3.3. Схематична будова та функції моста

Міст розташований між довгастим і середнім мозком. Це невелике біле підвищення. У ньому розрізняють передню та задню частини.

Передня частина моста випукла, утворена поздовжніми та поперечними волокнами, між якими розкидані ядра сірої речовини, які з’єднані з корою великого мозку і корою мозочка. Від ядер моста беруть свій початок трійчастий нерв, який іннервує органи зору ,верхню та нижню щелепи і складається з чутливих, рухових та секреторних (вегетативних) волокон, та відвідний (руховий) нерв, що іннервує м’язи ока.

Довгастий мозок разом з мостом у новонародженого має відносну масу порівняно з масою головного мозку трохи більшу, ніж у дорослої людини –2% проти 1,6%. Ядра довгастого мозку починають формуватись ще на ембріональній стадії і до періоду народження вони в основному сформовані. До 7 років закінчується дозрівання цих ядер.

3.4. Схематична будова та функції мозочка

Позаду довгастого мозку і моста міститься мозочок. Він має дві півкулі, з’єднані черв’яком. Сіра речовина мозку лежить зверху, утворюючи його кору, яка помережена численними борозенками. Біла речовина знаходиться лід корою мозочка. В масі білої речовини є четверо ядер сірої речовини.

Волокна білої речовини здійснюють зв’язок між різними частинами самого мозочка, а також зв’язок самого мозочка з іншими відділами мозку.

До мозочка надходять імпульси від усіх рецепторів, які подразнюються під час рухів тіла. Мозочок бере участь у координації складних рухових актів.

Півкулі великого мозку через мозочок регулюють тонус скелетних м’язів(розподіляють і перерозподіляють його )і координують їх скорочення.

Мозочок бере участь у регуляції вегетативних функцій (діяльності серцево-судинної системи, дихання, травлення, терморегуляції).

У новонародженого мозочок недорозвинений. Найінтенсивніше він росте в перший рік життя. Далі темпи його росту знижуються. Розмірів дорослої людини мозочок досягає на 15 рік життя.

4.1. Схематична будова і функції середнього мозку

Середній мозок розташований над мостом. Він складається з ніжок великого мозку та 4-горбикового тіла. Порожнина середнього мозку є водопроводом мозку, який з’єднує III і IV шлуночки. Через середній мозок проходять всі висхідні шляхи до кори великого мозку і мозочка і низхідні, які несуть імпульси до довгастого і спинного мозку.

В середньому мозку розташовані скупчення сірої речовини у вигляді ядер 4-горбикового тіла, ядер окорухових нервів, червоне ядро і чорна речовина. Передні бугри 4-горбикового тіла є первинними зоровими центрами, а задні бугри-первинними слуховими центрами. За їхньою участю здійснюються орієнтувальні рефлекси на світло та звук. Чорна речовина зв’язана з координацією складних актів ковтання та жування, регуляцією точних рухів пальців рук тощо. Червоне ядро безпосередньо стосується регуляції тонусу скелетних м’язів.

4.2. Схематична будова і функції різних частин проміжного мозку

Проміжний мозок немов би прикриває середній мозок зверху та спереду. Він складається з таламічного мозку та гіпоталамуса. Порожниною проміжного мозку є III шлуночок.

Таламічний мозок, у свою чергу, поділяється на таламус (зоровий горб), надталамічну і заталамічну частини, через які здійснюється зв’язок рецепторів організму з їх корковими центрами.

Таламус – парне скупчення сірої речовини яйцеподібної форми, яке становить основну масу проміжного мозку. Сіра речовина таламуса тонкими білими прошарками розділена на три зони: передню, середню і крайню. Кожна зона є скупченням ядер, в яких переключаються аферентні (чутливі) шляхи шкіряної, м’язово-суглобової, нюхової та зорової чутливості. Від цих ядер чутливі шляхи йдуть в підкоркові ядра та кору великого мозку.

Інформація, що надійшла в таламус, тут переробляється, дістає відповідне емоційне забарвлення і потім направляється до півкуль великого мозку.

Гіпоталамус прилягає до таламуса знизу. Його передньою межею є перехрестя зорових нервів. Гіпоталамус містить 32 пари ядер, які об’єднуються в три групи: передню, середню та задню. За допомогою нервових волокон він має численні зв’язки з ретикулярною формацією нижче розташованих відділів головного мозку (розглянемо в третьому розділі теми), з гіпофізом і таламусом.

Гіпоталамус є головним позакірковим центром регуляції вегетативних функцій організму. Його вплив здійснюється не лише через нервову систему, а й через залози внутрішньої секреції.

В клітинах ядер передньої групи виробляється нейросекрет, який передається в гіпофіз, де зберігається.

Гіпоталамус бере також участь в регуляції діяльності серцево-судинної і травної систем. При подразненні передньої групи ядер посилюється моторика шлунка і сечового міхура, підвищується секреція шлункових залоз, уповільнюється ритм серцевих скорочень. Це свідчить, що ці ядра регулюють функцію парасимпатичної частини вегетативної нервової системи. Подразнення заднього відділу гіпоталамуса пригнічує активність травного каналу, прискорює ритм серцевих скорочень, підвищує артеріальний тиск, збільшує вміст у крові адреналіну і норадреналіну. Отже, задня група ядер гіпоталамуса впливає на функцію симпатичної частини вегетативної нервової системи.

Одне з великих ядер гіпоталамуса-сірий бугор-бере участь в регуляції функцій багатьох ендокринних залоз і обміну речовин.

Гіпоталамус бере участь у регуляції температури тіла, складних поведінкових реакціях (статевих, харчових, агресивно-оборонних), сну і неспання.

До моменту народження більша частина ядер таламуса добре розвинена. Після народження відбувається збільшення обсягу таламуса за рахунок подальшого росту нервових клітин і розвитку нервових волокон. Процес цей триває до13-15 річного віку

Диференціювання ядер гіпоталамуса новонародженого не завершено, і перебіг його нерівномірний. В цілому ядра закінчують свій розвиток у період статевого дозрівання.