2.2. Психологічні ідеї в творчості леонардо да вінчі
Приблизно з 15 років навчався у майстерні Вероккіо. Він вивчив креслення, хімію, металургію, роботу з металом, гіпсом і шкірою. Крім цього юний підмайстер займався малюванням, скульптурою і моделюванням. У майстерні часто бували такі відомі майстри, як Гірландайо, Перуджіно, Ботічеллі і Лоренцо ді Креді.
Саме у майстерні Вероккіо Леонардо почув розмови про багате життя, побачив, що вигідно товаришувати з багатими людьми. Тут він навчився коритись волі замовника.
Сильно вплинули на молодого да Вінчі Брунеллескі, Мазаччо та Донателло. Майстерню Вероккіо, де жив Леонардо, часто відвідували різні художники. Один з них – Пьєтро Перуджіно сильно вплинув своєю безбожністю та екстравагантністю на Леонардо, якого виховували у дещо формальній, релігійній сім’ї.
У ті роки молодий Леонардо відчував, як замовники з пихою ставились до митців, вони вважали їх нижчим сортом. Леонардо не відчував підтримки і з боку багатих батькових друзів – і багатії, і бідняки не сприймали молодого митця. Так у молодого генія зародилось відчуття самотності та відчуженості, виникало бажання закритись у собі, показувати свою індивідуальність у творчості.
На перших картинах Леонардо змальовував природу, яку запам’ятав з батьківського дому. Пейзажі домінували у роботах юного художника.
Відомо, що Леонардо також незвично писав. Оскільки він був лівшею, то зручніше йому було писати справа наліво, так він хотів засекретити свої записи і підкреслити індивідуальність, оригінальність, несхожість з іншими. Таке письмо називають дзеркальним, щоб його прочитати, треба розглядати запис, що відображений у дзеркалі.
Відомо також, що Леонардо носив червоний плащ середньої довжини, хоча тоді дуже модними були довгі пальта. [8]
Одного разу батько попросив розписати меча. Леонардо спочатку його вирівняв, а потім, щоб зобразити на мечі потворну і страшну тварину, позносив до хати різні неживі тварини – зміїв, кажанів, хамелеонів, ящірок. Так у закритій кімнаті він сидів кілька днів, охоплений невимовним бажанням створити шедевр, він навіть не відчував противного запаху від тварин, що вже почали розкладатися
Леонардо був дуже скромним, але у всьому хотів зробити щось нове. Він вважав, що зображати – значить вивчати.
Вазарі говорить, що Леонардо дуже радів, коли бачив на вулиці цікаві обличчя, він міг малювати у блокнот певні риси різних людей, а потім з них робити одне єдине.
Яскравий приклад, що ілюструє образний лад понять у мисленні Леонардо, надають сторінки його щоденників і манускриптів, з яких видно, що читання і розуміння рукописи художника неможливо відокремити від супроводжуючих її малюнків. Навіть загальні поняття, що викладаються в них, завжди набувають форму малюнка, схеми, в текст вплітаються креслення і начерки, а нерідко текст служить лише поясненням до малюнка, розчиняється в ньому, і доказ ідеї зводиться до уважного розглядання малюнка чи креслення.
Ідеали Флоренції, виховали особистість Леонардо, відбилися і в його творчому кредо живописця, яке художник формулював наступним чином: найважливіше, що тільки може зустрітися в теорії живопису, це - рухи, відповідні душевним станам кожної живої істоти, якось бажанням, презирства, гніву, жалю тощо. “Хороший живописець повинен писати дві головні речі : людину і представлення його душі. Перше легко, другий важко, так як воно має бути зображено жестами і рухами членів тіла. Цьому слід вчитися у німих, так як вони роблять це краще, ніж всі інші люди”.
Леонардо да Вінчі втілив в собі ідеал людини Відродження: вмів все і у всьому був геніальним. У сфері мистецтва Леонардо був живописцем, скульптором, художником, музикантом, залишив безліч записів про мистецтво. Він займався анатомією, фізіологією, зоологією, ботанікою, географією, геологією, механікою, гідравлікою, математикою тощо. Багато його ідей на сторіччя випередили свій час. Однак із скульптурних творів Леонардо не збереглося жодного. Пояснення криється в тому, що до всього Леонардо підходив як дослідник, сам процес вивчення, пізнання цікавив його більше, ніж результат.[1]
Вже в молодості Леонардо да Вінчі усвідомив нерозривний зв'язок науки і мистецтва. Вище за інші мистецтва Леонардо ставив живопис. Своїм зображенням людських фігур він додав небачену раніше рельєфність, використовуючи вивчені закони оптики. Леонардо да Вінчі оволодів простором. Він першим осягнув мистецтво зображення своїх персонажів не на тлі, а всередині простору. Цьому відчуттю сприяла м'яка, з напівтонами, світлотінь.
Відомо також, що ні Леонардо, ні Вероккіо не вивчали традиційну техніку фресок. Саме тому «Тайна вечеря» і «Битва при Ангіарі» не збереглися до наших днів в оригіналі.
Насправді, офіційно першим вчителем Леонардо вважають Вероккіо, справжнє ім'я якого Андреа дель Чоні .Вважають також, що батько Леонардо знав Вероккіо. Майстер був непростим а ні в житті, а ні в творчості. Підлітком з юрбою хуліганів убив 40-літню людину, за що сидів в тюрмі. З роками набрав майстерності і став ювеліром, скульптором, трохи художником.
ВИСНОВКИ
Геніальний художник, видатний мислитель і інженер, невтомний дослідник матерії і явищ природи, Леонардо да Вінчі.
Феномен Леонардо да Вінчі вражає своїм розмахом і багатосторонністю поставлених і дозволених завдань у різних сферах людської діяльності, але й атмосферою сякий таємничості, народженої обставинами біографії художника, його способом самовираження в різних областях. Зробив великий внесок в інженерію. Працюючи над ідеєю польоту за допомогою крил, винайшов аероплан. Так само Леонардо винайшов парашут, велосипед, колесцовий замок, автомобіль, прожектор. Ряд його винаходів для військової справи - катапульта, великий лук, скорострільна зброя, військовий барабан і ін
Всі замітки Леонардо супроводжуються його коментарями, висловлюваннями, філософськими роздумами.
Як живописець, він створив приголомшливий ефект димки між картиною і глядачем. Його художнє спадщина не численне, так як художник по боргу длубався над своїми роботами. У всьому світі на слуху назви таких картин, як «Дама з горностаєм», «Джоконда», «Мадонна Літта», «Благовіщення», «Таємна Вечеря», «Портрет Джіневри деї Бенч». Роботи да Вінчі до цього дня - еталон майстерності. Багато з ім'ям Леонардо да Вінчі асоціюють справжнє мистецтво, обдарованість. Окультисти вважають його «присвяченим», людиною від Бога, який по своїй волі спустився на землю що б допомогти людям, ставши рушієм прогресу. Для його часів такі знання (анатомія, механізми) були не просто фантастикою, нововведенням, а скоріше нонсенсом.
Сьогодні люди багатьох професій вивчають спадщину Леонардо, трактуючи його бачення світу кожного разу по-новому. Леонардо да Вінчі втілив в собі ідеал людини Відродження: вмів все і у всьому був геніальним. У сфері мистецтва Леонардо був живописцем, скульптором, художником, музикантом, залишив безліч записів про мистецтво, які після його смерті видали під назвою «Книга про мистецтво». Він займався анатомією, фізіологією, зоологією, ботанікою, географією, геологією, механікою, гідравлікою, математикою тощо. Багато його ідей на сторіччя випередили свій час. Однак із скульптурних творів Леонардо не збереглося жодного. Пояснення криється в тому, що до всього Леонардо підходив як дослідник, сам процес вивчення, пізнання цікавив його більше, ніж результат.
Вже в молодості Леонардо да Вінчі усвідомив нерозривний зв'язок науки і мистецтва. Вище за інші мистецтва Леонардо ставив живопис. Своїм зображенням людських фігур він додав небачену раніше рельєфність, використовуючи вивчені закони оптики. Леонардо да Вінчі оволодів простором. Він першим осягнув мистецтво зображення своїх персонажів не на тлі, а всередині простору. Цьому відчуттю сприяла м'яка, з напівтонами, світлотінь. Як вже говорилося Леонардо да Вінчі на багато століть випередив свій час.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Баткин, Л. М. Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления / Л. М. Баткин. – М., 1990 – 415 с.
2. Бернсон, Б. Исследование и критика итальянского искусства / Б. Бернсон. – М., 1930 – 38 с.
3. Вазари, Дж. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих / Дж. Вазари. – М. : Терра, 1994 – 248 с.
4. Васари, Г. Жизни художников, избранное / Г. Васари. – Лондон, : 1971. – 122 с.
5. Голованов, Я. К. Этюды об учених / Я. К. Голованов. – М. : Молодая гвардия, 1976 – 236 с.
6. Гуковский, М. А. Леонардо да Винчи / М. А. гуковский. –Л. : М., 1968. – 322 с.
7. Дживелегов, А. К. Леонардо да Винчи / А. К. Дживелегов. – М. : Искусство, 1974. – 272 с.
8. Дитякин, В. Т. Леонардо да Винчи / В. Т. Дитяткин. – М.: Детгиз, 1959 – 98 с.
9. Зубов, В. П. Леонардо да Винчи / В. П. Зубов. – М. : Л., 1962. – 338 с.
10. Константино, М. Леонардо: Художник. Изобретатель и ученый / М. Константино. – Нью Йорк : 1993 – 264 с.
11. Купер, М. Изобретения, Леонардо да Винчи / М. Купер. – Нью –Йорк : Макмиллан Компани, 1965 – 190 с.
12. Кьянчи, М. Машины Леонардо да Винчи. Вступление Карло Педретти / М. Кьянчи. – Флоренция : 1988 – 200 с.
13. Лазарев, В. Н. Леонардо да Винчи / В. Н. Лазарев. Л. : М., 1952 – 234 с.
14. Лансинг, Е. С. Леонардо, Мастер Ренессанса / Е. С. Лансинг. – Нью Йорк: 1942 – 128 с.
15. Леонардо да Винчи. Избраные естественнонаучные произведения/ Леонардо да Винчи. – М., 1955. – 1028 с.
16. МакКерди Е. Ум Леонардо да Винчи / Е. МакКерди. – Лондон : 1928 – 320 с.
17. Мате Дж. Изобретения Леонардо / Дж. Мате. – Фрибург-Женева : 1980 – 160 с.
18. Патер У. К. Возрождение. К. У.Патер. – Нью –Йорк : 1961 – 478 с.
19. Рихтер Ж. П. Литературные труды Леонардо да Винчи / Ж. П. Рихтер. –Оксфорд : Юниверсити Пресс, 1939 – 300 с.
20. Роччи М. Скрытый Леонардо /М. Роччи. – Милан : 1978 – 236 с.