2. Принципи міжнародного повітряного права

До системи норм міжнародного повітряного права входять спеціальні принципи, котрі регулюють діяльність міжнародної цивільної авіації в цілому. Принцип повного і виключного суверенітету держав над їх повітряним простором. Основний зміст принципу суверенітету над повітряним простором полягає в тому, що держава самостійно встановлює правовий режим використання свого повітряного простору. Разом з тим, держава має використовувати свій повітряний простір таким чином, щоб при цьому не заподіяти шкоду правомірним інтересам інших держав. Принцип свободи польотів повітряних суден усіх держав у міжнародному повітряному просторі. Як відомо, згідно з міжнародним правом, до такого простору належить повітряний простір над відкритим морем, а також над Антарктикою. Зміст цього принципу передбачає для будь-якої держави: - право на повітряні польоти у міжнародному повітряному просторі; - право на здійснення юрисдикції щодо своїх повітряних суден, які перебувають у цьому просторі. Однак свобода польотів у цьому просторі не означає, що держави та їх судна вільні від дотримання певних правил, зокрема, вимог закріплених у міжнародних угодах або в регламентах ІКАО. Згідно з Додатком 2 до Чиказької конвенції 1944 р., усі держави повинні дотримуватися цих правил та вживати заходів до того, щоб вони суворо дотримувалися повітряними суднами під час польотів над відкритим морем. Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.  Згідно з цим принципом держави зобов'язані: - вживати заходів щодо забезпечення технічної надійності авіаційної техніки, аеропортів, допоміжних служб та повітряних трас; - вести боротьбу з незаконним втручанням у діяльність цивільної авіації.

3. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень

Найбільш суттєві норми, що регламентують міжнародні повітряні сполучення, містить Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944р. із доповненнями 1962, 1972,1973 років. У цій конвенції (п. «а» ст. 96) закріплений термін "міжнародне повітряне сполучення", який визначається як "...сполучення, що здійснюється через повітряний простір над територією більш ніж однієї держави". Конвенція встановлює, що повітряні судна, які діють на регулярних міжнародних повітряних лініях, можуть здійснювати польоти через усю територію або в межах території держави тільки за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї держави і відповідно до умов такого дозволу чи санкції (ст. 6). Кожна держава може з міркувань доцільності або суспільної безпеки обмежити або повністю заборонити повітряним суднам інших держав здійснювати польоти над усією своєю територією або над певними її районами (ст. 9). Дві інші конвенції - Чиказька угода 1944 р. про міжнародне транзитне повітряне сполучення та Чиказька угода 1944 р. про міжнародний повітряний транспорт передбачають ряд транзитно-комерційних прав, що їх держави можуть надавати одна одній і що мають умовну назву "п'яти свобод повітря", а саме: 1) право транзитного безпосадочного перельоту через повітряний простір договірних держав; 2) право транзитного перельоту через повітряний простір договірних держав і здійснення при цьому посадок з некомерційною метою у певних пунктах їх територій; 3) право привозити на територію певної договірної держави пасажирів, багаж, пошту та вантажі з території тієї договірної держави, національність якої має повітряне судно, що здійснює перевезення; 4) право вивозити з території певної договірної держави пасажирів, багаж, пошту та вантажі на територію тієї договірної держави, національність якої має повітряне судно, що здійснює перевезення; 5) право привозити на територію певної договірної держави, а також вивозити з неї пасажирів, багаж, пошту та вантажі з будь-яких інших договірних держав. Крім п'яти основних, існують ще «шоста та сьома свободи повітря»: - право здійснювати перевезення пасажирів, вантажів і пошти між третіми країнами через свою територію; - право здійснювати перевезення пасажирів, вантажів і пошти між третіми країнами, обминаючи свою територію. Правове регулювання повітряних сполучень здійснюється також шляхом укладання двосторонніх угод про повітряний транспорт. Існує стандартна форма двосторонніх угод про обмін комерційними правами в регулярному міжнародному повітряному сполученні (Чиказька стандартна форма), яка передбачає взаємне надання усіх «п'яти свобод повітря». Угоди "чиказького типу" складають переважну більшість діючих двосторонніх угод. Значний вплив на договірну практику держав мають і угоди "бермудського типу", зокрема, ті їх положення, які стосуються встановлення тарифів і розподілу обсягів перевезення між учасниками конкретної угоди. Більш конкретно питання розкладу польотів, порядку продажу авіаквитків, надання різного роду послуг регулюються спеціальними комерційними угодами, що укладаються авіапідприємствами. Укладання таких угод контролюється відомствами цивільної авіації відповідних держав. Міжнародні польоти зі спеціальною метою, наприклад, при спец-рейсах для урядових делегацій, при закордонних візитах військових літаків тощо погоджуються по дипломатичних каналах у кожному конкретному випадку.