40. Права та обов`язки судновласника та фрахтівника при укладенні договору «бербоут-чартер».

Порядок укладення договору фрахтування, а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

У договорі фрахтування зазначаються такі основні пункти:

- час і місце укладення договору;

- повне юридичне найменування сторін;

- назва й опис судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо);

- право заміни спочатку зазначеного терміну;

- рід вантажу;

- місце навантаження і розвантаження;

- умови навантаження і розвантаження, у тому числі умови оплати демереджу – грошового відшкодування, що сплачується фрахтувальником судновласнику за простій судна під навантажувальними роботами понад установлений у чартері термін, і диспачу – відшкодування, яке виплачується судновласником фрахтувальнику за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення судна;

- порядок оплати фрахту (плата судновласникам за користування судном за певний час або плата за завантаження, перевезення і розвантаження товарних вантажів);

- термін подання судна, включаючи канцелінг – кінцевий термін подання судна під навантаження, при недотриманні якого фрахтувальник має право розірвати чартер;

- інші умови (льодове застереження, застереження за обставин непереборної сили тощо).

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. Судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час.

Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором фрахтування судна на певний час.

Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини. У разі загибелі судна фрахт підлягає сплаті по день загибелі судна, а якщо цей день встановити неможливо – по день отримання останньої звістки про нього.

Винагорода, належна зафрахтованому за тайм-чартером судну за врятування на морі, що мало місце до закінчення дії тайм-чартеру, розподіляється рівними частками між судновласником і фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу. Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, належить фрахтувальнику.

41. Поняття та підстави морського протесту.

Закон не розкриває поняття події, з якою може бути заявлений морський протест. З практики випливає, що це насамперед події, які мають характер непереборної сили або такі, що виникли внаслідок небезпеки і непередбачених випадків на морі, тобто такі події, що можуть стати причиною пошкодження судна й вантажу та завдати значних збитків.

Для вчинення морського протесту достатньо мати припущення про виникнення збитків від певної події. На момент заяви морського протесту капітану не обов’язково знати, що виникли збитки.

Заява про морський протест подається нотаріусу в порту України незалежно від того, де звернувся до нього капітан судна — у кінцевому пункті рейсу або у проміжному порту. Морський протест може бути заявлений, якщо подія сталася під час плавання або під час стоянки в порту. Заяву про морський протест капітан судна подає особисто, діючи водночас і як посадова особа, службовець, і як представник судновласника.

Нотаріуси з метою забезпечення доказів для охорони прав і законних інтересів судновласника приймають заяву капітана судна про подію, що сталася під час плавання або стоянки судна і яка може стати підставою для пред’явлення майнових вимог до судновласника.

Заява про морський протест повинна містити опис подій, що сталися, і заходів, ужитих капітаном щодо забезпечення охорони довіреного йому майна.

На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, встановлених чинним законодавством, повинно бути подано для огляду судновий журнал і засвідчену капітаном виписку із суднового журналу.

Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України у строки, встановлені чинним законодавством України.

Якщо подати заяву про морський протест у встановлені строки неможливо, то про причини цього повинно бути зазначено в заяві про морський протест.

Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опитування капітана і щонайменше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, у тому числі двох, які належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його власним підписом і печаткою.

Примірник акта видається капітану або уповноваженій ним особі, а другий примірник із заявою капітана та випискою із суднового журналу залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса.

На прохання капітана може бути видано кілька ідентичних примірників акта морських протестів. У такому разі державне мито стягується додатково за кожний примірник акта, і кожний з них реєструється під окремим номером.

Акт про морський протест за заявою капітана іноземного судна складається за участю перекладача. При цьому в акті про морський протест додатково зазначаються прізвище, ім’я, по батькові перекладача і його місце проживання, а також підписана ним заява про зроблений переказ з однієї мови на іншу свідчень капітана і свідків, а також акта про морський протест.