IV. Технологічне забезпечення променевої терапії
Для дистанційного опромінення хворих використовують електрофізичні генератори іонізуючого випромінювання (медичні прискорювачі), гама- і рентгенотерапевтичні установки.
Усі радіотерапевтичні установки забезпечують просте і точне наведення робочого пучка на об'єкт, що опромінюється. Багато хто з апаратів оснащені комп'ютерами, що дозволяють в автоматичному режимі проводити опромінення по заданій програмі.
Ведучим приладом для дистанційного опромінення в останні роки стає медичний лінійний прискорювач. Він генерує пучки фотонів і електронів високої енергії. Прискорювач постачений радіаційною голівкою, що дозволяє формувати полючи опромінення. Цьому служать спеціальні пристрої – колиматоры, що для гальмового випромінювання мають вольфрамові мішені і фільтри випромінювання, а для електронного пучка – фольгу, що розсіює. У нижній частині радіаційної голівки знаходиться діафрагма, що складається з вольфрамових брусків. Переміщаючи їх, можна створювати полючи опромінення різної величини.
Лікування пучками високої енергії, одержуваними в електрофізичні генераторах, має ряд переваг. З їхньою допомогою вдається підвести до мішені значно велику дозу енергії, зберігши при цьому від небажаного опромінення навколишні здорові тканини. Тому лінійні прискорювачі поступово приходять на зміну гамма-терапевтичним установкам.
В даний час вітчизняною промисловістю випускаються два типи таких апаратів: «Рокус-М» і «Рокус-ам» для рухливих способів променевої терапії й апарати серії «Агат» для статичної, рухливої і внутріпорожнинної голівки, штатива, на якому вона кріпиться, столу для укладання хворого і пульта керування.
У радіаційній голівці розміщається джерело випромінювання – препарат 60З високої активності. У нижній частині голівки мається діафрагма, що складається з вольфрамових блоків. За допомогою дистанційного керування діафрагмою оператор формує необхідні полючи опромінення. У залежності від конструкції апарата голівка дозволяє здійснювати як статичне, так і рухливе опромінення. Стіл для укладання хворого має рухливу кришку, що легко переміщати у всіх напрямках чи вручну автоматично. Це дозволяє точно направити робочий пучок на будь-яку ділянку поверхні тіла пацієнта. По сигналі з пульта керування радіоактивний препарат переміщається в робоче положення і починається процес опромінення. По закінченні заданого терміну реле часу автоматично виключає установку і припиняє опромінення. Одночасно радіоактивний препарат переводиться в положення збереження. Для програмного керування гамма-апаратами створені спеціальні системи (наприклад, вітчизняна система «Алтай-мт». У цих випадках весь режим опромінення задається і контролюється індивідуально для кожного хворого.
Основним видом рентгенотерапевтичних апаратів, використовуваних у променевій терапії, є близькофокусний. Такі апарати призначені для опромінення з короткої відстані патологічних вогнищ, головним чином пухлин, розташованих на поверхні чи тіла на слизуватій оболонці порожніх органів.
Близькофокусні апарати постачені двома чи трьома рентгенівськими трубками, що працюють при напрузі від 8 до 100 кв. Так, вітчизняний апарат РУМ-21 має три трубки. В основний з них анод має бічний вихід пучка випромінювання через берилієве вікно. Опромінення проводиться з відстані 1,5-5 см. Мається набір тубусів різної форми і розмірів, за допомогою яких обмежують розмір що опромінюється полючи і забезпечують сталість відстані від джерела до поверхні тіла. Дві інші трубки – з виносним скошеним анодом і з винесеним конусним анодом – служать для внутріпорожнинної терапії. Виносний анод можна вводити в порожні органи: порожнина рота, пряму кишку, піхву, щоб опромінювати вогнище на слизуватій оболонці.
У деяких наукових і лікувальних центрах для променевої терапії використовують прискорювачі важких заряджених часток: синхроциклотрони для одержання протонів і циклотрони для нейтронного випромінювання. Такі прискорювачі являють собою складне інженерно-технічне спорудження, оснащене спеціальним електрофізичним устаткуванням. У них, крім різних фізичних досліджень, виконується самостійна медична програма. З метою її реалізації створюється медичний тракт.