2. Опис зовнішніх ознак людини за методом словесного портрета
В описі зовнішніх ознак людини з метою її розшуку, впізнання та реєстрації працівникам правоохоронних органів необхідно дотримуватися спеціальних правил, які входять до методики, що має назву словесний портрет.
Словесний портрет - криміналістичний метод опису зовнішності людини з використанням єдиних термінів, який здійснюється за певною системою з метою кримінальної реєстрації, розшуку та ототожнення живих осіб і трупів.
Словесний портрет дає можливість уявити і впізнати особу за прикметами її зовнішності, правильно їх описати, полегшує запам’ятовування зовнішності людини, допомагає скласти її фотопортрет.
Для успішного використання словесного портрета у своїй практичній роботі працівникам правоохоронних органів необхідно:
Знати назву окремих частин тіла, голови, обличчя, а також частин одягу та взуття.
Дотримуватися правил і послідовності опису зовнішніх ознак особи.
Вдало вибрати з-поміж зовнішніх ознак найхарактерніші, себто такі, які рідко трапляються і дозволяють вирізнити конкретну особу серед інших осіб.
В описі зовнішності людини за методикою словесного портрета необхідно дотримуватися таких правил.
Складати опис у певній послідовності за принципом «від загального до часткового (конкретного)». Спершу дається характеристика анатомічних ознак (стать, вік, тип обличчя, форма голови та її окремих частин), а потім - функціональних ознак та особливих прикмет.
Опис зовнішніх ознак повинен бути достатньо повним, але без зайвої деталізації. У кожному словесному портреті не можна фіксувати всі відомі ознаки. У визначенні комплексу ознак, які підлягають опису, важливо врахувати призначення словесного портрета та обставини, за яких він буде використовуватись.
Для характеристики зовнішності людини необхідно використовувати спеціальну термінологію. Це сприяє більш точному та однозначному опису. Не рекомендується вводити в опис нечіткі терміни або такі, що вимагають неоднозначного трактування («туманні очі», «підозрілий погляд»).
Анатомічні ознаки повинні бути описані з двох положень: спереду - анфас і збоку - профіль. При цьому щодо кожної ознаки відзначаються величина (розмір), форма (контур), положення, колір та особливості.
Величина (розмір) визначається візуальним зіставленням одних частин тіла з іншими і передається такими поняттями, як малий, середній, великий, високий, низький, широкий, вузький.
Форма (контур, окрес) - визначається формою геометричних фігур і ліній, а також загальновідомих предметів (круглий, овальний, квадратний, прямий, опуклий, увігнутий, звивистий, грушеподібна, куполоподібний).
Положення - визначається розташуванням відносно вертикальної або горизонтальної площини та інших частин тіла людини і передається такими поняттями, як горизонтальне, опущене, трохи підняте, скошений, опуклий, прилягальні, відстовбурчені тощо.
Колір - характеризується загальноприйнятими поняттями: чорний, білий, русявий тощо.
Особливості - ознаки, які рідко трапляються.
Схема опису зовнішності людини за методом словесного портрета (використовується органами внутрішніх справ України)
Опис анатомічних ознак
Перед описом анатомічних ознак насамперед слід дати загальну характеристику людини: стать, вік, національність (тип обличчя).
Стать - чоловіча, жіноча.
Вік - визначається на основі документів, або приблизно на вигляд 25-30, 30-35, 35-40 років і т. д.
Зріст - для чоловіків: дуже високий (вище 185 см); високий (176-185 см); вище середнього (171-175 см); середній (168-170 см); нижче середнього (до 165 см); низький (156-160 см). Зріст жінок менший за зріст чоловіків у середньому на 8-11 см.
Національність (тип обличчя) - європейський, середньоазійський, монгольський, кавказький.
Тілобудова - гладка, повна, худорлява, середня, атлетична.
Статура - струнка, сутула, кремезна, горбата.
Тулуб: шия - описується за розміром (довжиною і товщиною): коротка, середня, довга, товста, тонка. Особливості: наявність зморшок, опуклий кадик.
Плечі - за розміром (шириною): широкі, середні, вузькі; за положенням (нахилом): опущені, горизонтальні, підняті. Особливості: одне плече вище іншого, дуже широкі або опущені.
Груди - за розміром (шириною і довжиною): широкі, середні, вузькі, короткі, довгі; за формою виступу: опуклі, плоскі, увігнуті.
Спина - за розміром (шириною): вузька, середня, широка. Особливості: пряма, викривлена, сутула, з горбом.
Руки - за розміром (довжиною і товщиною): короткі, середні, довгі, тонкі, товсті. Особливості: відсутність руки, пальців або їхніх суглобів, наявність протеза, професійних мозоль.
Ноги - за розміром (довжиною і товщиною): короткі, середні, довгі, товсті, тонкі; за формою (прямі, ()-подібні,)(-подібні).
Особливості: відсутність ніг, дефекти ніг (відсутність пальців), наявність протеза.
Голова - за величиною відносно тулуба: велика, середня, мала; за формою: грушеподібна, подовжена, нормальна, приплюснута; за контуром потилиці: вертикальна, скривлена, опукла.
Обличчя - за формою: кругле, овальне (з розширенням догори чи донизу), прямокутне, трикутне, квадратне; за загальним контуром: пряме, опукле, увігнуте; за кольором: біле, засмагле, бліде, жовте, темне. Особливості: чисте, з ластовинням, зморшкувате, прищаве, з віспинами, родимками, бородою, вусами, бакенбардами.
Волосся - за густотою: густе, середньої густоти, рідке; за формою: пряме, кучеряве, хвилясте; за контуром лінії росту в передній частині чола: дугоподібне, пряме, хвилясте; за кольором: темне, руде, світле, сиве; за ступенем і локалізацією облисіння: тім’яне, маківкове, загальне, лобне, залисини.
Лоб - за висотою: високий, середній, низький; за шириною: широкий, вузький; за формою: опуклий, прямий, скошений назад. Особливості: великі лобні горби, надбрівні дуги.
Брови - за довжиною: короткі, середні, довгі; за шириною: вузькі, середньої ширини, широкі; за густотою: рідкі, середньої густини, густі; за формою: прямі, дугоподібні, звивисті; за висотою: високі, середні, низькі. Особливості: дуже широкі, дуже довгі, зрощені.
Очі - за розміром: великі, середньої величини, малі; за формою: круглі, овальні, щілинні; за кольором: темно-карі, світло-карі, зелені, блакитні, сірі. Особливості: більма, косоокість, відсутність ока, витрішкуваті, прищулені, протез ока.
Ніс - за довжиною: короткий, середній, довгий; за розміром: великий, середній, малий; за шириною та формою спинки: широкий, середній, вузький, опуклий, з горбинкою, прямий, увігнутий; за положенням основи: опущений, горизонтальний, широкий, трохи піднятий; за формою кінчика: гострий, тупий, округлий. Особливості: червоний, синьо-багряний, викривлений, приплюснутий, горбистий, з прожилками.
Вуха - за розміром: великі, середні, малі; за формою: овальні, круглі, прямокутні, трикутні. Особливості: асиметричні, волосся у вухах, відстовбурченість (загальна, верхня, нижня).
Рот - за розміром: малий, середній, великий; за положенням кутиків рота: горизонтальний, піднятий, опущений. Особливості: за- палий, напіввідкритий.
Губи - за товщиною: товсті, тонкі, нормальні. Особливості: розсічені губи («заяча губа»), випуклі (обидві, верхня, нижня).
Зуби - за розміром: дрібні, середні, великі. Особливості: з жовтого (білого) металу, почорнілі, рідкі, гнилі, жовті, наявність протезу, відсутність окремих зубів.
Підборіддя - у профіль: скошене, вертикальне, виступає; в анфас: вузьке, широке, гостре, квадратне. Особливості: роздвоєне, з бородавкою, з ямкою.
Опис особливих прикмет
Шрами: на обличчі, правій, лівій руці, грудях, животі, спині, шиї, нозі (описується точне розташування).
Опіки: на обличчі, правій, лівій руці, грудях, животі, спині, шиї, нозі (описується точне розташування).
Татуювання - внесення до тканин шкіри людини за допомоги голки або системи голок (кліше) різних барвників. Виконується у вигляді окремих позначок, літер, цифр або малюнків, схем і текстів. За інформаційним значенням татуювання поділяють на три основні класифікаційні групи: декоративно-побутове, наслідувально-блатне та кримінальне.
Декоративно-побутове пов’язане з інтелектуальними елементами, етичними, еротичними, віковими та релігійними особливостями особи і відображає психологію особи, службу в армії, захоплення певною професією, жінкою тощо.
Наслідувально-блатне відображає нестійку психіку та інтереси особи, характер наслідування лідера і пов’язане, зокрема, з романтикою, набутими, часто негативними, життєвими цінностями.
Кримінальне набувається, зазвичай, в місцях позбавлення волі. Воно може мати різну тематику і позначати, наприклад, злодійську масть, наркоманів, судимість за певний злочин, роль у злочинному середовищі тощо.
У змісті татуювань переважає морська (якір, корабель, маяк), авіаційна (літак, парашут, емблема тощо), релігійна (хрест, храм), портретна (зображення партійних і державних діячів) та кримінальна (злочинна) тематика.
В описі татуювання вказуються розташування (на руці (правій, лівій), грудях, спині, нозі, інших частинах тіла), вигляд, тематика, зміст малюнка.
Особливі прикмети з метою більш повного використання їх для розшуку і ототожнення особи повинні бути описані докладніше і точніше. Щодо кожної з них вказуються місце, напрямок, ступінь виразності, форма, розмір, колір, а в окремих випадках - характер поверхні. В описі татуювання необхідно фіксувати його зміст.
3. Портретно-криміналістична експертизаподіляється на такі види:
експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення особи, що розшукується, серед декількох осіб, зображених на фотознімках;
експертиза прижиттєвих фотографій безвісті зниклої людини та черепа трупа для встановлення належності його даній особі;
експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;
експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісті зниклої особи з метою упізнання трупа.
Портретно-криміналістична експертиза вирішує такі завдання: чи відображено на пред'явлених фотографіях одне і те саме обличчя; чи немає на груповій фотографії особи, фотографія якої пред'явлена для дослідження; чи не зображений на фотографії труп особи, яка розшукується; чи не належить череп людині, фотографія якої пред'явлена для дослідження.
На портретно-криміналістичну експертизу подають матеріали, на яких обличчя може бути зображено в різних положеннях. Доцільно, щоб на порівнювальних матеріалах обличчя було зафіксоване приблизно в тих самих ракурсах. Кіно-, відеомате- ріали, рентгенограми подають в оригіналах, кісткові останки повинні бути звільнені від м'яких тканин.
Експертне ототожнення людини можливе тоді, коли зображення обличчя на фотознімку одержані об'єктивними засобами фіксації на підставі законів геометричної оптики. Будь-яка копія повинна бути подібна до оригіналу та ізоморфна йому, тобто будь-який об'єкт системи можна розглядати як «модель» і вивчати на ньому різнобічні ознаки. Тому неоднакові геометричні будови, які застосовуються в експертизі, можуть розрізнятися лише розміром, але не ознаками, які є основою для їх будови. Звідси, під час збільшення фотографічних зображень взаємозв'язок і співвідношення між ознаками не змінюється.
Ідентифікаційним об'єктом фотопортретної експертизи у всіх випадках є конкретна людина, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об'єктами можуть бути: геометрично точні зображення голови та обличчя ідентифікаційного об'єкта; скелет голови (череп) або його знімок.
Об'єктами ідентифікаційної експертизи можуть бути портрети, створені художниками, а також всі композиційні портрети.