67.Види, задачі, учасники, підготовка і тактика проведення слідчого експерименту.

Слідчий експеримент — це слідча дія, що проводиться слідчим, прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають зна­чення для встановлення обставин кримінального правопорушення шля­хом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення не­обхідних дослідів чи випробувань (ч.1 ст. 240 КПК України). Цілями слідчого експерименту є: перевірка та уточнення зібраних в кримінальному провадженні доказів; одержання нових доказів; перевірка слідчих версій; встановлення обставин, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення.Шляхом проведення слідчого експерименту не може бути перевірена подія в цілому, що розслідується. У зв'язку з цим слідчий експеримент повинен розглядатися як дослідження окремих важливих джерел криміналістичної інформації кримінального правопорушення.Підготовка до проведення слідчого експерименту передбачає визначення:- Мети експерименту;- Часу, місця та умов його проведення;- Конкретних учасників та функцій кожного з них;- Змісту та послідовності проведення дослідних дій;- Необхідних технічних засобів і способів процесуальної фіксації ходу і результатів експерименту.Підготовчі дії з проведення слідчого експерименту розподіляються на 2 групи:1. До виїзду на місце експерименту необхідно: визначити факти, що підлягають перевірці; умови проведення експерименту, в тому числі обстановку на місці майбутньої дії; місце, час проведення експерименту; склад учасників; характер та обсяг інформації, яку доцільно надати учасникам; визначити і підібрати засоби і предмети необхідні для проведення експерименту; скласти план проведення експерименту; вжити заходів для охорони місця проведення експерименту; у необхідних випадках ознайомитися з місцем проведення експерименту.2. На місці проведення експерименту рекомендується: оглянути місце дослідних дій і у випадках порушення обстановки, поновити її; сфотографувати обстановку, у якій буде проходити експеримент; організувати охорону місця проведення експерименту; запросити понятих та вказати їм їх місцезнаходження; вжити заходів до забезпечення безпеки учасників у процесі експерименту; проінструктувати всіх учасників щодо змісту їх дій; роз'яснити всім учасниками їх права та обов'язки; визначити способи зв'язку між учасниками та запропонувати їм зайняти свої місця. Основними тактичними вимогами до проведення слідчого експерименту є:його види: Слідчий експеримент із встановлення можливості спостереження, сприйняття якого-небудь факту, явища (чи міг свідок бачити об'єкти у конкретних умовах на визначеній відстані та розрізняти їх деталі; чи міг свідок, який перебував у квартирі, чути постріл, зроблений у ліфті, тощо);- Слідчий експеримент із встановлення можливості вчинення якої-небудь дії (наприклад перевірка можливості проникнення у приміщення через отвір або можливості вчинити якусь дію за певний проміжок часу, дістатися до конкретного пункту за визначений час тощо);- Слідчий експеримент із встановлення механізму події в цілому або окремих її деталей (наприклад перевірка можливості падіння людини з висоти саме на те місце, де її знайшли: падіння як нещасний випадок або як наслідок дій інших осіб);- Слідчий експеримент із встановлення процесу утворення слідів події, виявлених при розслідуванні;

- Слідчий експеримент із визначення наявності або відсутності професійних чи злочинних навичок (перевірка можливості виконати ту чи іншу роботу, наприклад відкрити за допомогою відмичок сейф або виготовити із застосуванням певних засобів фальшиві гроші).

68. Реконструкція і макетування як тактичний прийом слідчого експерименту. Реконструкція - відтворення, відновлення матеріальної обстановки або предметів за раніше відомою інформацією. Джерелами інформації для реконструкції є люди (свідки, потерпілі, обвинувачені), а також речі (різні матеріальні сліди, що відобразили подію злочину). Тому реконструкцію можна здійснювати: а) за матеріалами справи, використовуючи, наприклад, протокол огляду, фотознімки тощо; б) за ідеальними відображеннями, по пам'яті. для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті самі знаряддя і засоби, які застосовувалися під час події злочину, або однорідні предмети і знаряддя (лише якщо їх використання є небезпечним, мають бути використані їх макети, аналогічні за розміром та формою).

69. Поняття і види обшуку. Тактика особистого обшуку. Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Основна мета обшуку полягає у виявленні джерел доказової і орієнтуючої інформації. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються. Від інших слідчих дій обшук відрізняється перш за все своїм пошуковим та примусовим характером. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що процесуальною підставою проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступником (ч.2 ст.177 КПК України).Види обшуку. Залежно від характеру об'єкта обшуку, його поділяють на такі види: обшук жилих та нежилих приміщень (жилі квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи); обшук особи, її тіла та одягу; обшук транспортних засобів. Крім того, виділяють такі види обшуку: первинний; повторний; одиночний; груповий. Особистий обшук проводиться на підставі мотивованої постанови про це в цілях виявлення і вилучення зазначених об'єктів (ч. 1 ст. 184 КПК).Особистий обшук проводиться без відповідного постанови не тільки при виробництві обшуку приміщення або ділянки місцевості, але і при затриманні особи, взяття його під варту (ч. 2 ст. 184 КПК).

70. Підготовка до обшуку. Результативність проведення обшуку або виїмки значною мірою залежить від підготовки до проведення зазначених слідчих дій. Тому після прийняття рішення про проведення обшуку слідчий виконує певні підготовчі дії, які залежать від конкретної ситуації. До підготовки входять: по-перше, отримання необхідної додаткової орієнтуючої інформації; по-друге, розробка певного тактичного плану обшуку. Ця підготовка здійснюється в ході проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів і обов'язково в умовах прихованої (негласної) діяльності, що в подальшому забезпечить елемент раптовості, який відіграє виключно важливу роль при проведенні цієї слідчої дії. Інколи слідчий вимушений проводити обшук за мінімальної інформації про особу, у якої проводиться обшук, про місце проведення обшуку та об'єкти обшуку через відсутність часу на підготовку. Для проведення обшуку треба знати про групові, а за можливості - і про індивідуальні ознаки предметів, які треба відшукати та вилучити під час обшуку: їх найменування, призначення, кількість, розмір, форму, матеріал, з якого виготовлені, індивідуальні особливості тощо.Стосовно людини, у якої буде проводитися обшук, звичайно слідчому треба знати таке: її анкетні дані, фізичний стан і психічні особливості, місце та режим роботи, професія, навички (це може дати інформацію про ймовірні місця приховування предметів, які необхідно відшукати), дані про особу, на підставі яких можна дійти попереднього висновку про можливість прояву агресивності, активної протидії слідству під час проведення цієї слідчої дії та створення конфліктних ситуацій,) тощо.Далі треба отримати повну інформацію про приміщення, де буде проводитися обшук (точна адреса квартири, дому, установи, господарської будівлі тощо): план за поверхами (отримується переважно в бюро технічної інвентаризації), номер під'їзду; поверх, на якому розташовано приміщення; наявність балкону; тощо. Це дозволить слідчому визначити обсяг робіт, який треба виконати учасникам обшуку та склад слідчої або слідчо-оперативної групи.Уже на підставі оцінки та аналізу отриманої інформації слідчий складає тактичний план обшуку. В ньому, зокрема, має бути визначено таке: точна дата проведення обшуку; склад і кількість учасників обшуку з врахуванням відповідних умов проведення слідчої дії та з розподілом обов'язків між ними. Визначається необхідність участі у проведенні обшуку оперативних працівників правоохоронних органів (їх знаходження, наприклад, у місцях, куди особа, позбавляючись від компрометуючих її предметів, викидає їх із квартири при спробі слідчого увійти до квартири - під вікном); спеціалістів, які потрібні для застосування техніко-криміналістичних засобів; осіб, за допомогою яких можна провести роботи, пов'язані з переміщенням предметів (вантажники), розкопками. Визначаються також: засоби забезпечення раптовості, попередження та подолання можливого збройного опору (протидії) з боку осіб, у яких проводиться обшук; послідовність і тактика пошукових дій на місці обшуку; питання оперативної взаємодії з органами внутрішніх справ.

71. Тактика проведення обшуку у приміщенні. Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх при­міщень, що є у володінні фізичних або юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об’єкти пошуку. Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі. До загальних прийомів належать: а) планомірність та послідовність обстеження приміщення; б) активне використання технічних засобів і спеціальних знань (спеціалістів); в) використання логічних і психологічних прийомів. Особливу увагу слід звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого і таким чином залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно. Окремі тактичні прийоми залежать від виду приміщення й характеру обстановки, де проводиться обшук, зокрема, обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку. Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників (рентген, вимірювання та розрахунки, ультрафіолетова та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники, трали та інша пошукова апаратура). У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об'єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень - комор, ніш.

72. Обставини, що впливають на формування показів свідків і потерпілих. Сприйняття, запам'ятовування та відтворення є вза­ємопов'язаними етапами формування показань. Правильне розуміння цих процесів сприяє ефективному застосуванню тактичних прийомів допиту, правильній оцінці показань. Першим етапом у формуванні показань є сприйняття. Сприйняття — це не тільки сума відчуттів, а й діяльність мислення. Відчуття є суб'єктивним за змістом джерелом, а тому відчуття і сприйняття певним чином залежать від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рів­ня розвитку людини.

Сприйняття має різноманітні відтінки і характер зале­жно від особи сприймаючого (емоційного ставлення, ін­тересу до того, що сприймається, спрямованості уваги). До чинників, які в той чи інший спосіб впливають на сприй­няття, його емоційне забарвлення, належить темперамент. Правильність сприйняття залежить від суб'єктивних і об'єктивних чинників: суб'єктивні — це стан органів від­чуття людини, її суб'єктивна можливість правильно сприй­мати дійсність, а об'єктивні — умови сприйняття, погода, освітлення, тривалість події, за якою спостерігають. Другим етапом формування показань є запам'ятову­вання, як здатність утворювати умовні зв'язки, зберігати і відновлювати їхні сліди. Як і сприйняття, воно має вибір­ковий характер: людина запам'ятовує не все, що сприй­має, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення. Третім етапом формування показань є відтворення сприйнятого. Воно залежить від низки умов, у тому числі фізичного і психічного стану особи в момент відтворення. Особливого значення тут набуває здатність особи вислов­лювати свої думки. Ця здатність у кожної людини є інди­відуальною і залежить від її культурного рівня, інтелекту, словникового запасу. При цьому значну роль відіграють. вислови, які використовує слідчий при допиті, окремі фра­зи, слова, формулювання запитань. У психології відомі два типи відтворення: а) вільне від­творення смислового змісту з відхиленням від форми та б) відтворення змісту із збереженням його форми. Цей поділ важливо встановити в показаннях з метою їх правильної оцінки і визначення тактики допиту. Так, відтворення змісту із збереженням форми виявляється в детальному і послідовному викладі події, без виділення її головних і другорядних рис. Відтворення ж змісту без форми полягає у викладі суті події.

73. Тактика допиту свідків і потерпілих.Свідок і потерпілий повинні надавати тільки правдиві свідчення. Порядок допиту свідка:-встановлення особи свідка, що з'явився за викликом;-роз'яснення йому прав і обов'язківсвідка;попередження про кримінальну відповідальність за за-відомо неправдиві показання та відмову від показань; встановлення стосунків свідка з іншими учасниками процесу, якщо такі відомі йому;пропозиція викласти відомі йому факти, що стосуються обставин справи;постановка у необхідних випадках доповнювальних, уточ-іповальних і контрольних запитань;попередження в кінці допиту (в необхідних випадках) про нерозголошення даних попереднього розслідування.Існує два види свідків: добросовісні і недобросовісні. В залежності від виду обирається різна тактика допиту.Зазвичай тактика допиту свідка залежить від конкретної слідчої ситуації:а)  обставини події справді відомі свідкові, і він дає про них  детальні свідчення; б)

74. Тактика допиту підозрюваного і обвинувачуваного.Предметом допиту обвинуваченого є обставини, сформульовані у постанові про притягнення особи як обвинуваченого. Обвинувачений не зобов'язаний давати показання у справі(слідчий повинен переконати обвинуваченого у недоцільності приховання істини у справі). Слідчий повинен ретельно вивчити матеріали справи для правильного обрання моменту допиту обвинуваченого. Якщо всі обставини справи, з яких необхідно допитати обвинуваченого, повністю не досліджено або не перевірено, чи є сумніви у слідчого, проведення допиту буде передчасним і не принесе бажаного результату.Коли у справі є кілька обвинувачених, а важливе значення має правильне визначення слідчим питання щодо черговості їх допиту, слідчий повинен урахувати:-  яку роль відіграв той чи інший обвинувачений у спільній злочинній діяльності;-    яке покарання загрожує йому за вчинений злочин;-    у яких стосунках він перебуває з іншими обвинуваченими;-    які докази його винності;-    його особисті якості тощо.Допит обвинуваченого (початковий та основний) починається із запитання слідчого, чи визнає допитуваний свою вину.  Можливі такі типові ситуації:а)  обвинувачений визнає себе винним повністю;( тактика перевірки щирості такого зізнання деталізацією його показань або проведенням додаткового допиту)б)  обвинувачений визнає себе винним частково;( у цій ситуації показанняобвинуваченого містять свідчення, що суперечать матеріалам справи.( акі способи застосування тактичного прийому "пред'явлення доказів та інших матеріалів справи":-    згадування про докази; перелік доказів;надання можливості допитуваному оглянути окремі докази; демонстрація доказів, яка може здійснюватись у спосіб:а)  пред'явлення доказів у порядку зростання їх важливості у справі;б)  пред'явлення сукупності доказів;в)  пред'явлення найбільш важливого (головного) доказу. 

75. Тактика проведення одночасного допиту двох чи більше осіб. слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Практика розрізняє два види одночасного допиту:Розгорнутий / повний /.Частковий При проведенні розгорнутого допиту допитувані висвітлюють у своїх показаннях один перед одним всі обставини, відомі кожному з них у провадженні. При проведенні часткового одночасного допиту торкаються лише окремих обставини розслідуваного провадження, що підлягають уточненню або перевірці. Одночасний допит потребує всебічної, глибоко продуманої підготовки, під час якої слідчий повинен:Детально вивчити старі показання тих осіб, між якими буде проведений одночасний допит і порівняти їх між собою.Потім треба намітити конкретні питання, що підлягають з’ясовуванню на одночасному допиті.Порядок їх вирішення.Визначити вид одночасного допиту / розгорнутий або частковий /.При підготовці до одночасного допиту необхідно розв’язати такі питання:а/ між якими особами він має бути проведений?б/ які протиріччя підлягають усуненню?в/ яким шляхом і якими питаннями ці протиріччя можуть бути усунені? Необхідно старанно продумати:На якому етапі розслідування тактично доцільно провести одночасний допит, тому що однаково шкідливо проявити поспішність і упустити найбільше доцільний момент його проведення.Коли він зможе учинити належний вплив на одержання правильних показань.Після цього слідчий складає план одночасного допиту, де:записує свої питання, що підлягають висвітленню,визначає, перед ким будуть ставитися ці питання в першу чергу.що буде використано на одночасному допиті в якості доказів.Доцільно одночасний допит починати з виклику тієї особи, що буде першою давати показання Потім у кабінет уводиться /викликається/ інша сторона одночасного допиту. Треба їх так розсадити, щоб вони не могли дістати один одного ногою або рукою, а іноді і так, щоб вони не могли переглядатися При цьому слідчий зобов^’язаний:Суворо контролювати постановку запитань.Не припускати перетворення одночасного допиту в бесіду допитуваних осіб, тим більше в лайку. Завдання слідчого - шляхом постановки точних питань, що конкретизують окремі положення, спрямовувати відповіді на виявлення обставин, для встановлення яких проводиться одночасний допит. Якщо на одночасному допиті одна особа викриває іншу, то питання, як правило, спочатку пропонуються викривачу, а потім викритому. Після закінчення одночасного допиту завжди доцільно продовжувати допит викритої особи, хоча вона про це і не заявляє

76. Поняття і види пред’явлення для впізнання, тактичні прийоми проведення його різних видів.Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об'єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи. Суб'єктом впізнання може бути потерпілий, свідок, підозрюваний, звинувачуваний, підсудний (тобто впізнавач).Об'єктом впізнання може бути:, труп та його частини, різні предмети домашні тварини.Класифікація пред'явлення для впізнання на види здійснюється за багатьма критеріями:> Залежно від суб'єкта впізнавання - пред 'явлення для впізнання:а)  свідком;б) підозрюваним;в)  обвинуваченим;г)  потерпілим;д) підсудним.^ За формою проведення впізнавання:а)  пред'явлення об'єкта в натурі (безпосереднєвпізна- вання);б)  пред'явлення об'єкта, зображеного чи іншим способом зафіксованого на фотографії, кіно-, відеострічці чи аудіокасеті (опосередковане впізнавання).>  За кількістю проведення дослідних дій щодо одного й того ж об'єкта впізнання:а)  первинне (тобто основне),б)  повторне. >  За кількістю осіб, які одночасно впізнають об'єкт:а)  одностороннє впізнавання;б) зустрічне впізнавання.>  Залежмо від рецепторів органів чуття, якими, власне, здійснюється впізнавання:а)  на слух, тобто за голосом;б)  з використанням інших органів чуття: на дотик, на нюх,на смак (дегустування);- в інший спосіб.>  За видом психічного процесу впізнавання об'єкта:а)  симутивне (або ще називають "синтезоване", коливисно-вок про тотожність чи нетотожність роблять із сприйняття об'єкта в цілому, тобто має місце загальне сприйняття без за- уважень на окреме);б)  сукцесивие ("аналітичне" - висновок роблять із аналізу окремих ознак об'єкта, а вже потім - загальний висновок про  сам об'єкт).>  за характером об'єкта впізнавання:а)  людей;б) предметів, речей, документів;в)  трупа людини або частин розчленованого трупа;г)  тварин чи їхніх трупів;д) ділянок місцевості та приміщень.Процес упізнавання вміщує певні етапи,:1. формуючий етап, на кому здійснюється сприйняття людиною об'єкта за допомогою органів чуттів, їх запам'ятовування

77. Поняття спеціальних знань і судової експертизи, її види. Спеціальні знання - це категорія, що означає таку сукупність знань, з якою учасники процесу доказування, як правило, не знайомі (адже неможливо осягнути неосяжне. Судова експертиза — це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом, за завданням слідчого або судді, речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що проводиться відповідно до кримінально-процесуального або цивільно- Так, всі криміналістичні експертизи поділяються на традиційні та нетрадиційні. Традиційні охоплюють такі види експертиз, як дактилоскопічна, судово-почеркознавча, авторознавча, судово-балістична, техніко-криміналістична експертиза документів та ін. Нетрадиційні включають експертизу матеріалів, речовин та виробів (нафтопродуктів, паливно-мастильних, лакофарбових матеріалів та покриття тощо), фоноскопічну та фонетичну експертизи та ін.Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміналістична.

78. Комплексна, додаткова, повторна експертизи, особливості їх значення. Повторна експертиза призначається в разі порушення вста-новлених вимог і правил під час проведення первинної експерти-зи на вимогу замовника експертизи за наявності його обґрунто-ваних претензій до висновку первинної експертизи, а саме: коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недо-статньою обґрунтованістю, або з тим, що висновки експертизи су-перечать іншим матеріалам справи, а також за наявності істотно-го порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визна-ватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав звинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призна-чення повторної експертизи зазначаються обставини, які викли-кають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові (експертам).Додаткова експертиза проводиться в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення екс-пертизи, етапів робіт та на вимогу замовника експертизи. За зміс-том ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначаєть-ся після розгляду судом (слідчим) висновку первинної експертизи, коли з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним уважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. Проведення додаткової експертизи може бути доручене тому самому або іншому експертові. про призначення додаткової чи повторної експертизи обов’язково вказуються мотиви та підстава її призначення.Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю кількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань. Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням керівником судово-експертної установи. Виконання комплексних експертиз обумовлене потребою розв’язання саме практичних питань. Під час проведення комплекс-них досліджень експерти використовують дані кількох галузей знань, застосовуються різні науково-технічні методи і прийоми; у дослідженні, як правило, беруть участь кілька спеціалістів, які репрезентують різні галузі знань. У змісті комплексного дослі-дження слід розрізняти три сторони: оперативно-тактичну, нау-кову і процесуальну. Перевага комплексного дослідження полягає в тому, що тут досягається всебічність вивчення (дослідження) речових доказів та завдяки цьому більша вірогідність вирішення поставленого перед експертизою завдання.

79. Тактика підготовки матеріалів для експертиз.Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насамперед є досліджувані об’єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо), щодо яких слідчий (суд) повинен з’ясувати певні питання. Досліджувані об’єкти збираються під час проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил.У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу. Під зразками для експертного дослідження слід розуміти матеріальні об’єкти, що надаються експерту для порівняння з об’єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об’єктів, що надаються експерту для дослідження.Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обвинуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відповідно до ст. 199 КПК у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або вiдібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. При цьому отримання зразків для порівняльного дослідження є вже процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.

80. Порядок призначення експертизи, структура і зміст постанови про призначення експертизи.Підготовка до призначення та проведення судової експертизи передбачає п'ять етапів:- підготовку матеріалів для дослідження (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо); отримання порівняльних зразків для дослідження (матеріальні об'єкти, що надаються експерту для порівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об'єктів, які надаються експерту для дослідження. В ст. 199 КПК України вказано, що в разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків для порівняльного дослідження є процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.Вимоги до порівняльних зразків:- не може бути піддано сумніву їх походження від об'єктів, що перевіряються;- вони повинні відображати достатній обсяг їх властивостей;- повинні бути придатними для співставлення з ідентифікуючими об'єктами.Порівняльні зразки поділяються на вільні та експериментальні.Вільні зразки - це об'єкти, які виникли поза зв'язком із даною кримінальною справою і їх виникнення, як правило, належить до періоду часу, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи - заяви, листи і т. ін. Вільні зразки можуть бути виявлені під час провадження обшуку, виїмки, огляду.Експериментальні зразки спеціально отримуються для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або потерпілого на підставі та у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

81. Задачі і функції експертних закладів України і їх організаційна структура.У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса), відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Поруч з криміналістичними в інститутах проводяться і такі види судових експертиз, як бухгалтерські, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.У системі Міністерства внутрішніх справ України створена мережа експертно-криміналістичних служб, де проводяться різні види криміналістичних експертиз, автотехнічні, пожежно-технічні та деякі інші. У своїй структурі експертно-криміналістичні служби мають експертно-криміналістичні управління та експертно-криміналістичні відділи.Здійснення судово-експертної діяльності та техніко-криміналістичного забезпечення діяльності органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду із запобігання, виявлення, розкриття і розслідування кримінальних та інших правопорушень.3.2. Провадження науково-дослідної діяльності у сфері судово-експертного і техніко-криміналістичного забезпечення.3.3. Проведення судової експертизи в кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справах, а також досліджень у позасудовому провадженні за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та інших процесуальних дій, виконання інших робіт у межах своєї компетенції.3.4. Відповідно до законодавства забезпечення функціонування криміналістичних обліків Експертної служби.3.5. У межах компетенції, визначеної законодавством, метрологічне забезпечення техніко-криміналістичних засобів, організація їх обслуговування та ремонту.3.6. Участь у розробленні техніко-криміналістичних засобів та забезпечення їх використання в практичній діяльності.

82. Логіка в роботі слідчого і експерта.Форми взаємодії слідчого з оперативними та експертно-криміналістичними підрозділами визначаються обставинами конкретної розслідуваної справи. Якщо неважко встановити обставини, які підлягають доказуванню, то слідчий взагалі може не контактувати з опера-тивними працівниками та спеціалістами-криміналістами, вирішуючи всі питання за допомогою слідчих дій. В окремих випадках взаємодія обмежується тим, що слідчий дає окремі доручення та вказівки для подання йому допомоги у виконанні найскладніших слідчих дій (затримання підозрюваного, перевірка та уточнення показань на місці) або для їх самостійного виконання, наприклад доручення про здійснення допиту, обшуку чи виїмки.Перший етап розпочинається з виїзду на місце події і триває до завершення розшуку злочинця по "гарячих слідах". На цьому етапі слідчий взаємодіє з оперативниками та експертами з метою якнайповнішого вивчення обстановки на місці події, виявлення, фіксації та вилучення речових доказів, отримання вихідної інформації про особу злочинця та переслідування його по "гарячих слідах".На місці події слідчий керує слідчо-оперативною групою і визначає обов'язки кожного з її членів. Слідчий оглядає місце події та процесуально оформлює результати огляду. Експертові слідчий доручає фотографувати, виявляти, фіксувати та вилучати сліди на місці злочину, речі, мікрооб'єкти із застосуванням пошукової та іншої криміналістичної техніки, складати плани і схеми. На основі виконаних досліджень експерт попередньо може визначити певні дані щодо особи злочинця, його професії, ознак засобів і знарядь, використаних злочинцем, та інших обставин механізму злочину. За слідами рук можна встановити приблизний вік, за слідами взуття — орієнтовний зріст злочинця, а за наявності доріжки слідів — особливості ходи, за слідами транспортних засобів — марку та модель автомашини. Припущення щодо особи злочинця, використаних ним знарядь злочину і транспортних засобів експерт повідомляє слідчому та оперативному працівникові для їх подальшого застосування в розкритті злочину. На другому етапі слідчий, оперативний працівник і експерт-кри-міналіст разом аналізують отримані на першому етапі дані про подію злочину та можливих його учасників на підставі отриманої кожним із них інформації. На основі такого обміну інформацією розроблюються та висуваються слідчі версії, узгоджуються заходи для їх перевірки, визначаються конкретні виконавці та розроблюється узгоджений план розслідування Експерт зі слів очевидців складає суб'єктивний портрет злочинця, розмножує його та передає в підрозділи органів внутрішніх справ — охорони, службу дільничних інспекторів міліції та ін.; перевіряє за криміналістичними обліками сліди, вилучені на місці події, здійснює експертизи за постановою слідчого та інформує його про їх результати.Другий етап завершується встановленням особи злочинця.Завдання третього етапу — отримати докази, що підтверджують або спростовують підозру у вчиненні злочину, встановити всіх учасників злочину, виявити і вилучити викрадене майно, забезпечити можливу конфіскацію майна особи, яка вчинила злочин, отримати додаткові докази, з'ясувати причини та умови вчинення злочину. Усі ці завдання слідчий, експерт і оперативний працівник розв'язують разом.Найтісніше слідчий взаємодіє з експертом і оперативним працівником у справах, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. Оперативні працівники, отримавши інформацію про злочини, які готуються чи тривають, вживають заходів зі встановленнявсіх співучасників злочину, можливих свідків, місця переховування майна, здобутого злочинним шляхом, а також здійснюють оперативне стеження та фіксують злочинну діяльність і контакти фігурантів, з'ясовують інші обставини, що мають значення для розслідування справи. Наявну інформацію систематизують і передають слідчому для попередньої оцінки, не розкриваючи всіх джерел її отримання. Слідчий оцінює надані оперативними працівниками попередньо зібрані матеріали з точки зору достатності, достовірності й обгрунтованості і приймає рішення про порушення кримінальної справи чи пропонує оперативним працівникам доопрацювати їх і здобути додаткові дані. У разі прийняття позитивного рішення про порушення справи слідчий обговорює з оперативними працівниками, коли розпочати реалізацію оперативних матеріалів з кожної слідчої дії — затримання, одночасного обшуку за місцем роботи чи проживання підозрюваних, виїмки документів, допитів свідків тощо. Допомога оперативних працівників, які займалися попередньою оперативною розробкою злочинця чи групи злочинців, у виконанні слідчих дій сприяє швидшому та повнішому розкриттю злочину.Фахівець-криміналіст допомагає слідчому добрати документи, що підлягають вилученню під час обшуку чи виїмки, допомагає в застосуванні пошукової техніки з метою виявлення таємних схованок, застосовує фотографію, аудіо-, відеозапис та іншу криміналістичну техніку.