- •Міністерство науки, освіти, молоді та спорту
- •Одеська національна академія
- •Харчових технологій
- •Кафедра менеджменту та фінансів
- •Тема 1. Поняття та сутність менеджменту. Основні етапи еволюції управлінської думки
- •Питання 1.1. Управління як сутніcна основа менеджменту
- •Питання 2. Сутність, цілі та завдання менеджменту. Зміст і характер праці менеджера
- •1. Міжособистісні ролі:
- •2. Інформаційні ролі:
- •3. Ухвалення рішень:
- •Питання 3. Ранні етапи розвитку управлінських систем
- •Питання 4. Класичні теорії менеджменту
- •Питання 5. Інтегровані підходи до управління
- •Тема 2. Закони, принципи, методи та функції управління. Національні моделі менеджменту
- •Питання 1. Сутність і зміст основних законів управління
- •Питання 2. Поняття й еволюція принципів управління
- •Методологічні підходи до вироблення принципів управління
- •Питання 3. Методи менеджменту
- •3.1. Економічні методи
- •3.2. Адміністративно-правові методи
- •3.3. Соціально-психологічні методи
- •Питання 4. Функції управління
- •4.1. Загальні функції управління
- •4.2. Взаємозв'язок функцій і рівнів менеджменту
- •Взаємозв'язок функцій і рівнів менеджменту
- •4.3. Характеристики конкретних функцій управлінського апарату
- •Конкретні функції апарату управління
- •Питання 5. Національні моделі менеджменту
- •Сучасні національні моделі менеджменту
- •Тема 3. Внутрішнє і зовнішнє середовище організації
- •Питання 1. Загальна характеристика внутрішнього і зовнішнього середовища організації
- •Питання.2. Характеристика елементів внутрішнього середовища
- •Класифікація цілей організації
- •Питання 3. Характеристика зовнішнього середовища організації
- •Тема 4. Комунікації, інформація і діловодство в менеджменті
- •Питання 1. Сутність та етапи процесу комунікації
- •Питання 2. Методи і види комунікацій. Управління комунікаційним процесом
- •Класифікація невербальних засобів комунікації
- •Види комунікацій
- •Характеристика комунікаційних мереж
- •Питання 3. Інформація, її види і роль в менеджменті
- •Класифікація інформації
- •Питання 4. Документація в системі менеджменту
- •Рекомендована література Основна література
- •Додаткова література
- •Еволюція розвитку виробничих систем
1. Міжособистісні ролі:
є обличчям організації (символ організації);
встановлює контакти між організацією й іншими фірмами;
є формальним керівником, лидером, набирає і мотивує персонал.
2. Інформаційні ролі:
приймає і накопичує інформацію;
передає інформацію усередині організації;
надає інформацію стосовно діяльності організації поза нею.
3. Ухвалення рішень:
вносить зміни, пропонує проекти;
проявляє турботу про організацію;
розподіляє ресурси;
Сучасні вимоги до особистості менеджера:
профільна повна вища освіта освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" або "магістр";
загальні знання в сфері управління організацією;
компетентність у технології виробництва і в галузі виробництва, до якої належить організація;
вміння управляти людьми, знання здібностей своїх підлеглих, захист їх інтересів на справедливій основі;
створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі;
володіння навичками підприємництва, ринковим мисленням і поведінкою, здатність до ініціативи, вміння перерозподіляти ресурси організації з метою найбільш вигідного їх застосування;
прийняття обгрунтованих і компетентних рішень;
наявність практичного досвіду і знання питань аналізу економічної ситуації;
вміння проводити маркетингові дослідження.
Питання 3. Ранні етапи розвитку управлінських систем
Зрозуміло, що ще до появи менеджменту як специфічного виду діяльності та наукової системи, управління розвивалося у міру розвитку суспільства і виробничих систем.
В еволюції управлінських систем умовно виділяють п΄ять етапів:
Перва управлінська революція - релігійно-комерційна (V тисячеріччя до н.е.) пов΄язується із зародженням писемності в стародавньому Шумері в V тисячолітті до н. е. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства привело до виникнення особливого прошарку "жерців-бізнесменів", котрі успішно здійснювали релігійно-комерційні й торгові операції, вели ділове листування і комерційні розрахунки.
Друга управлінська революція - світсько-адміністративна (ІІ тис. до н.е.), пов'язується з діяльністю вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.), що видав звід законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення. Цими законами вводився світський стиль управління, посилювалися контроль і відповідальність за виконання робіт.
Третя управлінська революція відома як виробничо-будівельна (І тис. до н.е.). Вона передбачала поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва і відбулася в часи правління Навуходоносора (605—562 рр. до н. е.).
Четверта управлінська революція - промислова (ХVІІ-ХVІІІ ст.) відбулася в період зародження капіталізму й індустріального прогресу європейської цивілізації (XVII—XVIII ст.). Її головним результатом стало зародження професійного управління. Поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми виробітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обсягу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці. Під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагальнюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці "Багатство народів".
П'ята управлінська революція (кінець XIX — початок XX ст.) відома під назвою бюрократичної; її теоретичною платформою стала концепція "раціональної бюрократії" відомого соціолога, економіста Макса Ветера.
Основні її результати:
формування великих ієрархічних структур,
поділ управлінської праці,
введення норм і стандартів,
встановлення посадових обов'язків і відповідальності менеджерів.
Виникнення менеджменту як наукової системи управління виробництвом було відповіддю на потреби промислового розвитку кінця XIX — початку XX ст. Специфічні риси цього періоду умовно поділяють його на три етапи (Додаток 1).
Історично періодизація менеджменту показує залежність його розвитку, насамперед, від зовнішніх умов і насамперед від історичного етапу суспільства.
Виходячи з історичної періодизації розвитку менеджменту, можна виділити 3 основних напрямки розвитку теорії та практики менеджменту:
це товарна концепція (кінець ХІХ-початок ХХ століття),
збутова (30-50-ті роки) і
маркетингова (з кінця 50-х, початку 60 -х років).
Період панування товарної концепції характеризувався тим, що менеджмент займався головним чином виробничими проблемами, що стосуються потужності виробництва, способів організації праці і кількості продукції, що випускається. Цей напрямок пов'язаний насамперед з класичними теоріями менеджменту, наукової організації праці (Тейлор, Мейо). Для цього періоду характерним було те, що зазвичай попит перевищував пропозицію і збут продукції не вимагав спеціальних зусиль.
Поворот до збутової концепції відбувається тоді, коли пропозиція починає перевищувати попит. Протягом цього періоду проблема збуту - в широкому розумінні-набуває найбільшу вагу. Позиції маркетологів посилюються, їх функції переглядаються головним чином в бік розширення відповідальності. Мірою ефективності роботи збутовика, а отже, і винагороди, найчастіше виявляється обсяг продажів, якого йому вдалося домогтися. Хоча прибуток і не ігнорується, збутовик не несе за її розміри прямої відповідальності. Вважається, що підвищення обсягу продажів автоматично веде до збільшення прибутку. Найбільш значним результатом розвитку збутової фази є свідомість значущості ринкових проблем і початок широкого проведення ринкових досліджень.
Перехід до маркетингового напрямку пов'язаний із зацікавленістю менеджменту в прибутку і віддачі капіталу, а не лише в обсязі продажів. Збутова концепція була пов'язана тільки з обсягом продажів. Маркетингова ж означає орієнтацію на споживача.