5.Мунологічна пам’ять.

Проте до цих пір залишається неясним, чи відображає імунологічна пам'ять процес рестімуляціі лімфоцитів присутнім антигеном або ж встановлюється як наслідок формування спеціалізованих клітин, які довго.

Швидкість і ефективність вторинного відповіді пов'язані як з активністю Т-клітин, так і В-клітин. Т-клітини імунологічної пам'яті слід відрізняти від Т-клітин організму через різницю в рецепторах на поверхні клітини. Імунологічна пам'ять, здійснювана В-клітинами, пам'ять включає в себе наступні показники:

Латентний період хвороб скорочується, а максимум концентрації антитіл досягається досить швидко. Дані показники різних для різних антигенів, але в середньому, прихований період при вторинному відповіді В-клітин зменшується на кілька днів.

Кількість В-клітин, які вступають у вторинний відповідь, збільшується в порівнянні з первинним відповіддю в десятки разів, до прикладу, зміст таких клітин в селезінці при відповіді імунітету на антиген складає одна В-клітина на 10 000 клітин патогенів, у той час як при вторинному відповіді дане співвідношення становить вже 1:100 000.

Дані властивості вторинної імунної відповіді закладаються ще при розвитку первинного. У цей час накопичуються клони В-клітин, відбувається процес їх диференціювання. При вторинному відповіді В-клітин в реакцію вступають уже підготовлені клітини. Крім того, вторинний відповідь приводить до підвищення чутливості рецепторів, що створює більше спорідненість антигену та антитіла.

Розвиток успішного специфічного імунітету є заключним етапом захисту організму від інфекції, він дозволяє імунітету впоратися з патогеном. Після одужання для організму властиво наявність клітин пам'яті і відсутність специфічних клітин і антитіл. Проте дані ознаки ще не свідчать про те, що організм повністю поборов антигени збудника. Не виключено тривале знаходження залишків залишкової кількості бактеріальних клітин або вірусів, які змогли «втекти» від імунної системи. Вірус простого герпесу може служити таким прикладом. Даний вірус тривалий час знаходиться в клітинах нервової системи навіть після зникнення видимих ознак захворювання.

6.Клітинні механізми імунної відповіді.

Головними дійовими особами імунітету називають: антитіла (або імуноглобуліни), антигени та імунні клітини. Антитіла - це специфічні білки, здатні нейтралізувати чужорідне втручання. Антигени - це самі агресивні агенти, які при попаданні організм автоматично викликають утворення антитіл. До інших імунним клітинам відносять: Т-і В-лімфоцити, макрофаги (вони поглинають чужорідну клітку), гранулоцити декількох видів та інші. У нормі імунітет саморегулюється і налаштовується в оптимальному для організму режимі.

Механізм роботи імунної системи складний і зводиться до наступного. Оборона організму ведеться комплексно на декількох рівнях - клітинному і гуморальному (тобто відбувається в рідкому середовищі - крові, лімфі або тканинній рідини). На клітинному рівні, при чужорідному втручанні будь-якого роду, тимус (вилочкова залоза) включає клітинний імунітет, коли починають вироблятися активні клітини (фагоцити), які захоплють і знищують антигени. На нанорівні (гуморальному, молекулярному) починають вироблятися спеціальні білки крові - імуноглобуліни або антитіла. З іншого боку, паралельно основній роботі по знешкодженню антигенів, в рідинах організму можуть вироблятися спеціальні руйнівні для антигенів ферменти, а самі клітини, наприклад, можуть виробляти руйнівний противірусний білок - інтерферон і т.д.