998.

16. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч.посіб. – Вид.2-ге, перероб. і доповн. – К., 2006. – 278 с.

17. Дроб’язко В.С. Право інтелектуальної власності. – К., 2004.

18. Корчевний Г.В. Розвиток законодавства про адміністративну охорону авторського права і суміжних прав в Україні // Правова держава ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2002. - № 5. – С. 171-175.

19. Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. – 1998. - № 12. - С.95.

20. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов / За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - X.: Еспада, 2004. - 176 с.

21. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відп. ред. О.В.Дзери. – К., 2005. – Т.1. – 832 с.; Т.2. – 1088 с.

22. Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 1997. – 206 с.

23. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997. – 416 с.

24. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. -- 2000. — №3. - С.3-4.

25. Права людини в Україні. Щорічник 1995 р. Українська правнича фундація, К., 1996.

26. Право інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. — К., 2002.

27. Прахов Б.Г. Уголовный кодекс Украины и охрана интеллектуальной собственности // Защита прав интеллектуальной собственности: проблемы и пути решения. – Симферополь, 2003. – С. 3-4.

28. Серебровський В.І. Вопросы советского авторского права.- М., 1956. – С.32.

29. Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної власності // Українське право. — 1997. — Число 3. — С.132-135.

30. Советское гражданское право. Учебник под ред. В.П.Рясенцева. “Юридическая литература”, М., 1996.

31. Шишка Р.Б. Інтелектуальна власність: суть і особливості відносин в юридичній практиці України // Методологічні проблеми приватного права. 36. наук. праць. К., “Манускрипт”, 1996.-С. 111-118.

32. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.

33. Цивільне право. Підручник під ред. О.А.Підопригори, Д.Б.Боброва. “Вентурі”, К.,1997, ч.1.

34. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6 т. — Т.1. — Кн.1 / Р.Б. Шишка, В.А.