26. Види контролю судна при здійсненні стоянки в порту та завантаженні вантажу.

У відповідності до вимог Конвенції по морському праву 1982 року кожна держава приймає у відношенні суден, що плавають під її прапором, заходи для забезпечення безпеки мореплавства, зокрема це стосується конструкції, устаткування та придатності до плавання, укомплектування, умов праці і навчання екіпажів тощо.

Основною метою здійснення портового контролю є попередження інцидентів із серйозними наслідками. В радянські часи система портового контролю зводилася лише до перевірки наявності на судні необхідних суднових документів і відповідності судна даним, що в них містяться. На сьогодні портовий нагляд передбачає в тому числі й перевірку виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

Згідно з Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі 1974 року, з поправками (СОЛАС 74), кожне судно, що знаходиться в порту іншої держави-учасника, підлягає контролю зі сторони посадових осіб, мета якого - перевірити наявність діючих свідоцтв. Якщо наявна істотна невідповідність між станом судна або його укомплектуванням і даними будь-якого свідоцтва або судно та його устаткування непридатні для виходу в море без загрози для судна і людей, або сплив строк свідоцтва, або воно втратило силу, судну забороняється вихід в море. При здійсненні контролю повинні докладатися всі можливі зусилля для уникнення невиправданої затримки або відстрочки відходу судна. В іншому випадку судно має право на компенсацію збитків.

У відповідності до ч. 4 ст. 90 КТМ в Україні Міністерством транспорту України 17 липня 2003 року прийняті Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства. Вказані правила поширюються на морські судна та річкові судна, які мають право прямувати морськими шляхами, незалежно від прапора і форми власності, що перебувають у портах і на внутрішніх водних шляхах України, Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства (надалі - Держфлотінспекція України), Державну інспекцію з безпеки мореплавства флоту рибного господарства (надалі - Держрибфлотінспекція), капітанів морських портів України та інспекції державного портового нагляду (надалі - ІДПН).

Так, під час стоянки в порту, для отримання дозволу капітана порту на вихід, усі судна підлягають огляду інспекторами ІДПН. При цьому перевіряються:

- суднові документи і свідоцтва та інші документи (в залежності від типу судна, призначення, району плавання і прапора);

- стан корпусу судна, його механізмів, обладнання та пристроїв;

- дотримання екіпажем правил експлуатації щодо безпеки мореплавства та запобігання забрудненню із судна;

- підготовленість екіпажу у відповідності до методів особистого виживання, протипожежної безпеки та боротьби з пожежею, а також компетентність у питаннях особистої безпеки та громадських обов'язків.

Іноземні судна під час перебування в українських портах підлягають контролю державою порту, який здійснюється ІКДП. Організація роботи ІКДП здійснюється Держфлотінспекцією України. Огляд суден ІКДП здійснюється в таких випадках:

- вибірково, в плановому порядку, беручи до уваги, що щорічною загальною кількістю перевірок мають охоплюватись, принаймні, не менш як 15 відсотків загальної кількості іноземних торговельних суден, що відвідують порти України;

- на підставі інформації ІДПН про необхідність здійснення більш детальної перевірки;

- при отриманні повідомлення від іноземної ІКДП про слідування в український порт субстандартного судна або судна, на якому недоліки, виявлені ІКДП, не були усунені в попередньому порту;

- при отриманні інформації від членів екіпажу або інших осіб про невідповідність судна вимогам міжнародних конвенцій, про забруднення судном довкілля або про порушення умов перевезення вантажів і пасажирів тощо.