Ukr_Ekz_SPO

50. Юридична відповідальність суддів. Види юридичної відповідальності. Стаття 83. Підстави дисциплінарної відповідальності судді      1. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за такими підстав:      1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог з розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності або підвідомчості, необґрунтоване застосування заходів забезпечення позову;      2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги або справи протягом строку, встановленого законом;      3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил відводу (самовідводу);      4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, підриває авторитет правосуддя;      5) розголошення охоронюваної законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, що стала відомою судді при розгляді справи в закритому судовому засіданні;      6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), вказівки в ній завідомо неправдивих відомостей.      2. Скасування або зміна судового рішення не тягне дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його прийняття, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.      Стаття 84. Дисциплінарне провадження щодо судді      1. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.      2. Право на звернення зі скаргою (заявою) про поведінку судді, яка може привести дисциплінарної відповідальності судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.      3. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку з здійсненням ним правосуддя.      4. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами і повідомленнями. 51. Служба дисциплінарних інспекторів. Стаття 99. Служба дисциплінарних інспекторів      1. Дисциплінарні інспектори за дорученням члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України попередньо аналізують заяви та повідомлення про неправомірні дії суддів з метою виявлення підстав для відкриття дисциплінарних справ та здійснення перевірок; готують проекти висновків про наявність підстав для залучення суддів місцевих і апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності; виконують інші доручення члена Комісії в ході дисциплінарного провадження відповідно до цього Закону. 52. Інститут народних засідателів і присяжних. Порядок формування, їх складу.  Стаття 57. Статус народного засідателя 1. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією Україна (254к/96-ВР) безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. 2. Народні засідателі при розгляді та вирішенні справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі виконують обов'язки, визначені пунктами 1-5 частини четвертої статті 54 цього Закону. Стаття 58. Список народних засідателів 1. До списку народних засідателів у кількості, зазначеній у поданні голови суду, включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону та дали згоду бути народними засідателями. 2. Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної місцевої ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки. 3. Список народних засідателів публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради. Стаття 62. Гарантії прав народних засідателів      1. Народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода в розмірі їх середньомісячного заробітку чи пенсії, але не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету Україна.      2. За народними засідателями і присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним засідателем чи присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди при виконанні ним обов'язків у суді не допускається.      3. На народних засідателів поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, встановлені законом, на час виконання ними обов'язків по здійсненню правосуддя. На обґрунтовану клопотанням народного засідателя заходи безпеки щодо нього можуть вживатися і після закінчення виконання цих обов'язків. 53. Суддівське самоврядування. Організація, форми суддівського самоврядування та їх завдання. Стаття 113. Завдання суддівського самоврядування 1. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україна діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.  2. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. 3. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. 4. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань:        1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;      2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їх діяльність;      3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів такого забезпечення;      4) вирішення питань про призначення суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом;      5) призначення суддів Конституційного Суду України;      6) призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому законом. Стаття 114. Організаційні форми суддівського самоврядування      1. Організаційними формами суддівського самоврядування збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів Україна.      2. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:      1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;      2) ради суддів відповідних судів;      3) конференції суддів відповідних судів;      4) Рада суддів України;     5) з'їзд суддів України.      3. Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) цим Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями, приймаються органами суддівського самоврядування згідно з цим Законом. 54. Організаційне забезпечення діяльності суддів. Стаття 141. Система забезпечення функціонування                  судової влади      1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - суди загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.      2. Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених цим та іншими законами.      3. Порядок організаційного забезпечення діяльності Конституційний Суд України встановлюється цим Законом, Законом Україна "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та іншими законами.      Стаття 142. Основи фінансування судів     1. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.      Бюджетні призначення на утримання судів відносяться до захищених статей видатків Державного бюджету України.      2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету Україна щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:      Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;      Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.      3. Витрати на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому по кожному виду і спеціалізацією по місцевих і апеляційних судів.      Витрати кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів і спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому програми.      4. Витрати на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.      5. Контроль за дотриманням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється в порядку, встановленому законом.      6. Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ судової системи визначаються законом 55. Державна судова адміністрація. Система її органів. Стаття 145. Статус Державної судової адміністрації України 1. Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених законом.  2. Державна судова адміністрація України підзвітна з'їзду суддів України.  3. Територіальні управління Державної судової адміністрації Україна утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. 4. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її 5. Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.  6. Положення про Державну судову адміністрацію України затверджується Радою суддів України.

56. Повноваження державної судової адміністрації та системи її органів. Стаття 146. Повноваження Державної судової                  адміністрації України 1. Державна судова адміністрація України:      1) представляє суди у відносинах з Кабінетом Міністрів Україна і Верховною Радою України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом;      2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом;      3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить в установленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;      4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу в фахівцях, здійснює замовлення на підготовку відповідних фахівців;      5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;      6) організує роботу по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;      7) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету суден;      8) організовує комп'ютеризацію судів для здійснення судочинства і діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксації судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів;      9) забезпечує функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;      10) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових і службових осіб;      11) взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому Серед інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;      12) організовує діяльність служби судових приставів;      13) затверджує положення про бібліотеку суду;      14) здійснює інші повноваження, визначені законом 57. Забезпечення судді. Стаття 129. Суддівське винагороду  1. Суддівське винагороду регулюється цим Законом, Законом Україна "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.  2. Суддівське винагорода складається з посадового окладу та доплат за:      1) вислугу років;      2) перебування на адміністративній посаді в суді;      3) науковий ступінь;      4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. 3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, вводиться поетапно:      з 1 січня 2011 - 6 мінімальних заробітних плат;      з 1 січня 2012 - 8 мінімальних заробітних плат;      з 1 січня 2013 - 10 мінімальних заробітних плат;      с1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;      з 1 січня 2015 - 15 мінімальних заробітних плат.  4. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:      1) судді апеляційного суду - 1,1;      2) судді вищого спеціалізованого суду - 1,2;      3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду Україна - 1,3.  5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, понад 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, понад 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5,5 відсотка за кожен рік роботи.  6. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. 7. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. 8. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, в розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Стаття 130. Відпустка 1. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустку тривалістю 15 календарних днів. Стаття 131. Стаж роботи судді  1. У стаж роботи на посаді судді зараховується робота на посади:      1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів Україна, державного арбітра колишнього Державного арбітражу Україна, арбітра відомчих арбітражів України;      2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;      3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. 2. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за спеціальності та стажу державної служби. Стаття 132. Забезпечення житлових умов судді 1. Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду Україна, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.  Стаття 133. Забезпечення потреб судді,                  пов'язаних з його діяльністю 1. Суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету Україна мантією та нагрудним знаком. 2. Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами. Стаття 134. Державний захист суддів та членів їх сімей  1. Судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідну заяву. 2. Вчинені у зв'язку із службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. 3. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ. Стаття 135. Соціальне страхування судді  1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, ХIV. 58. Історія зародження та етапи розвитку прокуратури. Історично формування прокуратури, а з нею і визначення її функцій почалося в 16 столітті. У 1578 році на сеймі Речі Посполитої було утворено Луцький трибунал - вищий суд України. У наступному, 1579, в Батурині було утворено Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати департаментів щорічно обирали прокурора (інспектора), який спостерігав за порядком подання позову до суду. Посада прокурора зберігалася в Україну і в 17 столітті. В Українському трибуналі разом з гетьманом і іншими вищими чинами засідав і прокурор. У 1722 році Петро 1 заснував державний орган для нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди входили і органи прокуратури України проіснувала до жовтня 1917 року. Після жовтня 1917 року розпочався новий етап створення держави і національного самоврядування народу України, етап отримання суверенності. В УНР в грудні 1917 року була заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна рада прийняла Закон «Про створення прокурорського нагляду в Україну» З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію 1 грудня 1991 ЗУ «Про прокуратуру» та ряду інших нормативних актів створено правову базу організації та діяльності органів прокуратури незалежної України. 59. Місце прокуратури в механізмі держави. Прокуратура не відноситься ні до однієї з гілок державної влади. У Конституції норми про прокуратуру розміщені в окремому 7 розділів, що також свідчить про це. Завдання, які стоять перед органами прокуратури сформульовані у статті 4 ЗУ «Про прокуратуру».

Прокуратура України - самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права й свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами та методами, які передбачено законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, які формуються та утверджуються в державі після прийняття нової Конституції. "Фундаментальні гілки влади - законодавча, виконавча та судова, які уособлюють єдину державну владу та її поділ, зовсім не виключають можливості існування інших функціонально самостійних правових інститутів. їх наявність визначається реальними потребами побудови правової держави і державно-правового життя суспільства в даний конкретний період, необхідністю демократичних форм контролю гілок влади у випадках, коли їх діяльність не відповідає принципам і положенням Конституції". Проголосивши незалежність, Україна першою серед колишніх республік СРСР 5 листопада 1991 року прийняла Закон України "Про прокуратуру", який було введено в дію 1 грудня 1991 року. Саме цей день відзначають як День працівників прокуратури. Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено: - підтримання державного обвинувачення в суді; - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; - нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; - нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. У ст. 123 Конституції України передбачено, що організацію та порядок діяльності органів прокуратури визначає закон. Прийняття Верховною Радою Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" дозволило зняти низку дискусійних питань щодо конституційності деяких норм закону. Зміни в законодавстві, пов'язані з судово-правовою реформою, рішення Конституційного Суду України, накази Генерального прокурора України деталізують компетенцію прокуратури, але без нової редакції Закону "Про прокуратуру" гальмується процес подальшого реформування органів прокуратури. 60. Поняття прокурорського нагляду в Україну. Завдання прокуратури в умовах засновання правової держави. Прокурорський нагляд - форма діяльності прокуратури щодо забезпечення законності, що включає в себе нагляд: • за виконанням законів; • за дотриманням прав і свобод людини і громадянина. Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням                законів  Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:      1) закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;      2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;      3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення. 61. Система і структура органів прокуратури. Згідно ст.ст. 121-122 КУ і ст.6 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура України являє собою єдину централізовану систему органів, об'єднаних загальними завданнями, функціями, основними принципами організації та діяльності. Стаття 13. Система органів прокуратури Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. В Україні є: 24 прокуратури в областях; 856 районних, міжрайонних, міських, природоохоронних та прокуратур з нагляду за дотриманням законів в установах виконання покарань; 6 транспортних прокуратур на правах обласних; 45 транспортних прокуратур на правах районних; 39 військових прокуратур гарнізонів. У прикордонних військах нагляд здійснює військова прокуратура прикордонного району, а в оборонній промисловості Київська міжобласна спеціалізована прокуратура і б підпорядкованих їй прокуратур. Генеральна прокуратура - вища ланка системи. Під керівництвом Генерального прокурора вона визначає стратегію і тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів юридичними та фізичними особами. Прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей і прирівняні до них, прокуратури міст Києва та Севастополя підпорядковуються Генеральному прокурору і керують нижчестоящими прокуратурами. Вони здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами, підприємствами, установами та організаціями відповідно Автономної Республіки Крим, обласного підпорядкування, об'єктів, на які поширюється їхня компетенція, міст Києва та Севастополя. Міські, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокуратури здійснюють нагляд за виконанням і правильним застосуванням законів відповідно міськими, районними органами, підприємствами, установами, організаціями. До територіальних прокуратур цієї ланки належать міські, районні у містах і сільській місцевості, міжрайонні (двох районів чи району і міста). Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються на загальних принципах, перед ними стоять ті ж завдання, вони використовують такі ж повноваження з урахуванням специфіки об'єктів нагляду, як і територіальні прокуратури.

62. Територіальні прокуратури. До територіальних прокуратур належать міські, районні у містах і сільській місцевості, міжрайонні (двох районів чи району і міста). Стаття 16. Прокуратури Автономної Республіки Крим,                 областей, районні і міські прокуратури Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.      Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополь та інші прокурори (на правах обласних)      1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;      2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.      У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України. 63. Спеціалізовані прокуратури. Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються на загальних принципах, перед ними стоять ті ж завдання, вони використовують такі ж повноваження з урахуванням специфіки об'єктів нагляду, як і територіальні прокуратури. Транспортом утворені транспортні прокуратури, що діють на правах обласних, і підпорядковані їм з правами районних прокуратур. На них покладається нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами, підприємствами, установами, організаціями залізничного, повітряного, морського, річкового транспорту, рибопромислового флоту та інших об'єктів, органами внутрішніх справ на транспорті, а також розслідування злочинів, скоєних на транспорті. Прокуратури з нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства діє на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. На них покладено нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів в установах виконання покарання, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіях. Природоохоронні прокуратури діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. Вони здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону природи органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх відомчої приналежності, розслідують кримінальні справи про порушення природоохоронного законодавства, забезпечують підтримання державного обвинувачення в судах у цих справах, виконують інші функції. Структура органів прокуратури з нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах будується з урахуванням організації Збройних Сил України. Вона складається з Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах та оборонної промисловості Генеральної прокуратури, військових прокуратур округів, флоту, гарнізонів Ці органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у Збройних Силах, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони , військових формуваннях, створюваних Верховною Радою, військах стратегічного призначення, що дислокуються на території України. Крім того, всі згадані органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів відповідними посадовими особами, а також громадянами. 64. Принципи організації і діяльності прокуратури. Принципи прокурорського нагляду - це положення найбільш загального характеру, будь-яким чином характеризують прокурорський нагляд як соціальна правова явище. 1.Прінціп законності а) вся діяльність прокуратури будується на законі і допустима лише у формах, передбачених законом. б) діяльність повинна здійснюватися законними методами і протікати в законних формах. 2. Принцип єдності прокурорського нагляду.  Усі прокурори є представниками держави і єдиної системи прокурорських органів. Принцип єдностей дозволяє одну особу прокурорського нагляду замінити іншим. Вся діяльність прокуратури регламентується єдиними нормативно-правовими актами. 3. Принцип централізації прокурорського нагляду. Підпорядкування органів прокуратури ідеї тільки по вертикалі. 4.Прінціп незалежності. Виявляється в особливому порядку призначення та звільнення з посади прокурорів. Огорожа прокуратури від впливу політичних партій. 65. Гарантії незалежності прокурорів, слідчих прокуратури при здійсненні повноважень. Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні                 повноважень Втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, суспільно-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або по розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.   Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.   Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Для забезпечення принципу незалежності прокурорів у здійсненні повноважень законодавством заборонено їм входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних місцевими радами або їх виконавчими органами. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємством не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності. 66. Вимоги до кандидатів на посади прокурорів і слідчих. Стаття 46. Вимоги до осіб, які призначаються на                 посади прокурорів і слідчих   Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи по спеціальності, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України. Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури". Текст присяги затверджується Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.  На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років, на посади районних і міських прокурорів - не молодше 25 років з стажем роботи в органах прокуратури або судових посадах не менше трьох років.  Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на п'ять років. Порядок атестації визначається Генеральним прокурором України. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності.  Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих. 67. Порядок призначення прокурорів на посади. Класні чини працівників прокуратури. Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-XII «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», встановлені класні чини працівників органів прокуратури: державний радник юстиції України державний радник юстиції 1 класу державний радник юстиції 2 класу державний радник юстиції 3 класу старший радник юстиції радник юстиції молодший радник юстиції юрист 1 класу юрист 2 класу юрист 3 класу молодший юрист Відповідно до ст. 47 класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України. Призначення здійснюється за поданням старшого прокурора області генеральному прокурору. 68. Функції органів прокуратури (загальна характеристика). Стаття 5. Функції прокуратури Прокуратура України становить єдину систему, на яку згідно Конституції України та цього Закону покладаються наступні функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом. 69. Підтримання державного обвинувачення в суді. Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді  Прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону і міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів.  У випадку, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитися від обвинувачення. Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення. 70. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом. Стаття 36-1. Представництво прокуратурою інтересів                   громадянина або держави в суді Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.  З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. 71. Прокурорський нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами,                 проводять оперативно-розшукову діяльність,                 дізнання і досудове слідство       Прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:      1) дотримувалися передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також дотримувалися строків проведення слідства та утримання під вартою;      2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, що викривають виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відповідальність;      3) виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.      Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства і дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством.      Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.