Тема 11.2 – Організаційні форми підприємництва

Питання:

1. Види підприємницької діяльності

2. Види організаційних форм підприємництва

3. Господарські товариства та колективні форми підприємництва

4. Об’єднання підприємств

5. Товарні біржі

Література:	Господарський кодекс України, розділ 2
	Закон України “Про господарські товариства”, 1994
	Бланк И.А. Торгово-посредническое предпринимательство. - К: Укрзакордонвидасервис, 1992
	А.Н.Жигалов, Е.В.Стрелков Организация зернового рынка в России. - М: Хлебпродинформ, 1996 (учебник для ВУЗов)

1. Види підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність може здійснюватися у таких видах:

• виробнича діяльність;

• надання послуг (юридичних, консультаційних, інтелектуальних наукових тощо;

• торгівля;

• посередництво.

Перші три види діяльності не потребують пояснень, тому зосередимося на четвертому виду діяльності – посередницькій.

Посередницька діяльність здійснюється у таких видах:

• представництво (агентське, консигнаційне, комісійне, джоберське, посилторгівське, тощо);

• посередницьке (брокерське, маклерське, аукціонне тощо);

• перепродаж або оптове купецтво (купечество) у вигляді дистриб’ютерства, дилерства, спекуляції тощо.

Найбільш розповсюджене агентське представництво, яке передбачає, що агент діє від імені та в інтересах виробника або покупця товару.

Агент знаходиться у штаті того, кого він представляє і отримає агентську винагороду у процентах від обсягу продаж (купівлі).

Консигнація – це продаж товару консигнатором (іншим підприємцем) за дорученням власника товару. Наприклад, власники зерна, що здали його на елеватор для зберігання, доручають елеватору продаж зерна за відповідну винагороду.

Комісійне посередництво (як різновидність агентського представництва) засноване на тому, що комісіонер здійснює угоди на користь та за рахунок товаровиробника, але за рахунок свого імені.

Брокерське посередництво передбачає здійснення посередництва при укладанні угод між продавцем та покупцем, за що брокер отримує винагороду у процентах від вартості угоди.

При здійсненні посередництва на ринку житла діють маклери.

Особливим видом посередництва є аукціони, де проводять торги при продажу товарів.

Перепродаж або оптове купецтво (купечество) у вигляді дистриб’ютерства передбачає повне придбання товару у товаровиробника та продаж і розподіл його серед клієнтів. Доходи таких посередників складаються з різниці між ціною продажі та закупівлі товарів.

Дилер може здійснювати послуги продавцям-товаровиробникам по рекламі, обслуговуванню товарів після продажу.

Спекуляції – це звичайний, інколи не потрібний, перепродаж товарів. Наприклад, не потрібне посередництво по газу “Росукренергії”.

Як вид оптового купецтва є комівояжерство. Комівояжер не тільки продає, але ще й постачає товар покупцю (продаж з доставкою). Вони також забезпечують ефективну рекламу товарам, а також обслуговування після продажу.

Специфічні організаційні форми посередництва:

• довірчі товариства (трасти);

• інвестиційні компанії та фонди;

• лізинг;

• біржі.

Довірчі товариства та інвестиційні компанії - це вид посередництва у вигляді агентської комісії.

Довірчі товариства надають допомогу клієнтам у застосуванні їх капіталів, управлінні їх майном, коштами, акціями, цінними паперами, приватизаційними сертифікатами тощо. З ним укладається договір на довір’я управління майном клієнта. Доходи від посередництва у вигляді дивідендів отримують клієнти з конкретного підприємства, а довірче товариство бере %% з цих доходів за послуги.

Інвестиційні компанії надають таку ж саме допомогу, як і довірчі товариства. Так саме з ними укладається договір на довір’я управління майном клієнта. Але доходи від "довірчого" управління майном чи коштами клієнтів отримує інвестиційна компанія, а клієнт отримує дивіденд інвестиційної компанії незалежно від доходів цієї компанії, отриманих від “довірчого” управління.

Лізингове посередництво – це вид перепродажу.

Лізингові компанії надають послуги клієнтам у вигляді оренди майна: оперативної або фінансової. Оперативна оренда тимчасова з поверненням орендованого майна та сплатою орендної плати за користування майном. Фінансова оренда – це довгострокова оренда майна із сплатою орендної плати та наступним викупом майна по залишковій вартості. Більшість підприємців у лізингових справах виступають як орендатори, оскільки вони не мають достатніх грошей для придбання майна (устаткування).

Біржове посередництво.

2. Види організаційних форм підприємництва

Організаційні форми підприємницької діяльності класифікуються за такими ознаками:

1) за формами власності: приватні, колективні, сумісної форми власності, з іноземними інвестиціями (якщо вони складають не менш 10% статутного фонду) – розд. ІІ. гл. 8, ст. 63; сюди також можна віднести орендні підприємства

2) за юридичною формою: фізична особа або юридична особа

3) в залежності від способів утворення та формування статутного капіталу: унітарні та корпоративні - розд. ІІ. гл. 8, ст. 63

Унітарні підприємства утворюються одним засновником. Це підприємства, що засновані на власності об’єднання громадян, релігійних організацій, приватній власності засновника (також державні та комунальні підприємства).

Корпоративні підприємства утворюються двома або більше засновниками. Це господарські товариства, кооперативи, інші підприємства, в т.ч. засновані на приватній власності двох або більше осіб.

4) За масштабами (в залежності від кількості працюючих та обсягу валового доходу): малі, середні, крупні.

До малих відносяться підприємствах з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний (фінансовий) рік не більше 50 осіб та обсягом валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не більше 70 млн гривень.

До великих відносяться підприємства з чисельністю більше 250 осіб працюючих та валовим доходом більше 100 млн гривень..

Усі інші підприємства вважаються середніми.

3. Господарські товариства та колективні форми підприємництва

Господарські товариства (р. ІІ, гл. 9) – це підприємства або суб’єкти господарювання, які утворені юридичними особами і/або громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі у підприємницькій діяльності господарства з метою отримання прибутку.

Вони можуть бути у складі одного учасника. В інших випадках господарські товариства відносяться до корпоративних підприємств.

Господарські товариства з точки зору форми власності відносяться до приватних підприємств. Але в них є ознаки колективних підприємств, хоча за класифікацією вони такими не являються.

Господарські товариства є юридичними особами.

До господарських товариств відносяться: акціонерні товариства - АТ, товариства з обмеженою відповідальністю - ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю - ТДВ, повні товариства - ПТ, командитні товариства - КТ (останні чотири назвемо пайовими товариствами).

Акціонерні товариства– це товариства з великою кількістю учасників, статутний фонд яких повинен бути не менш 1250 мінімальних заробітних плат на момент утворення. Доля власності члена товариства засвідчується сумою належних йому акцій. Акціонери несуть відповідальність по обов’язкам тільки майном товариства.

Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства»від 17 вересня 2008 р.

30 квітня 2009 року, коли набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік двохрічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами і інвесторами.

Раніш акціонерні товариства поділялись на відкритітазакриті. Згідно з новим законом в залежності від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства) акціонерні товариства поділяються напублічнітаприватні.

Вищим органом АТ є збори акціонерів. Для оперативного управління в АТ обирається Правління, для контролю діяльності правління обираєтьсяСпостережна рада, а для контролю фінансової діяльності –Ревізійна комісія.

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

• акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства

• товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій

• при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством

• товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі

• річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком) та ін.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

• максимальна кількість акціонерів не може бути більшою 100 осіб

• товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій

• статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі

• акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії

• акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону

• умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта

• статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість

• товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зереєстрована в Україні.

Пайові товариствамають обмежену кількість учасників, їх статутний фонд повинен бути не менш 625 мінімальних заробітних плат на момент утворення. Доля власності члена товариства визначається його паєм, розмір якого визначений в установчих документах.

Пайовики несуть відповідальність по обов’язкам таким чином:

• у ТОВ тільки майном товариства;

• у ТДВ – майном товариства і додатково у розмірі, який визначено в установчих документах;

• у ПТ - майном товариства і усім своїм майном;

• у КТ – повні товариші – як у ПТ, командити – як у ТОВ.

ТОВ і ТДВ діють на підставі затвердженого товариством Статуту.

ПТ і КТ діють на підставі Установчого договору.

Вищим органом пайового товариства є збори його учасників. Для оперативного управління утворюється дирекція (колегіальний орган) або обирається директор. Для контролю фінансової діяльності утворюється Ревізійна комісія.

Зборивирішують такі питання:

- визначення напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів;

- затвердження Статуту, Установчих документів;

- обрання Правління, Спостережної ради, Ревізійної комісії;

- утворення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, об’єднання з іншими підприємствами тощо;

- рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариств;

- затвердження організаційної структури та внутрішніх правил, положень, стандартів;

- рішенні питань про випуск акцій, облігацій;

- визначення умов оплати посадових осіб;

- затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує вказану у Статуті;

- прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

- затвердження порядку розподілу прибутку, у т.ч. дивідендів, порядку покриття збитків.

Колективна форма підприємництва (р. ІІ, гл. 10)

До колективних підприємстввідносяться корпоративні або унітарні підприємства, які діють на підставіколективної власностізасновника (засновників) таїх власної трудовій участі.

Колективні підприємства утворюються шляхом об’єднання майнових пайових внесків їх членів.

До колективних підприємств відносяться: виробничі кооперативи, споживчі кооперативи, інші об’єднання громадян (наприклад, житлові кондомініуми, суспільні та релігійні організації тощо).

Вони діють на основі Статуту.

Управління у колективних підприємствах схоже з управлінням у господарських товариствах. Навіть може бути Спостережна рада, якщо кількість членів кооперативу більше 50 осіб.

Чисельність членів кооперативу не може бути менш 3-х осіб.

Споживчі кооперативи можуть об’єднатися на добровільних засадах у Спілки.

4. Об’єднання підприємств(р. ІІ, гл. 12)

Підприємства на добровільних засадах можуть об’єднатися для координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності, для рішення спільних економічних та соціальних задач.

Видиоб’єднань: державні або господарські.

Організаційно-правові формиоб’єднань: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання (наприклад, промислово-фінансові групи, холдінги).

Найбільш розповсюджені асоціації. Асоціації не об’єднують капітали, не утворюють органів директивного керівництва. В асоціаціях не дозволяється втручатися у діяльність підприємств, що входять до асоціації.

Асоціації утворюються в першу чергу для сумісного захисту власних інтересів. Наприклад, асоціація платників податку.

Інші форми об’єднань утворюють директивні органи управління, контролюють і втручаються у діяльність підприємств об’єднання.

Особливу групу утворюють так звані асоційовані підприємства (холдінгові компанії). В холдінгових компаніях є головнематеринськепідприємство та утворені нимдочірніпідприємства. Контроль та втручання материнського підприємства у діяльність дочірнього засновані на тому, що материнське підприємства володіє контрольним або блокуючим пакетом акцій дочірнього підприємства.

Тобто, холдінг - це не добровільне об’єднання.

Таким об’єднанням є ДАК “Хліб України”. Усі підприємства, що входять у ДАК “Хліб України” є дочірніми. Це державний холдінг.

5. Товарні біржі

Товарні біржі надають послуги у збуті-купівлі сировини, продукції, товарів тощо. Це місце, де збираються продавці і покупці, що утворюють ринок товарів та конкурентне середовище. В результаті з’являється можливість вибору покупців і, навпаки, продавців. Відповідно, ціни стають ринковими. Товарні біржі допомагають також здійснювати розрахунки покупців з продавцями.

Класифікація товарних бірж
За регіоном дії	За характером асортименту товарів	За характером здійнюємих біржових угод	За ступінню відкритості	За господарсь-кими формами діяльності
Регіональні Міжрегіо- нальні Національні Міжнародні	Вузкоспеціа- лізовані Спеціалізо- вані Універсальні	Реального товару Ф’ючерсні (форвардні) Опціонні Комплексні	Відкриті (публічні) Закриті	ТОВ та інші пайові товариства Відкриті АТ Закриті АТ Інші форми

Види біржових угод:

0. з реальним товаром – угода виконується негайно (спотові угоди)

1. ф’ючерсні або форвардні (на строк) – угода виконується у майбутньому за цінами сьогоднішніми (форвардними) або цінами, які склалися у момент виконання угоди (ф’ючерсні)

2. опціонні (з премією за можливість відмови від угоди)

Опціонна угода - це угода на продаж (купівлю) не саме товару, а купівля (продаж) контракту (права) за відповідну премію.

За умовами (способу встановлення якості партії зерна, що продається) біржові угоди класифікуються таким чином:

0. за сертифікацією (найбільш надійний)

1. за стандартом (ГОСТу) - можливо робити суміш

2. за ТУ - застосовується, коли відсутній ГОСТ або погіршанні якості - це тимчасові умови

3. за специфікацією - в основному застосовується при міждержавній торгівлі, щоб привести до єдиної бази

4. за індивідуальним замовленням - це для специфічного замовлення

5. за обмеженим переліком показників для довгострокових зв’язків, що склалися

6. за справедливою середньою якістю - для довгострокових контактів

7. за зразками - за замовленням покупця представляється на аналіз 2 кг

8. за попереднім доглядом - застосовується на торгах експертна оцінка досвідчених професіоналів

9. “тель - кель” - поставка товару “таким, яким він є”; обумовлюється тільки вид зерна і сорт (клас); застосовується при ф’ючерсних угодах