Найбільші судові процеси і справи

Дата	Справа
1928 р.	«Шахтинська справа». Справа Велі Ібрагімова
1930 р.	Процес над меншовиками
1930 р.	Процес над «Спілкою визволення України (СВУ)»
1930 р.	Справа Промпартії
1931р.	Справа «Українського національного центру (УНЦ)»
1933 р..	Справа про некомплектне відвантаження комбайнів. Справа про шкідництво на електростанціях. Справа «Польської організації військової»
1933 р.	Справа «Блоку українських націоналістичних партій»
1933—1934 рр.	Справа «Української військової організації (УВО)»
1935 р.	Викриття «Всеукраїнського боротьбистського центру»
1936 р.	Справа «троцькістсько-зінов'евського терористичного центру»
1937 р.	Справа «антирадянського троцькістського центру»
1937 р.	«Процес військових»
1938 р.	Справа «антирадянського правотроцькістського блоку»
Політичні процеси були важливим елементом становлення сталінської тоталітарної моделі. Протягом 1930—1941 pp. в Україні було «викрито» понад 100 «центрів», «блоків», «організацій». Від 1933 до 1938 р. кількість членів КП(б)У скоротилася на 48,3 %. Вище партійне керівництво УРСР, національно свідома українська інтелігенція були майже повністю знищені

Висновки

За 1929 — 1938 pp. соціальна структура населення України радикально змінилася.

У результаті здійснення «генеральної лінії на соціалістичну індустріалізацію» істотно зросла чисельність робітничого класу. Розбудова державного господарства супроводжувалася випереджаючим зростанням чисельності службовців. Проте найголовніші зміни відбулися у селі. Багатомільйонне селянство, яке господарювало самостійно і було власником виробленої продукції, відійшло у минуле. Натомість з'явилися підневільні колгоспники, в усьому залежні від найближчих і далеких начальників. Сільське господарство стало елементом командної економіки.

Економічна криза часів першої п'ятирічки, причиною якої були форсована індустріалізація і пов'язана з нею суцільна колективізація селянських господарств, тяжко позначилася на життєвому рівні. Найбільш постраждали не захищені картковою системою селяни.

Стабілізація сільськогосподарського виробництва в останні роки другої п'ятирічки сприяла ліквідації нормованого розподілу і підвищенню життєвого рівня населення міста та села. Проте матеріальний добробут зріс лише порівняно з кризовими роками. Коли тоталітарна держава побудувала цілісну командну економіку, вона вперше дістала можливість на власний розсуд встановлювати пропорції між споживанням і нагромадженням. На споживання держава тепер виділяла мінімум, а обсяг нагромадження збільшувала щедрою рукою, особливо у військовій сфері.

Економічна стабілізація в роки, що передували Другій світовій війні, не стала основою політичної стабілізації. Навпаки, у 1937 — 1938 pp. стався колосальний сплеск червоного терору. Найінтенсивніше полювання на «ворогів народу» здійснювалось в Україні. Протягом другої половини 1930-х p. у республіці було репресовано 360 тис. чоловік.

Масштаби репресій десятикратно зросли якраз після прийняття «найбільш демократичної в світі Конституції». Отже, в суспільно-політичному житті конституційні норми не діяли.

Дійсністю залишалася диктатура компартійно-радянської олігархії. Після 1928 р. вона утвердилася в єдино можливій для існування стійкій формі — як режим особистої влади.

Сталінський терор наочно показав величезну небезпеку для всього народу комуністичної диктатури, встановленої під виглядом «народовладдя». Репресії торкнулися і опонентів режиму, і провідників диктаторської влади в усіх створених нею ієрархічних структурах, і людей, які не брали активної участі в суспільно-політичному житті.