
- •Міністерство науки, освіти, молоді та спорту
- •Одеська національна академія
- •Харчових технологій
- •Кафедра менеджменту та фінансів
- •Тема 5. Сутність і зміст планування як функції менеджменту
- •Класифікація планів
- •Форми організації системи планування в організації
- •Принципи планування:
- •Етапи розробки стратегії:
- •Структура поточних планів
- •Основні напрями поточного планування
- •Питання 4. Концепція управління за цілями
- •Процес управління за цілями
- •Тема 6. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •Питання 1. Сутність та принципи організаційної діяльності
- •Питання 2. Делегування повноважень як засіб формування організаційної структури управління
- •Питання 3. Способи департаменталізації і методи проектування організаційних структур
- •Питання 4. Загальна характеристика організаційних структур управління
- •Характеристика бюрократичних організаційниї структур:
- •Характеристика дивізіональних організаційних структур.
- •Особливості адаптивних організаційних структур
- •Тема 7. Моделі процесу мотивації
- •Питання 1. Загальна характеристика мотивації та мотиваційного процесу
- •Питання 2. Характеристика змістовних теорій мотивації
- •"Мотиваційні" та "гігієнічні" фактори в теорії Фредеріка Герцберга
- •Питання 3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 8. Теорії керівництва і лідерства
- •Питання 1. Поняття керівництва і лідерства. Форми влади
- •Характеристика форм влади
- •Характеристика стилів керівництва
- •Питання 3. Теорія лідерських якостей
- •Шкала найсуттєвіших характеристик, які впливають на успішність керівництва за е. Гізеллі
- •Питання 4. Концепція лідерської поведінки (поведінковий підхід)
- •Система керівників за р. Лайкертом
- •Питання 5. Концепція ситуаційного керівництва
- •Тема 9. Контроль як загальна функція менеджменту. Відповідальність та етика в менеджменті. Ефективність менеджменту
- •Питання 1. Сутність, етапи, види та параметри управліньського контролю
- •Питання 2. Відповідальність і етика в менеджменті
- •2.1. Види відповідальності менеджерів
- •2.2. Етика і сучасне управління
- •Питання.3. Управління етикою і соціальною відповідальністю
- •Питання 4. Ефективність менеджменту
- •4.1. Види ефектів виробництва, пов’язаних з удосконаленням менеджменту організації
- •Можливі ефекти (результати), по’язані з удосконаленням менеджменту
- •Чинники, які визначають ефективність системи управління
- •Рекомендована література Основна література
- •Додаткова література
Питання 4. Концепція лідерської поведінки (поведінковий підхід)
Згіно з поведінковим підходом до керівництва результативність управління визначається не стільки особистими якостями керівника, скільки тим, як він поводить себе зі своїми підлеглими. Отже, поведінковий підхід спирається на сформований стиль керівництва. В основу такого підходу покладено теорії „Х”, „Y” Дугласа МакГрегора, який виділив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої поведінки людей.
За теорією „Х” робітники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю. Якщо керівник поділяє такий погляд на поведінку підлеглих, то він буде використовувати автократичне управління. Автократ має достатньо влади, аби нав’язати свою волю виконавцям і, у разі необхідності, без вагань вдається до цього.
За теорією „Y” менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими, що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. Тому керівник, який поділяє такі погляди, в своїй діяльності буде використовувати демократичний стиль управління. Результати теоретичних досліджень МакГрегора знайшли відображення і отримали розвиток у багатьох теоріях і моделях.
Континуум стилів управління Р. Лайкерта.
Р. Лайкерт дотримувався думки, що стиль управління може бути орієнтований або на роботу, або на робітника. Керівники, що зосереджені на роботі (орієнтовані на задачу) піклуються (дбають) перш за все про виконання завдання, про систему винагородження за виконання роботи, про підвищення продуктивності праці. Керівники, що зосереджені на людині (орієнтовані на робітника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо). Р. Лайкерт запропонував 4 базових системи стилів управління (табл. 8.4).
Таблиця 8.4
Система керівників за р. Лайкертом
Система 1 |
Система 2 |
Система 3 |
Система 4 |
“Експлуатаційно-авторитарна” |
“Доброзичливо-авторитарна” |
“Консультативно-демократична” |
“Партисипативно-демократична” |
Керівники автократичні, не довіряють підлеглим, мотивують працівників загрозою покарання, застосовують заохочення, інформацію допускають тільки зверху вниз, обмежують прийняття рішень тільки вищою ланкою |
Керівники впевнені в собі і вірять у підлеглих, мотивують їх заохоченнями та в якійсь мірі страхом і покаранням, допускають деяку інформацію знизу, отримують ідеї від підлеглих, дозволяють приймати рішення з деяких питань, але під суворим контролем |
Керівники довіряють підлеглим, але не повністю, прагнуть конструктивно використати їх ідеї і пропозиції, використовують для мотивації заохочення з рідким покаранням, організовують потік інформації в обох напрямках, консультуються з підлеглими |
Керівники вияв-ляють повну довіру до підлеглих з усіх питань, завжди вислуховують їх думки та конструктивно їх використовують, заохочують підлеглих, залучають їх до постановки цілей і оцінки роботи по їх досягненню, організовують широкий обмін інформацією, діють як рівні у складі групп |
Розвиваючи цю концепцію Р. Блейк та Дж. Моутон побудували так звану «Решітку управління», яка містить 5 основних стилів управління.
Вертикальна ось схеми ранжує турботу менеджера про людину за шкалою від одного до дев’яти, а горизонтальна – турботу менеджера про роботу за такою самою шкалою. Стиль управління визначається за обома наведеними критеріями одночасно. Блейк та Моутон визначають чотири граничних та одну середню позиції як показано на рис.8.1.
Дев’ятибальна шкала у теорії Блейка та Моутон пов’язана з розумінням, що існує декілька проміжних варіантів стилів управління
9 |
1.9.Демократ (управління в стилі позаміського клубу) |
|
9.9. Організатор (колективне управління) | ||||||||
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
5 |
|
|
5.5. Маніпулятор (командне керівництво) |
|
| ||||||
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
2 |
|
|
| ||||||||
1 |
1.1.Песиміст (ліберал)” |
|
9.1. Діктатор (режим підпоряд- кування керівнику) | ||||||||
1 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 | ||
|
|
В
и
с
о
к
и
й
н
и
з
ь
к
и
й

Ступінь
врахування інтересів виробництва
Рис 8.1. Решітка управління Р. Блейка та Дж. Моутон