2. Перевірка внутрішньої поверхні стіни на конденсацію вологи

Конденсація водяної пари на внутрішній поверхні стін і покриттів викликає їхнє зволоження, що у свою чергу призводить до погіршення санітарно-гігієнічних умов, збільшує втрати теплоти приміщенням, викликає появу цвілі й грибків, а також викликає відшаровування декоративних шарів огородження.

Конденсація вологи на поверхні не буде відбуватися, якщо її температура хоча б на один градус вище температури точки роси, тобто дотримується умова:

_в.ст - 1 > t_тр, і _уг - 1 > t_тр (2.6)

де _в.ст , _уг – температура, відповідно на внутрішній поверхні стіни й

кута, ⁰C; t_тр – температура точки роси внутрішнього повітря,⁰C.

Для перевірки цієї умови визначаємо температуру на внутрішній поверхні гладкої стіни, _в.ст ⁰С., з виразу

_в.ст = t_в – (t_в – t_н)/( α_в R_опт) (2.7)

Температура на внутрішній поверхні по осі зовнішнього кута, згідно з [ 4 ], визначається за формулою:

_уг =_в.ст – 0,18 (1- 0,23 R_опт) ( t_в – t_н) (2.8)

У нашім прикладі _в.ст = 30 –(30+22)/(8,71,145)= 24,78 ⁰С

_уг =24,78 – 0,18 (1- 0,23  1,145) (30 + 22)= 17,88 ⁰С

Температура точки роси при t_в = 30 ⁰С и φ = 85% згідно з додатком 12 дорівнює t_тр =27,2 ⁰С.

Для визначення вологовмісту внутрішнього повітря попередньо знаходимо абсолютну пружність водяної пари, Е, Па, при температурі повітря в приміщенні, t_в.

Е= 479+ (11,5+ 1,62 t_в)² (2.9)

Визначаємо дійсну пружність водяних парів, е_в , Па, у повітрі приміщення з виразу

е_в= Еφ/100 (2.10)

Вологовміст, d_т.р, г/Кг, визначається з виразу

d_т.р= 623 е_в/(101300- е_в); (2.11)

У розглянутому прикладі

Е= 479+ (11,5+ 1,62 30)²= 4091 Па

е_в= 4091 85/100= 3477 Па

d_т.р= 623 3477 / (101300 – 3477) = 22,1 г/Кг

Порівнюємо температуру на поверхні гладкої стіни, _в.ст, і в куті приміщення, _уг, з температурою точки роси

_в.ст = 24,78 ⁰С; _уг =17,88 ⁰С; t _т.р= 27,2 ⁰С

Відповідно до умови 2.6 на внутрішній поверхні стіни й кута буде виникати конденсація водяної пари. Для запобігання зволоження стін можна провести такі інженерні заходи:

1. Збільшити повітрообмін

2. Організувати локальне утеплення кута

3. Збільшити опір теплопередачі стіни.

4. Зменшити вологопоступанне.

5. Передбачити пароізоляцію за фактурним шаром.

6. Організувати обдування стіни теплим повітрям або встановити уздовж стіни опалювальні прилади.

7 Внутрішню поверхню стіни покрити гідроізоляційним шаром.

У курсовій роботі розглядаються перші три варіанти.

По першому варіанті заходів. У приміщенні необхідно збільшити повітрообмін в L_р/L₁ раз.

L_р/L₁ = ( d_тр-d_пр)/(d^р- d_пр) (2.12)

де L₁, L_р – первісний і рекомендований повітрообмін, м³/ч.

d_тр, d^р – вологовміст відповідно при первісному й

повітрообміні, що рекомендується, г/кг.

d_пр – вологовміст зовнішнього повітря в зимовий період року.

У курсовій роботі це значення приймаємо рівним 0,4 г/кг.

Для рішення рівняння 2.12 знаходимо рекомендовану температуру, що визначає точку роси повітря в приміщенні, при якій не буде конденсації пари на внутрішній поверхні кута.

t^р_тр = τ_уг – 1; t^р_тр = 17.88 – 1= 16.88 ⁰С

За значенням цієї температури, згідно з додатком 7, визначимо вологовміст d^р

d^р =а_d + в_d t^р_т.р (2.13)

У розглянутому прикладі d^р = -1,899 + 0,84 16,88 = 12,28 г/Кг

Тоді з формули 2.12

L_р/L₁ = (22,1 – 0,4)/(12,28 – 0,4) = 1,83 рази.

За другим варіантом заходів

У випадку запотівання тільки на внутрішній поверхні кута, то його можна утеплити в такий спосіб:

Рисунок 2.2 Схема утеплення кута

де а=2×λ_ут× R_опт ; λ_ут- теплопровідність теплоізоляції, Вт/(м ⁰С)

За третім варіантом заходів

Необхідно збільшити опір теплопередачі стіни. Опір, що рекомендується, теплопередачі стіни, (Rр), при якому не буде відбуватися конденсація, може бути знайдений з виразу:

R_р = (t_в – t_н)/[( t_в – t_т.р – 1)  _в ] (2.14)

У прикладі R_р = (30 + 22)/[(30 – 27,2 - 1)  8,7 ]= 3,32 Вт/(м ⁰С)

Цьому опору відповідає товщина теплоізоляційного шару, (δ)_з,

яка визначається з виразу:

δ_з = (R_р – R_ф) λ_з , (2.15)

де R_ф – термічний опір при товщині теплоізоляції δ_з = 0.

У прикладі з таблиці 2.1 R_ф = 0,676 Вт/(м ⁰С). Тоді товщина теплоізоляції, відповідно до формули 2.15, повинна бути

δ_з = (3,32 – 0,676) 0,064 = 0,17м.

Вибір варіанта заходів, що запобігає зволоженню кута або стіни, залежить від величини наведених витрат "П". До реалізації приймається той захід, у якого менші наведені витрати. У даній роботі цей розрахунок не передбачений.