Можливі ефекти (результати), по’язані з удосконаленням менеджменту

Чинники, які визначають ефективність системи управління

1. Економічні чинники - виявляються в необхідності відповідності таких показників:

а) матеріальних стимулів і економічних інтересів кожного робітника із загальними інтересами колективу;

б) управлінських рішень вимогам об'єктивних економічних законів.

2. Функціональні чинники - відповідність таких показників:

а) завдань і функцій управління поставленим цілям;

б) методів вирішення управлінських завдань критеріям ефективності роботи підприємства;

в) управлінських рішень вимогам безперервності і ритмічності руху виробничих фондів.

3. Організаційні чинники - відповідність таких показників:

а) змісту та якості роботи менеджерів їх посадовим інструкціям і законодавству;

б) прав, відповідальності і обов'язків менеджерів поставленим перед ними цілям;

в) інформованості робітників про головну мету підприємства і кінцеву мету своєї діяльності.

4. Техніко-технологічні чинники - відповідність таких показ­ників:

а) технічних засобів обробки інформації процедурам і завданням які виконують керівники;

б) кваліфікації зі спеціальної підготовки управлінських робочих вимогам ефективної експлуатації технічних засобів.

5. Соціальние фактори - відповідність таких показників:

а) соціально-психологічного клімату колективу вимогам підвищення трудової активності робітників;

б) інтересів робітників щодо забезпечення їх участі в управлінні підприємством.

Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, тому оцінка її ефективності не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки результатів і витрат на виконання управлінської роботи.

На практиці для оцінки економічної ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1. Загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства (непрямі методи оцінки):

• валова продукція в динаміці;

• вихід валової продукції на одного середньорічного працівника;

• приріст прибутку;

• збільшення обсягів реалізації продукції;

• зростання продуктивності праці;

• збільшення фондовіддачі;

• прискорення оборотності оборотних коштів;

• збільшення рентабельності виробництва;

• зменшення невиробничих витрат;

• зниження трудомісткості продукції;

• зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції;

• економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу;