6.6.Електронна готовність України – еУкраїна
Розв'язуючи задачу поступового переходу від "інформаційного суспільства", в якому вже живе більшість розвинутих країн Європи, до суспільства знань", де професійні знання і високі технології відіграватимуть вирішальну роль в економіці і взагалі в розвитку суспільства, Європейський Союз розробив програму розвитку інформаційних технологій "електронної Європи – еЄвропи". В цьому плані цікаво проаналізувати електронну готовність України – еУкраїни. Означена інформація може мати практичне значення як для науковців, так і для майбутніх фахівців-випускників нашого університету — з позицій спрямування своїх професійних послуг.
Попри те, що Україна за роки незалежності значною мірою втратила електронну промисловість та свої позиції у приладобудуванні, за останні роки завдяки імпорту та діяльності спільних підприємств спостерігаються помітні зрушення в упровадженні інформаційних технологій. Нині в Україні задіяні близько 500 компаній на ринку виробництва та складання персональних комп'ютерів (ПК). Загальний парк І ПК у країні перевищує 1,5млн. одиниць і подовжує зростати.
Телекомунікації, в тому числі Інтернет є частиною цих зрушень, які також набули помітного розвитку. Сьогодні за оцінками, що з'являлись у пресі, з країні налічується понад 300 Інтернет-сервіс провайдерів, майже 470 тис. користувачів Інтернету. Цікаво, що більш як 20% користувачів Інтернету становлять студенти. Найпопулярніші Інтернет-ресурси: бізнес, освіта, розваги. Державні організації і провідні приватні корпорації мають свої корпоративні мережі, в яких використовуються супутниковий зв'язок, оптоволоконні лінії, кабельні мережі і т. ін. Щодо бездротового зв'язку Україна демонструє ознаки вдалого розвитку, але все ще не досягла необхідного рівня охоплення.
Програмна складова інформаційних технологій переважно сконцентрована в діловому сегменті та спеціальних застосуваннях. Основні мови програмування та інструментальні засоби програмування: об'єктно-орієнтовані мови, мови Інтернет-технологій і систем управління базами даних. Зробити кількісну оцінку обсягу цього виробництва дуже важко через тіньову його частину та поширене піратство програм. Водночас є яскраві приклади, які переконливо засвідчують, що "робити правильно — вигідно". І таких "прозорих" програмістських компаній, що чекають молодих фахівців, понад 1200.
Окрім технічної озброєності, важливою складовою готовності країни до статусу інформаційного суспільства є комп'ютеризована взаємодія влади і населення. Термін "електронна влада" досить часто вживається світовою пресою, зокрема у федеральній цільовій програмі "Електронна Росія" та з Законі України "Про національну програму інформатизації". Основною метою таких програм є підвищення ефективності та функціонування економіки і державного управління через упровадження масового поширення інформаційно-комунікаційних технологій.
"Електронна влада", по суті, повинна стати більш прозорою для ділових людей і суспільства загалом, завдяки чому зменшується можливість зловживань. Електронні закони повинні захистити населення від свавілля некомпетентних чи корумпованих чиновників і допомогти створенню громадянського суспільства. Нині кількість "кібер-законів" дуже обмежена. Більшість внутрішніх урядових процесів (видача дозволів, ліцензування, приватизація і т. ін.) здійснюється кулуарно. Належні урядові офіси не мають зовнішнього інтерфейсу в інформаційній мережі, що за міжнародними стандартами є основною вимогою до "електронної влади".