Міністерство освіти і науки україни

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА”

Кафедри теорії та історії держави і права

Реферат

З дисципліни: Міжнародне право

на тему: “Міжнародне повітряне право”

Виконав:

студент 3 курсу коледжу

“Освіта” групи ПЗ-24

Пилюшенко О.А.

Київ – 2014

ПЛАН

1. Поняття та джерела міжнародного повітряного права  2. Принципи міжнародного повітряного права  3. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень  4. Юридичний статус повітряних суден та їх екіпажу при міжнародних польотах  5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві 

1. Поняття та джерела міжнародного повітряного права

Першою багатосторонньою угодою про повітряні сполучення стала Паризька конвенція про регулювання повітряної навігації 1919 р., яка була переглянута та оновлена протоколами 15 червня і 11 грудня 1929 р. За цією конвенцією договірні держави зобов'язалися надавати іншим договірним державам у мирний час право мирного прольоту через повітряний простір, що знаходиться над їхніми сухопутними територіями і територіальними водами. У 1929 р. була укладена Конвенція з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція 1929 р.). Ця конвенція встановила обов'язкові для сторін основні умови договору повітряного перевезення, перелік і однакові форми документів, які використовуються при перевезенні (авіаквитки пасажирів, багажні квитанції та ін.). Нею визначено головні принципи і межі відповідальності авіаперевізника за шкоду заподіяну пасажирові або вантажу. В подальшому Конвенція була доповнена Гаазьким протоколом, 1955 р., Гвадалахарською конвенцією, 1961 р., Гватемальським протоколом, 1971 р., чотирма Монреальськими протоколами, 1975 р. Важливе місце в системі норм міжнародного повітряного права посідають такі багатосторонні акти, як Чиказька конвенція 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію та численні додатки до неї. її учасниками є понад 180 держав. Крім названих, на універсальному рівні існує ще ряд важливих договорів, а саме: - Чиказькі угоди 1944 р. про міжнародний повітряний транзит та про міжнародний повітряний транспорт; - Паризька угода 1956 р. про комерційні права при нерегулярних повітряних сполученнях у Європі; - Римська конвенція про відшкодування третім особам на поверхні збитків, заподіяних іноземними повітряними суднами, 1952 р., та Монреальський протокол до неї, 1978 р.; - Токійська конвенція про правопорушення та деякі інші акти, вчинені на борту повітряного судна, 1963 р.; - Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 р.; - Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 р.; - Монреальський протокол про боротьбу із незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародні польоти, 1988 р. (Доповнює Монреальську конвенцію, 1971 р.); - Женевська конвенція про визнання прав на повітряне судно, 1948 р. Значна роль у розвитку міжнародного повітряного права належить "міжнародним авіаційним регламентам", що приймаються або ухвалюються Радою ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації).