![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.1.3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна компетенції
- •1.1.4. Мовні норми
- •Орфографічні норми
- •Увага! Грамматична компетенція
- •Вузлики на пам'ять!
- •Пунктуаційні норми
- •Блок індивідуальних проблемних завдань
- •Рекомендована література
- •1.2.1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •1.2.2. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •1.2.5. Мовний етикет
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •Блок індивідуальних проблемних завдань
- •1.3.2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •1.3.3. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Завдання на встановлення відповідності
- •2.1.3. Види і форми спілкування
- •2.1.2. Функції спілкування
- •2.1.5. Мова, мовлення і спілкування
- •2.1.4. Етапи спілкування
- •2.1.6. Невербальні засоби спілкування
- •2.1.8. Поняття ділового спілкування
- •2.2.2. Мистецтво аргументації
- •2.2.3. Презентація як різновид публічного мовлення
- •2.2.4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Критерії аналізу публічного виступу
- •2.3.3. Функції та види бесід
- •10. Підсумуйте результати бесіди.
- •9 Найбільш підступних запитань:
- •2.3.5. Етикет телефонної розмови
- •2.4.1. Мистецтво перемовин
- •2.4.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •2.4.3. Нарада
ТЕОРЕТИЧНИЙ
БЛОК
за
змістом: політичні,
економічні, особисті;
за
характером: офіційні
(їх завдання
-
підписання відповідних документів,
що мають юридичну силу), неофіційні
(без підписання відповідних юридичних
документів).
Основною
метою перемовин є прийняття (після
спільного обговорення проблеми)
рішення, яке може бути: конструктивним,
що
пов'язане з реальними змінами до кращого;
деструктивним
(руйнівним);
пропагандистським
(пов'язане
з обіцянками на словах без відповідних
зобов'язань); заспокійливим
(що
заспокоює суспільну думку).
Перед
тим, як сісти за стіл перемовин, слід
виробити чітку стратегію, усвідомити
можливі труднощі й максимально
підготуватися до них. Стратегія
передбачає:
уважне
вивчення особистісних характеристик
і особливостей майбутнього співрозмовника,
його ділових інтересів, способів
ведення перемовин;
створення
сприятливої атмосфери для перемовного
процесу, обміркування висловлювань
та доказів, ефективних прийомів впливу
на співрозмовника;
продумування
«шляхів відступу» і нейтралізації
зауважень;
підготовку
ефектного завершення перемовин.
Розрізняють
кілька стратегій ведення перемовин51.
Перша
стратегія ведення
перемовин полягає у протистоянні
крайніх позицій сторін. Опоненти
вперто відстоюють свої погляди,
розв'язання проблеми затягується,
псуються стосунки між учасниками
перемовин. Друга
стратегія перемовин
передбачає розв'язання проблем, з
урахованням їхнього змісту, інтересів
обох сторін та отримання такого
результату, який був би обґрунтований
і не залежав би від волі жодної зі
сторін. Третя
стратегія
-
розуміння сторонами необхідності
пошуку прийнятного для обох сторін
рішення. Кінцевий результат не лише
обґрунтовується певними нормами,
критеріями незалежно від волі сторін,
а й відповідає інтересам учасників
перемовин.
Перемовини
мають три стадії:
1.
Підготовка до перемовин (аналіз
ситуації) передбачає з'ясування мети,
проблеми, оцінювання ситуації, формування
загального підходу, визначення
позицій під час перемовин та можливих
варіантів
Колективні
форми обговорення, за яких стимулюється
зацікавленість його учасників процесом
пізнання, сприяють підвищенню активності
людини, розвиткові Ті
творчого потенціалу.
Т.
Чмут
Перемовини
-
обговорення певного питання з метою
з'ясування позицій сторін або підписання
угоди. Вони проводяться на різних
рівнях, з різною кількістю учасників,
можуть мати як неофіційний, так і
протокольний характер49.
Перемовини призначені для того, щоб на
основі взаємного обміну дутиками (у
формі різних пропозицій відносно
рішення обговорюваної проблеми) укласти
угоду, що відповідає інтересам обох
сторін і досягти результатів, які
задовольняють усіх її учасників.
Перемовини
виконують такі функції:
інформаційно-комунікативну; досягнення
домовленостей; регулювання, контроль,
координація дій. Дослідники розрізняють
два підходи до перемовин50:
а) конфронтаційний,
який
має суб'єкт-об'єктний
характер, - це
протистояння сторін,
їхня впевненість у тому, що треба здобути
пере-
могу будь-якою ціною, а відмова
від неї
-
це поразка;
б) партнерський,
який
має суб'єкт-суб'єктний
характер,- це спіль-
ний аналіз проблеми,
в результаті якого учасники шукають
найкращі,
найбільш взаємовигідні
варіанти розв'язання проблеми.
Класифікація
перемовин:
за
кількістю учасників: двосторонні,
багатосторонні;
за
повторюваністю: разові,
постійні;
залежно
від цілей: перемовини,
що спрямовані на встановлення взаємин;
на нормалізацію несприятливих стосунків;
на зміну характеру контактів і надання
їм нового, більш високого рівня; на
одержання додаткових результатів;
49 Чмут
Т.К.,
Чайка Г.Л. Етика
ділового спілкування
:
Навч. посібник.
-
К.: Вікар,
2002.
-С.
163.
50 Чмут
Т.К.
Культура
спілкування.
-
С.
201-202.
51
Шевчук С. В. Ділове
мовлення для державних службовців
:
Навч. посібн.
-
К.: Арій, 2008.
-
С.
89-90.
2.4.1. Мистецтво перемовин