3. Класифікація папілярних узорів

 

Звернення вчених до вивчення типів узорів на внутрішній поверхні кисті руки було пов'язане з вирішенням двох задач. Перша -створення натурно-наукової класифікації узорів, друга - розробка систем реєстрації злочинців за папілярними узорами нігтьових фаланг пальців рук. Першу класифікацію папілярних узорів здійснив чеський біолог Я. Е. Пуркін'є, який у 1828 р. розділив узори на дев'ять типів.

У подальшому класифікація узорів розвивалася та удосконалювалася вченими Аліксом, Гальтоном, Форжо, Тестю, Генрі та ін. Перші спроби удосконалення були скеровані на побудову якомога більш детальної класифікації. Так, наприклад, у першому варіанті класифікації, запропонованому англійцем Ф. Гальтоном, пальцеві узори розподілялись на шістдесят класів. Така складна система виявилась для практики малопридатною. Потрібна була чітка і в той же час проста (коротка) система.

До такого варіанту врешті-решт і прийшов Ф. Гальтон, розділивши всі види пальцевих узорів на три основні типи: дуга, петля та завиток. Ця класифікація була доповнена англійським поліцейським чиновником Е. Генрі, який запропонував розрізняти ще один тип:

складні узори. Таким чином створилася широко розповсюджена нині система класифікації Гальтона-Генрі. Ця система, доповнена елементами, запозиченими із системи класифікації німецького криміналіста Рошера, була покладена в основу реєстраційної системи пальцевих узорів, прийнятої в Росії у 1906 р. У 1920 р. вона була дещо видозмінена П. С. Семеновським, і з деякими доповненнями використовується в наш час.

П. С. Семеновський розподілив всі шкірні узори на дві основні групи: петльові та кругові. За прийнятою в нашій країні системою всі папілярні узори розподіляються на три типи: дугові, петльові та завиткові з додатковою розбивкою кожного типу на різновидності у відповідності з особливостями будови узору. Серед всіх узорів дугові складають 5% по відношенню до інших типів, завиткові - 30% і петльові - 65%.

Дугові узори утворюються двома потоками папілярних ліній і тому не мають у будові малюнка дельти.

 

Мал. 5. Простий дуговий узор

Мал. 6. Пірамідальний і дуговий узор

Мал. 7. Шатровий дуговий узор

 

В дугових узорах папілярні лінії дистального потоку розпочинаються біля одного краю подушечки, в центральній частині малюнка вигинаються вгору (дистальне) і закінчуються на протилежному боці. У центральній частині малюнок нагадує дугу, що й послугувало підставою до такої назви узорів. Залежно від ступеня вигнутості ліній у центрі малюнка дугові узори підрозділяють на прості дуги, середина узору яких має чіткий характер дуги, зверненої випуклим боком вгору (мал. 5), та пірамідальні дугові узори, в яких папілярні лінії в центрі узору досягають дуже великого ступеня вигнутості (мал. 6).

Пірамідальні дуги, в центральній частині яких є похилі або вертикальні лінії, схожі на підпорки шатра, іменують «шатровими» (мал. 7), а якщо до цих вертикальних елементів приєднані похилі елементи, то такі узори іноді називають ялинкоподібними (мал. 8).

 

 

Мал. 8. Ялинкоподібннй дуговий узор

Мал. 9. Несправжній петльовий узор , (відноситься до дугових)

Мал. 10. Несправжній петльовий узор (дуговий)

 

Зустрічаються дугові узори, у структурі центральної частини яких є елементи, специфічні для інших типів узорів: петльових або завиткових; і дуги з невизначеною будовою в центральній частині малюнка. Такі узори відносять до дугових (мал. 9,10, 11, 12)

 

Мал. 11. Дуговий узор (хибно-петльовий)

Мал. 12. Дуговий узор (хибно-петльовий)

Мал. 13. Простий петльовий узор

 

Петльові узори утворюються трьома потоками папілярних ліній: базисним, центральним та дистальним, і мають одну дельту -умовну точку зустрічі трьох потоків. Свою назву узори одержали за формою центрального потоку, яка нагадує петлю. У петльових узорах лінії центрального потоку розпочинаються з одного боку малюнка, прямують до центру узору, де, зробивши петлю, знову повертаються до того ж краю подушечки (мал. 13).

Петля, яка знаходиться в середині малюнка, називається внутрішньою. Петлі мають головку і ніжки петлі. Головкою петлі називають дуже зігнуту частину папілярної лінії, яка має форму півкола; решта двох частин лінії, які йдуть в один бік, називають ніжками. Верхня точка головки петлі, яка ділить головку на дві рівні частини, називається вершиною петлі (мал. 14).

Для того, щоб віднести узор папілярних ліній до петльового типу, потрібно керуватися такими правилами:

1. Узор буде петльовим, коли в узорі є хоча б одна петля, головка якої створена півколом, а не злиттям ліній під кутом (такі узори відносяться до дугових - див. мал. 10, 11).

Мал.14. Деталі петльового узору:

1 - ніжки петлі, 2 - вершина петлі, 3 - головка петлі, 4 - дельта

2. Хоча б одна головка петлі протягом півкола повинна бути «чистою», щоб із зовнішнього боку до неї не приєднувалась жодна лінія чи фрагмент (примикання до петлі з середини допустиме). У протилежному випадку такий узор буде відноситися до дугових(див. мал.9, 12).

У залежності від напряму ніжок петель усі петльові узори поділяють на два типи: ульнарні та радіальні.

Радіальними (від лат. radius - промінь, назва променевої кістки передпліччя, яка знаходиться на боці великого пальця) називають такі петлі, які своїми ніжками звернені в бік великого пальця. Радіальні петлі зустрічаються досить рідко (5% від загальної кількості узорів). Ті петлі, ніжки яких звернені в бік мізинця, називають ульнарними (від лат. иlпа - лікоть, назва ліктьової кістки передпліччя, яка розташована на лінії мізинця (мал. 15).

Мал. 15. Напрям ніжок петель в радіальних та ульнариих узорах

/ - радіальна петля,

2 - ульнарна петля

 

Мал. 16. Петльовий узор зустрічні петлі Мал. 17. Петльовий узор замкнена петля Мал. 18. Петльовий узор половинчата петля

 

 

Крім цього, в залежності від характеру будови внутрішньої петлі, всі петльові узори поділяють на різновидності: прості петлі, в яких головка петлі має форму півкола, а ніжки йдуть паралельно одна одній (див. мал. 13); подвійні петлі,або їх ще називають зустрічними петлями,- такі узори, в центрі яких є дві петлі, звернені головками до центра узору, а ніжками – до його протилежних країв. При класифікації такі узори відносять до радіальних (мал. 16); зігнуті петлі - це такі узори, в яких головка петлі опущена до основи узору, і де є лише одна дельта. Якщо в такому узорі буде дві дельти, то він відноситься до завиткових; замкнені петлі - це узори, де ніжки петель з'єднуються між собою. Такі узори ще називають петлями - ракетками (мал. 17); половинчаті петлі - узори, в яких ніжки однієї або декількох петель, які входять одна в одну, з одного боку обриваються чи зливаються в одну (мал. 18); паралельні петлі називають узори, в яких є дві або декілька систем петель, розташованих паралельно і головки яких не охоплюють одна одну. Такі узори іноді називають подвійними (мал. 19).

Завиткові узори утворюються трьома потоками папілярних ліній (базисним, центральним та дистальним), мають дві і більше дельт.

У свою чергу вони підрозділяються на: кола (мал. 20), овали (мал. 21); спіралі (мал. 22); петлі-спіралі (мал. 23); петлі-клубки (мал. 24); петлі-равлики (мал. 25); а також зігнуті петлі, головка яких спрямована до основи узору і розміщується між двома дельтами (мал. 26).

 

Мал. 19. Петльовий узор подвійна петля Мал.20. Завитковий узор - коло Мал.21.Завитковий узор - овал

 

Мал.22. Завитковий узор - спіраль Мал.23. Завитковий узор петля-спіраль Мал.24. Завитковий узор петля-клубок

 

Мал. 25. Завитковий узор Мал. 26. Завитковий Мал.  27. Завитковий узорпетля равлик узор зігнута петля

 

При вивченні узорів у деяких із них, які схожі з дуговими або простими петльовими узорами, в центральній частині проглядають початкові стадії завиткових узорів. У такому випадку потрібно керуватися таким правилом: якщо в центрі узору є утворені однією лінією, а не кінцями декількох ліній, які зливаються, хоча б в одне коло, овал, один оберт спіралі або навіть одне півколо, звернене своїм випуклим боком прямо до основи дугового узору або до вхідного отвору петлі, то такого роду узори слід відносити до завиткових, а не до дугових чи простих петльових (мал. 27, 28).

В окрему групу завиткових узорів входять складні узори - такі, в яких внутрішній малюнок одночасно має круги та петлі, спіралі та петлі або безсистемне розташовані папілярні потоки (мал. 29, 30).

 

 

Мал. 28.Завитковий узор Мал. 29, 30. Складні завиткові узори

 

Іноді трапляються пальцеві узори, характер будови яких відрізняється від узорів, описаних вище (аномальні). Серед таких узорів є петлі-клубки та зігнуті петлі, головки яких розташовані в безпосередній близькості до краю узору, і при незначній недопрокатці пальця залишаються невідображеними. При цьому замість одного типу узору в сліді видно інший, наприклад, замість завиткового (петлі-клубка) проглядається петльовий, замість зігнутої петлі чи овалу - дуговий і т. д. Класифікація таких узорів проводиться по центральній частині узору: перший з них відносять до петльових (мал. 31), а другий - до дугових (мал. 32).

Нерідко зустрічаються узори, які своєю будовою нагадують петльовий узор, але жодна із ліній внутрішнього малюнка петель не утворює. Найчастіше лінії внутрішнього малюнка зливаються у вершині під гострим кутом або йдуть вгору до нігтя. Такі пальцеві узори слід класифікувати як дугові (мал. 33).

Отже, кількість типів, видів та різновидів узорів досить обмежена, а тому узори однакового типу або виду можуть зустрічатися у різних людей, тому ця ознака не може служити для індивідуалізації. Тип, вид та різновид узору відносять до загальних ознак.

 

 

На інших частинах долонної поверхні руки також є папілярні узори. Так, папілярні лінії на основних та середніх фалангах пальців рук рідко розміщуються паралельно складкам у міжфалангових з'єднаннях. Частіше вони мають напрямок під кутом або утворюють початкові стадії дугових узорів, а іноді схожі з дугами. У більшості випадків потоки ліній на середній фаланзі пальця утворюють дуги з випуклим боком, зверненим до основної фаланги і на основній фаланзі - в бік середньої фаланги пальця.

Папілярні лінії першого тенару мають вигини, схожі з початковими стадіями дугових узорів. Дельти на цій ділянці майже ніколи не трапляються. Узор у вигляді петель спостерігається рідко, ще рідше трапляються узори у вигляді овалів або спіралей.

На гіпотенарі найчастіше бувають дугові узори, в тому числі шатрові дуги. Трапляються петльові узори, причому петлі можуть бути звернені своєю відкритою частиною в будь-який бік, але частіше до мізинця. Поряд з петлями спостерігаються різноманітної форми дельти. Нерідко біля петлі є дві дельти. Тут також трапляються і кругові узори з двома, а іноді й трьома дельтами. У цілому слід зазначити, що узори на цій ділянці схожі з узорами нігтьових фаланг пальців.

На другому, третьому та четвертому тенарах найчастіше трапляються характерні узори, які нагадують шатрові дуги і петлі різноманітної форми. Іноді можна роздивитися кругові узори, в тому числі з двома дельтами.

Папілярні лінії нігтьових фаланг пальців ніг утворюють такі ж складні за своєю будовою узори, як і на пальцях рук. Переважають петльові і дугові узори, рідше трапляються завиткові узори. Петлі в абсолютній більшості випадків мають ульнарний напрям.

Ділянку підошви, яка становить собою підвищення біля першого (великого) пальця, вкривають узори у вигляді петель, а іноді - кругів. Біля основи другого, третього, четвертого і п'ятого пальців ніг знаходяться складні системи ліній, вигнутих у вигляді петель і дуг. Між пальцями на передній кінцівці плесна лінії утворюють схожі з шатровими дугами узори, причому в певних місцях сходження потоків ліній створюють різноманітної форми дельти. Папілярні лінії двох задніх третин підошви мають здебільшого поперечний напрям. В окремих випадках вони вигинаються, створюючи подібність дугових узорів. Дуже рідко, на п'яті, можна спостерігати петльові узори.

Таким чином, найбільшу цінність для ідентифікації мають відбитки папілярних узорів передньої третини підошви і пальців ніг, які мають складну будову, що піддається класифікації. Але й на решті підошви можна зустріти характерні за своєю будовою ділянки папілярних узорів.

Дактилоскопічна формула — це формула 10-пальцевої системи реєстрації, що записується в правому верхньому куті лицьового боку дактилокарти; має вигляд двох простих дробів: перший іменується основною частиною формули, другий — додатковою. Чисельник основної частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень тільки завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник — суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із додаванням одиниці. Парні й непарні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляються на пари. Відповідним парам присвоюються такі цифрові позначення: великий і вказівний пальці правої руки — 16; середній і безіменний правої руки — 8; мізинець правої і великий лівої руки — 4; вказівний і середній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої — 1.

Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються, а в знаменнику — пальців лівої. Для виведення додаткової частини формули папілярний узор кожного пальця наділяється умовною цифрою від 1 до 9. Дугові узори, незалежно від виду, позначаються цифрою 1, петльові радіальні — 2, петльові ульнарні — 3, 4, 5 і 6, залежно від кількості ліній, розміщених на лінії відрахування; завиткові узори — 7, 8, 9, залежно від відносного положення дельт; відсутні пальці, а також узори пальців з пошкодженнями позначаються 0.

4.