2. 4 Основи таксономічного визначення безхребетних – польовий визначник головних макротаксонів
Польовий визначник призначений для експрес-діагностики безхребетних під час екскурсій та систематизації польових зборів при камеральній обробці зоологічного матеріалу.
Визначник містить діагностичні ключі макротаксонів (клас, ряд, родина), представники яких складають найбільшу частку польових зборів. Визначення до роду і виду повинно здійснюватись за допомогою спеціалізованих довідників, присвячених окремим систематичним групам. Їх перелік наводиться у списках основної та додаткової літератури. За кількістю видів самий значний тип – це Членистоногі – Arthropoda. Він охоплює біля двох мільйонів морських, прісноводних, грунтових, вільноживучих наземних і паразитичних тварин. У складі цього типу виділяють 8 сучасних і декілька викопних класів, але до наземних членистоногих належать тільки деякі наземні і амфібіотичні представники класу Ракоподібних -Crustacea, Багатоніжки -Myriapoda, Комахи -Insectaі Павукоподібні –Arachnida(рис. 2.11).
Клас Раки (Сrustacea)
Наземну форму ракоподібних представляють мокриці - сухопутні і амфібіотичні - представники ряду Рівноногих (Isopoda) родинLigiidae,Oniscidae, Porcellionidae, Trichonoscidae, Armadillidiidae.
Мокриці мають овальне, сплощене тіло, що складається з голови, грудей і черевця (рис.2.12). Злита голова несе вусики (антени), фасеткові очі і ротові органи, представлені верхніми і нижніми щелепами.
Груди складаються з 7 відокремлених сегментів, забезпечених бігальними ніжками.
Мокриці мають широке поширення і зустрічаються в різних ландшафтних зонах. Багато видів амфібіотичних і гігрофільних мокриць заселяють береги морів і внутрішніх водойм.
Основну їжу мокриць складають розкладаються рослинні залишки і сильно зруйнована деревина. Один із самих звичайних видів мокриць європейської фауни - Oniscus asellus L. з родиниOniscidaeмає гладкі блискучі покриви. У іншого, теж досить звичайного виду -Роrctlliо scaber Latr. з родиниPorcelliorridae грудні сегменти і голова зі спинної сторони покриті дрібними горбиками, які створюють матову поверхню покривів
Визначнальна таблиця родин наземних (Isopoda)
1 (2) Джгутик вусиків з численними члениками. ...............................Ligiidae.
2(1) Джгутик вусиків з нечисленними (не більше 4) члениками.
3(8) На голові перед очима є 2 бічних виступи. Уроподи довгі, зверху
добре помітні.
4(7) Джгутик вусиків з 2-3 виразно відокремленими члениками. Внутрішні
гілки уропод помітно коротше зовнішніх. Довжина тіла у дорослих
особин від 6 до 18 мм.
5(6) Джгутик вусиків з 3 відокремленими члениками.....................Oniscidae.
6(5) Джгутик вусиків з 2 відокремленими члениками.............Porcellionidae.
7(4) Джгутик вусиків без виразно відокремлених члеників. Внутрішні гілки
уропод не коротше або ледве коротше зовнішніх. Довжина тіла у
дорослих особин не перевищує 7мм. ...............................Trichonoscidae.
8(3) На голові перед очима немає бічних виступів. Уроподи короткі, зверху
ледь помітні або зовсім непомітні. Здатні згортатися у кулю.................
..............................................................................................Armadillidiidae.
Клас Багатоніжки (Myriapoda)
До багатоніжок відносяться наземні членистоногі з трахейним диханням, які мають злиту голову і витягнутий сегментований тулуб. Ротові органи гризучого типу. Очі влаштовані за типом простих очок і згруповані у 2 скупчення з боків голови. У деяких випадках ці скупчення утворюють псевдофасеткові очі. Тулубові сегменти добре відокремлені і несуть кінцівки. Присутність ніг не тільки на передніх (грудних), але і на задніх (черевних) сегментах характеризує всіх багатоніжок. Звичайні місця проживання - поверхня грунту і підстилка.
У складі класу багатоніжок виділяють 4 підкласи, які іноді зводять до рангу класів: Сімфіли (Symphyla), Пауроподи(Pauropoda), Двопарноногі, або Діплоподи(Diplopoda), і Губоногі, або Хілоподи(Chilopoda).
Сімфіли і пауроподи складають нечисленні групи крихітних і блідо забарвлених членистоногих. Діплоподи і хілоподи відрізняються більшими розмірами, різноманітністю життєвих форм і широким поширенням у природі. Тому при проведенні практики знайомство з класом багатоніжок доцільно обмежити цими двома підкласами.
Визначальна таблиця підкласів
1 (2). Дуже дрібні (1-2 мм) з 9 парами ніг (рис.). Вусики двогіллясті. ..........
............................................................................Пауроподи (Pauropoda).
2(1). Довжина тіла, як правило, більше 2 мм. Число пар ніг на імагінальних
стадіях понад 11. Вусики звичайні, одногіллясті.
3(4). Тулубові сегменти, починаючи з п’ятого, несуть по 2 пари ніг. Вусики
8-9 членикові .....................................................Диплоподи (Diplopoda).
4(3). Тулубові сегменти несуть по парі ніг. Вусики більш ніж з 10 члеників.
5(6). Перша пара ніг перетворена в сильно потовщені, вигнуті загострені на
кінцях ногощелепи. На імагіальних стадіях число пар ніг від 15
до 109. .....................................................................Хілоподи (Chilopoda)
6(5). Перша пара ніг не відрізняється від інших. На імагіальних стадіях 12
пар ніг (рис.2.13). Дрібні (не більше 8 мм) з довгими
багаточлениковими вусиками. ..............................Сімфіли(Symphylа).
Підклас Діплоподи (Diplopoda)
Багатоніжки цього підкласу, мають темні і щільні покриви, що містять вапняні включення. Голова несе порівняно короткі вусики, очі і ротовий апарат, пристосований для поглинання твердої або напіврідкої їжі. Найбільш характерною особливістю діплопод є попарне злиття тулубових сегментів. У результаті такого злиття виникають подвійні сегменти, що мають по 2 пари ніг (рис. 2.14). Діплоподи зазвичай харчуються рослинними залишками, рідше живими рослинами. Зазвичай діплоподи заселяють поверхневі шари грунту і лісову підстилку.