• за змістом: політичні, економічні, особисті;

• за характером: офіційні (їх завдання - підписання відповідних документів, що мають юридичну силу), неофіційні (без підпи­сання відповідних юридичних документів).

Основною метою перемовин є прийняття (після спільного об­говорення проблеми) рішення, яке може бути: конструктивним, що пов'язане з реальними змінами до кращого; деструктивним (руй­нівним); пропагандистським (пов'язане з обіцянками на словах без відповідних зобов'язань); заспокійливим (що заспокоює суспільну думку).

Перед тим, як сісти за стіл перемовин, слід виробити чітку страте­гію, усвідомити можливі труднощі й максимально підготуватися до них. Стратегія передбачає:

• уважне вивчення особистісних характеристик і особливостей майбутнього співрозмовника, його ділових інтересів, способів ведення перемовин;

• створення сприятливої атмосфери для перемовного процесу, об­міркування висловлювань та доказів, ефективних прийомів впливу на співрозмовника;

• продумування «шляхів відступу» і нейтралізації зауважень;

• підготовку ефектного завершення перемовин.

Розрізняють кілька стратегій ведення перемовин⁵¹. Перша стратегія ведення перемовин полягає у протистоянні крайніх позицій сторін. Опо­ненти вперто відстоюють свої погляди, розв'язання проблеми затягу­ється, псуються стосунки між учасниками перемовин. Друга стратегія перемовин передбачає розв'язання проблем, з урахованням їхнього змісту, інтересів обох сторін та отримання такого результату, який був би обґрунтований і не залежав би від волі жодної зі сторін. Третя стратегія - розуміння сторонами необхідності пошуку прийнятного для обох сторін рішення. Кінцевий результат не лише обґрунтовується певними нормами, критеріями незалежно від волі сторін, а й відповідає інтересам учасників перемовин.

Перемовини мають три стадії:

1. Підготовка до перемовин (аналіз ситуації) передбачає з'ясування мети, проблеми, оцінювання ситуації, формування загального під­ходу, визначення позицій під час перемовин та можливих варіантів

Колективні форми обговорення, за яких сти­мулюється зацікавленість його учасників проце­сом пізнання, сприяють підвищенню активності людини, розвиткові Ті творчого потенціалу.

Т. Чмут

2.4.1. Мистецтво перемовин

Перемовини - обговорення певного питання з метою з'ясування позицій сторін або підписання угоди. Вони проводяться на різних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер⁴⁹. Перемовини призначені для того, щоб на основі взаємного обміну дутиками (у формі різних пропозицій від­носно рішення обговорюваної проблеми) укласти угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягти результатів, які задовольняють усіх її учасників.

Перемовини виконують такі функції: інформаційно-комунікативну; досягнення домовленостей; регулювання, контроль, координація дій. Дослідники розрізняють два підходи до перемовин⁵⁰:

а) конфронтаційний, який має суб'єкт-об'єктний характер, - це протистояння сторін, їхня впевненість у тому, що треба здобути пере- могу будь-якою ціною, а відмова від неї - це поразка;

б) партнерський, який має суб'єкт-суб'єктний характер,- це спіль- ний аналіз проблеми, в результаті якого учасники шукають найкращі, найбільш взаємовигідні варіанти розв'язання проблеми.

Класифікація перемовин:

• за кількістю учасників: двосторонні, багатосторонні;

• за повторюваністю: разові, постійні;

• залежно від цілей: перемовини, що спрямовані на встановлення взаємин; на нормалізацію несприятливих стосунків; на зміну характеру контактів і надання їм нового, більш високого рівня; на одержання додаткових результатів;

⁴⁹ Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування : Навч. посібник. - К.: Вікар, 2002. -С. 163.

⁵⁰ Чмут Т.К. Культура спілкування. - С. 201-202.

⁵¹ Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців : Навч. посібн. - К.: Арій, 2008. - С. 89-90.