Тема 8. Контроль і звітність міжнародних корпорацій

.......Що найскладніше за все?

...............Те, що здається найлегшим:

бачити те, що в тебе перед очима.

(Гете).

1. Сутність процесу контролю.

2. Контроль на міжнародному рівні. 3. Основні типи контролю в МНК.

4. Особливості корпоративного контролію.

5. Системи обліку країн світу.

1. Сутність процесу контролю

На сучасному етапі важливо зазначити, що контроль (від ла­тинської мови conirole - перевірка) - це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за проце­сом управління та на його оцінці. Як функція управління, конт­роль - це управлінська діяльність, завдання якої полягає в кіль­кісній та якісній оцінці та обліку результатів роботи організації [1]. В цьому контексті контроль встановлює міру відповідності (факту, планові чи нормі), тобто має інформаційний, оціночний аспект

Контроль є кінцевою фазою процесу управління підпри­ємством, і прорахунки й недоліки у його виконанні призводять до погіршення результатів господарювання. Водночас належний контроль сприяє досягненню поставлених цілей. Контроль ви­ступає елементом організаційно-економічної функції сучасного уп­равління, що передбачає прямий і зворотній зв'язок між керівником та виконавцями й виступає важливим фактором ефективної трудової діяльності та забезпечення реалізації заданої програми.

Контролю складається з:

– установлення стандартів;

– оцінки виконання;

– коригування..

Функція контролю може розглядатись і як визнжений зв'язок певних дій системи, поданої на рис. 1.

Рис.1. Контроль як зворотній зв'язок системи

Як видно зі цієї схеми, контроль розпочинається з бажаного ви­конання, яке ґрунтується на стандартах. У процесі діяльності доcягається фактичне виконання, яке піддається оцінці й порівнюється зі стандартами. У разі виникнення відхилення реального виконання від стандартів, необхідно виявити причини цих відхилень, розро­бити і реалізувати програму відповідних коригувальних дій. Після коригування процес має повернутися до бажаного виконання (стандарту), за яким настає наступний цикл, і тд.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління міжнарод­ною фірмою, який дає змогу вчасно виявити проблеми, розробити та здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу та змісту робіт в організації для того, щоб попередити ознаки кризи. Водночас конт­роль дає можливість иявити та поширити позитивні починання, підтримати найбільш ефективні напрями діяльності на підприємстві.)

Основна мета контролю: сприяти зближенню фактичних і необхідних результатів виконуваних робіт, тобто забезпечити виконання завдань (досягнення цілей), що стоять перед підпри­ємством.

Варто виділити основні, на наш погляд об'єкти:

♦ використання людських, фінансових, матеріальних, нема­теріальних, часових та інформаційних ресурсів корпорації в інте­ресах суб'єктів корпоративного контролю;

♦ стан забезпечення інформаційною системою інформаційних потреб суб'єктів корпоративного контролю;

♦ захист (безпека) матеріальних та інформаційних ресурсів корпорації;

♦ наявність конфлікту інтересів у посадових осіб акціонерного товариства;

♦ процеси у внутрішньому та зовнішньому середовищі кор­порації, які можуть призвести до порушення балансу інтересів суб'єктів корпоративного контролю, вплинути на стан конкуренції в галузі та результати фінансово-господарської діяльності AT;

♦ результати функціонування корпорації;

♦ дотримання стандартів корпоративної поведінки, норм чин­ного законодавства тощо.

Контроль як управлінська діяльність повинен відповідати таким вимогам:

♦ бути всеосяжним та об'єктивним, тобто зорієнтованим на адекватне відображення досягнутих параметрів відносно встанов­лених цілей та обраних стратегій;

♦ орієнтуватися на кінцеві результати, тобто в цьому контексті контроль розглядається як засіб досягнення цілей;

♦ повинен мати безперервний та регулярний, незворотній характер;

♦ буги гнучким, тобто не заважати виконанню основної робо­ти (на противагу "радянським системам" контролю, коли "під цю функцію" будувалася система);

♦ відповідати змісту тих робіт, які контролюються, перевіряти не лише кількість і терміни, а й якість робіт;

♦ бути зрозумілим для тих, кого контролюють та перевіряють;

♦ бути своєчасним, щоб мати можливість втручання і коригу­вання процесів, що відбуваються;

♦ забезпечувати перевіряючих необхідною, повною, зрозу­мілою та лаконічною інформацією;

♦ бути економічним, тобто відповідати вимозі: затрати на його проведення не можуть бути більшими, ніж результати, яких до­сягають у процесі контролю;

♦ має бути дієвим, тобто не обмежуватися виявом фактичного стану об'єкта контролю, а й супроводжуватися відповідними рішеннями.

Найбільш об'єктивним та ефективним контроль буде тоді, коли вироблено систему нормативів (стандартів) виконуваних робіт і кінцевих результатів (цілей). Насамперед, повинні розроблятися нормативи витрат грошей та часу, що доповнюються системою тих показників, які керівники підприємства (або стратегічної прог­рами) вважають найважливішими щодо діяльності об'єктів конт­ролю. Найчастіше нормативи (стандарти) розробляються за таки­ми групами: цінові, доходні, програмні (техніко-економічні), фізичні (для виробів і технологічних процесів), поведінкові тощо. Часто нормативами (стандартами) є відповідні стратегічні цілі та планові параметри стратегій. У цих випадках установлюються певні інтервальні значення для нормативів (мінімум та максимум).

Стандарти, чи нормативи, – це переважно кількісні характе­ристики процесу чи явища, що знаходять вираження у відповід­них показниках. Визначення цих показників - найскладніша за змістом робота, тому що треба передбачити надходження відпо­відної інформації для їх розрахунків.

Типи стандартів:

– фізичні стандарти;

– цінові стандарти;

– стандарти капіталу; – стандарти доходів;

– програмні стандарти;

– невловимі стандарти;

– цілі як стандарти;

– стратегічні плани як контрольні точки для стратегічного контролю.

Контроль і перевірка виконання стратегічних планів і прог­рам потребують розробки взаємопов'язаних систем контролю на підприємствах, які охоплюють підсистеми контролю за:

– технологічними процесами;

– якістю продукції та праці;

– додержанням чинного законодавства, що регулює діяльність підприємства;

– виконанням окремих завдань, етапів, напрямів та стратегіч­них програм і планів у цілому;

– виконанням рішень, вказівок, наказів, розпоряджень вищого керівництва підприємства;

– додержанням установлених фінансово-економічних пара­метрів функціонування підприємства тощо.