1. Історія виникнення і розвитку системи управління охороною праці в організаціях (суоп). Політика в галузі охорони праці

В Україні СУОП вперше була розроблена, теоретично обґрунтована і запропонована кафедрою охорони праці Національного університету «Львівська політехніка», а саме проф. Г.Г. Гогішвілі у 1976 році. Підґрунтям для створення СУОП була база існуючих стандартів з охорони праці.

Львівська обласна рада профспілок активно підтримала цю роботу і в 1976 р. видала комплекс типових стандартів підприємства:

– СТП 12.0.001-76. Система управления безопасностью труда. Общие положення. Организационное построение;

– СТП 12.0.002-76. Система управления безопасностью труда. Порядок разработки и контроля исполнения мероприятий по обеспечению безопасности труда;

– СТП 12.0.003-76. Система управления безопасностью труда. Методика оценки безопасности труда производственных подразделений;

– СТП 12.0.004-76. Система управления безопасностью труда. Порядок проведения «Дня безопасности труда».

В той же рік було опубліковано «Методичні рекомендації з розробки та впровадження стандартів підприємств і системи управління безпекою праці». Всього було розроблено і видано 15 стандартів підприємств з безпеки праці.

Українська рада профспілок, ВЦРПС і Держстандарт СРСР затвердили «Рекомендації. Управління охороною праці. Основні положення», які були переглянути 07.02.2008 р. Впровадження системи дозволило вже у 1980 р., тобто за п’ять років, знизити виробничий травматизм у Україні на 25 %.

В 1982 р. значущість СУОП вперше було глибоко розглянуто вченими Інституту економіки промисловості Академії наук України. Вони підтримали впровадження СУОП і трактували її як комплекс постійно діючих заходів і засобів, спрямованих на зниження ризику життя і здоров’я працюючих .

Закон «Про охорону праці», прийнятий в Україні в 1992 р. вимагає забезпечувати функціонування СУОП на всіх підприємствах. В 1999 р. в багатьох європейських країнах та Росії був прийнятий міжнародний стандарт ОНSAS 18001 «OccupationalHealthandSafetyAssessmentSerias» (Серія «Система управління охороною здоров’я і безпекою праці»).

СУОП і ОНSAS мають аналогічні завдання, логічно доповнюють одна одну і відповідно до ст.9 Конституції України діють на території України. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, у яких бере участь Україна, запроваджено інші правила, ніж ті, які містять законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст..1-8 КЗп П України). Таким чином, у Конституції і Кодексі законів про працю України закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства. Це дає можливість перевіряти функціонування СУОП на підприємстві сторонніми сертифікаційними фірмами.

У Євросоюзі страхові компанії не працюють з підприємствами, які не дотримуються вимог ОНSAS, а банки не дають або обмежують надавання кредитів.

Політика в галузі охорони праці в Україні визначена основними положеннями Конституції України з охорони праці, а саме:

– «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);

– «Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від назначеної законом» (ст.43);

– «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється» (ст.43);

– «Кожен, хто працює, має право на відпочинок» (ст.45);

– «Громадяни мають право на соціальний захист" (ст.46);

– «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (ст.50).

Наведені статті Конституції реалізуються за допомогою ряду Законів, основними з яких є закон України «Про охорону праці» і Кодекс законів про працю (КЗпП). Останній безпосередньо регулює трудові відносини працівників всіх категорій і спрямований на охорону трудових прав працюючих. Основні положення закону:

– «Створення безпечних й нешкідливих умов праці на всіх підприємствах» (ст.153);

– «Власник або уповноважений ним орган забезпечують безпечні і нешкі­дливі умови праці» (ст. 153);

– «Власник або уповноважений ним орган забезпечують систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, проти­ пожежної охорони" (ст. 153);

– Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, виро-­ бів виробництва та ін. повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці» (ст. 154);

– «Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від ор­ганів державного нагляду за охороною праці дозвіл розпочати роботу" (ст. 155);

– «Виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів­, устаткування та інших засобів виробництва, .а також впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду за охороною праці заборо­няється» (ст. 156);

– «Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення умов праці працівників, впровадження прогресивних техно­логій, досягнень науки і техніки» (ст. 158);

– «Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким на­дано чинність правових норм, обов'язкових для виконання» (ст. 157);

– інші статті Закону.

Виконання статей Закону Україні дозволяє реалізувати методологію стовідсоткового захисту працівників на кожному робочому місці незалежно від професії або роду діяльності.