13.Украина - Русь під ігом Золотої Орди.

Окупація Північно-Східній Русі фактично була у змозі Орді, але це землі були потрібні Орді як постійний та надійний джерело доходів у вигляді данини. “Гарнізонів монголи не залишили, своєї постійної влади думали устанавливать”[1] І, бачачи, що у це претендують інші країни-сусіди Русі, передусім шведи, російською престолі посадили сильного і політична гнучкого Олександра Ярославовича. Олександр Невський бачив для Русі єдиний шлях: влада великого володимирського князя має стати у північно-східній Русі единодержавной, хоч і, можливо, досить тривалий час залежною від Орди. За світ із Ордою, за спокій на Російської землі треба було платити. “…Олександра цікавила перспектива отримання від монголів військової допомоги для протистояння тискові Заходу і внутрішньої опозиції. Саме у передчутті цю допомогу Олександр Ярославович був готовий платити, і платити дорого”.[2]

Проте попри це в1262 року він зробив висновок слитовским князем Миндовгом договір проти Ордени, що налякало ординську дипломатію. Не без її участі у 1263 року у княжої усобиці було вбито Миндовг, а Олександр була викликана в Орду і помер на шляху при загадкових обставин. Саме тоді на Северо-Восточную Русь стали бути одна одною ординські раті: 1273 рік - руйнування міст Північно-Східній Русі «царевыми татарами». 1275 рік - татарська рать погромила дорогою з Литви південні російські міста. 1281 рік - на Северо-Восточную Русь прийшли Кавгадай і Алче-гей. 1282 рік - ординська рать Турантемира і Алыни спустошила землі навколо Володимира Смалинюка й Переяславля. 1288 рік - рать в Рязанської, Муромской і Мордовської землях. 1293 рік - «Дедюнева рать» спустошила завжди, до Волока- Ламского. 1318 рік - збір данини Копчей в Костромі й у Ростові. 1320 рік - Найдета за даниною прийшов у Володимир. 1321 рік - Таянгар пограбував Кашин. 1322 рік - Ахмыл пограбував Ярославль та інші низові города.

Усе це час Русь страждала як через татар. З запада

Наши кордону постійно піддавалися навалам швдских і литовських войск.Изнутри Русь як і роздирали междуусобицы , які підтримує ординськими правителями. Не дивлячись цього економіка Північної Русі, зруйнована іще за Батиї, переживала процес тривалого становлення, утяжеленного при цьому постійними поборами як данини і розбійницьких набегов.

Та й у самої справи теж йшли ні благополучно. Там почався період розпаду. . Відображенням його й було перетворення Північно-Східній Русі у своєрідний полігон сутичок всередині ординських сил. Улуси колишньої імперії після тривалого переїзду у Пекін правителів Каракоруму придбали самостійність, що призвело у себе посилення їх суперництва між собою. Яскравим прикладом цих процесів став Ногай, колишній тёмник, фактично завладевший гирлом Дунаю та Галицко-Волынским князівством. Тривалий суперництво Ногая і хана Менту-Темира закінчилася лише в 1300 року, але до цього багатьом зрозуміли, що Орда розпадається. Після падіння Ногая правителі Волзької Орди шукали шляху подолання сформованій роз'єднаності російських міст, при цьому ж було загальросіянин центр, що розмістилося на Волзькому шляху, що порушувало б ще його економічне значення. На роль цього центру претендували Твер і, Рязань і Нижній Новгород. Відносини до ворожим сусідам лягає усією вагою на прикордонні області Великоросії, викликаючи їх у самостійну організацію місцевих зусиль і політичну діяльність. Твер перебирає, заради місцевих своїх інтересів, боротьбу з Литвою, захист Новгорода, підтримку західних торгових оборотів і культурних зносин. Рязань обороняє свої межі від неспокійного степового сусідства, обстоюючи росіян поселень південні кордону лісової смуги в басейні верхнього Дону. Нижній Новгород стяг себе уламки колишнього суздальського князівства, заради боротьби з немирними иногородцами і поволзькими татарами за торгові й колонізаційні пути.

У 1327 року сталося єдине повстання російських людей проти ординського ярма, над Руссю нависла загроза появи нової каральної раті. Настав годину Івана Калити. Без вибору, йому довелося вести татарську рать на опозиційну тоді Москві Твер, щоб уникнути великих набігів зі боку татар. За цю службу в 1332 року Іван став великим князем. Вже з часу Івана від данини стали збирати надлишки і зберігати, щоправда ще цілком представляючи, що із нею делать.