
- •Міністерство науки, освіти, молоді та спорту
- •Одеська національна академія
- •Харчових технологій
- •Кафедра менеджменту та фінансів
- •Тема 5. Сутність і зміст планування як функції менеджменту
- •Класифікація планів
- •Форми організації системи планування в організації
- •Принципи планування:
- •Етапи розробки стратегії:
- •Структура поточних планів
- •Основні напрями поточного планування
- •Питання 4. Концепція управління за цілями
- •Процес управління за цілями
- •Тема 6. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •Питання 1. Сутність та принципи організаційної діяльності
- •Питання 2. Делегування повноважень як засіб формування організаційної структури управління
- •Питання 3. Способи департаменталізації і методи проектування організаційних структур
- •Питання 4. Загальна характеристика організаційних структур управління
- •Характеристика бюрократичних організаційниї структур:
- •Характеристика дивізіональних організаційних структур.
- •Особливості адаптивних організаційних структур
- •Тема 7. Моделі процесу мотивації
- •Питання 1. Загальна характеристика мотивації та мотиваційного процесу
- •Питання 2. Характеристика змістовних теорій мотивації
- •"Мотиваційні" та "гігієнічні" фактори в теорії Фредеріка Герцберга
- •Питання 3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 8. Теорії керівництва і лідерства
- •Питання 1. Поняття керівництва і лідерства. Форми влади
- •Характеристика форм влади
- •Характеристика стилів керівництва
- •Питання 3. Теорія лідерських якостей
- •Шкала найсуттєвіших характеристик, які впливають на успішність керівництва за е. Гізеллі
- •Питання 4. Концепція лідерської поведінки (поведінковий підхід)
- •Система керівників за р. Лайкертом
- •Питання 5. Концепція ситуаційного керівництва
- •Тема 9. Контроль як загальна функція менеджменту. Відповідальність та етика в менеджменті. Ефективність менеджменту
- •Питання 1. Сутність, етапи, види та параметри управліньського контролю
- •Питання 2. Відповідальність і етика в менеджменті
- •2.1. Види відповідальності менеджерів
- •2.2. Етика і сучасне управління
- •Питання.3. Управління етикою і соціальною відповідальністю
- •Питання 4. Ефективність менеджменту
- •4.1. Види ефектів виробництва, пов’язаних з удосконаленням менеджменту організації
- •Можливі ефекти (результати), по’язані з удосконаленням менеджменту
- •Чинники, які визначають ефективність системи управління
- •Рекомендована література Основна література
- •Додаткова література
Питання 2. Делегування повноважень як засіб формування організаційної структури управління
Делегування повноважень - це процес передачі частини функцій керівника іншим керівникам або співробітникам для досягнення конкретних цілей організації.
Повноваження – обмежене право використовувати ресурси системи задля виконання делегованих завдань. Межі повноважень визначаються правилами, процедурами, що існують у системі, або посадовими інструкціями.
Розрізняють два типи повноважень.
Лінійні повноваження - це повноваження, що передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до іншого підлеглого, відносно права розпоряджатися ресурсами і працівниками. Таким чином, лінійні повноваження створюють ієрархію управління в організації, так званий ланцюг команд. Лінійний керівник має право приймати рішення і діяти в межах власних повноважень без узгодження своїх дій з іншими керівниками;
Штабні повноваження - це право радити або допомагати керівникам, наділеним лінійними повноваженнями. У свою чергу, вони поділяються на чотири групи:
рекомендаційні;
з обов'язковим погодженням;
паралельні;
функціональні;
лінійні всередині апарату.
Для реалізації штабних функцій і повноважень в організаціях формують спеціальний штабний (адміністративний) апарат.
Лінійні повноваження формують субординаційний зв΄язок, а щтабні – координаційний зв΄язок.
Питання 3. Способи департаменталізації і методи проектування організаційних структур
Департаменталізація – це процес розподілу видів діяльності і ресурсів в логічні виробничі одиниці для виконання певних організаційних завдань.
Відомі наступні способи розподілу видів діяльності за окремими підрозділами:
за принципом розподілу на рівні за розміром групи;
за функціональною ознакою;
за територіальною ознакою.
на основі продукції, яка випускається.
на основі інтересів споживачів.
Проектування організаційних структур управління здійснюється на основі певних методів: 1) аналогій; 2) експортно-аналітичного; 3) структуризації цілей; 4) організаційного моделювання.
Процес проектування організаційної структури управління повинен бути заснований на спільному використанні названих вище методів.
Питання 4. Загальна характеристика організаційних структур управління
Відповідно обраному методу департаменталізації, а також виду організації за принципом адаптивності до зміни зовнішнього середовища виділяють “жорсткі (механістичні)” і адаптивні організаційні структури. В свою чергу “жорсткі” організаційні структури діляться на бюрократичні та дивізіональні.
Характеристика бюрократичних організаційниї структур:
чіткий розподіл праці;
контроль управління зверху до низу;
наявність системи правил і стандартів, на основі яких відбувається управління;
формалізація посадових обов’язків;
найм робітників відповідно кваліфікаційним вимогам.
В рамках бюрократичних структур управління виділяють лінійну, лінійно-штабну, функціональну та змішану (інтегральну) організаційні структури управління.
Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням (рис 6.1).
Рис. 6.1. Лінійна організаційна структура управління
Переваги лінійної оргструктури:
- чіткість і простота взає’ємодії (неможливість отримання підлеглим суперечливих розпоряджень та вказівок);
- відповідальність кожного за виконання свого завдання (надійний контроль та дисципліна);
- оперативність підготовки і здійснення управлінських рішень;
- економічність (за умови невеликих розмірів організації).
Недоліки лінійної оргструктури:
- необхідність високої кваліфікації керівників;
- зростання числа рівнів управління при збільшенні розмірів організації;
- обмеження ініціативи у робітників на нижчих рівнях.
Лінійно-штабна організаційна структура. Вона є різновидом лінійної оргструктури. За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. Завдяки цьому підвищується ступінь оперативного та організаційного реагування.
Функціональна організаційна структура. Особливість цього типу оргструктури полягає в тому, що для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис 6.2).
Рис 6.2. Функціональна організаційна структура управління
Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже і зменшується кількість рівнів управління. До обов’язків вищого керівника входить: регулювання відносин поміж функціональними керівниками.
Переваги функціональної оргструктури:
- спеціалізація діяльності функціональних керівників;
- скорочення часу проходження інформації;
- розвантаження вищого керівництва.
Недоліки функціональної оргструктури:
- можливість отримання суперечливих вказівок;
- порушення принципу єдиноначальності (розмивання єдності розпорядництва і відповідальності);
- складність контролю;
- недостатня гнучкість.
Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок:
1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника;
2) або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень;
3) або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій (рис. 6.3).
Рис 6.3. Лінійно-функціональна організаційна структура
управління
Переваги лінійно-функціональної структури:
- поєднує переваги лінійних та функціональних структур;
- забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;
- спеціалізація функціональних керівників.
Недоліки лінійно-функціональної структури:
- складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;
- в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;
- така структура чинить опір здійсненню змін в організації.
Лінійно-функціональна оргструктура ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва.