- •Методичні вказівки
- •Затверджено
- •Практична робота № 1
- •Уміти: оцінюватирезультатисамооцінки нахилів тавизначення спрямованості інтересів. Список літератури
- •3. Загальні положення
- •3.2. Характеристика деяких професій за типом
- •Щоб успішно виконувати роботу за будь-якою професією, від людини вимагається висока виконавча дисципліна.
- •3.3. Методика визначення типу професії
- •Аркуш запитань Чи любите Ви? Чи подобається Вам?
- •Таблиця 2 – Аркуш відповідей до визначення спрямованості інтересів за б.А. Федоришиним
- •4. Контрольні запитання
- •5. Порядок проведення роботи
- •Практична робота № 2 Перша медична допомога потерпілим
- •1. Мета і завдання роботи
- •2. Завдання на підготовку до практичної роботи
- •Список літератури
- •3. Загальні положення
- •4. Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога
- •4.7. Наслідки виниклих травм
- •4.7.3.1. Штучне дихання
- •5. Транспортування потерпілих.
- •6. Проведення екстреної серцево-легеневої
- •6. Проведення екстреної серцево-легеневої реанімації на манекенах -тренажерах.
- •6.3. Заходи безпеки при користуванні тренажерів
- •7. Контрольні запитання
- •8. Порядок проведення роботи
- •8.2.3. Оцінка ефективності роботи на тренажері вкт здійснюється за ознаками оживання:
- •8.3.4. Оцінка ефективності
- •Практична робота № 3 первинні та автоматичні засоби пожежогасіння
- •1. Мета і завдання роботи
- •2. Завдання на підготовку до практичної роботи
- •Список літератури
- •3. Загальні положення
- •3.3. Основні вогнегасні засоби і речовини
- •3.4. Вибір вогнегасної речовини та основні елементи устаткування водяного пожежогасіння
- •3.5.1. Класифікація вогнегасників
- •Підготовка вогнегасника до роботи:
- •3.5.3.1. Вуглекислотні вогнегасники
- •3.6.4.1. Ручні порошкові вогнегасники вп-1 ("Момент-2п"), вп-1 (“Момент”, “Турист”, “Спутник”).
- •6 7 8 9 10 11 12 13
- •3.6.4.2. Переносні порошкові вогнегасники впу-2, вп-2 вп-2-01, вп-8б1, вп-2в; вп-2б, вп-10а і ін.
- •4. Контрольні запитання
- •12. Призначення та будова вогнегасника вуглекислотно-бромметилові ввб-за. Порядок використання.
- •5. Порядок проведення роботи
3.4. Вибір вогнегасної речовини та основні елементи устаткування водяного пожежогасіння
3.4.1. Вибір вогнегасної речовини залежить від: характеру пожежі; властивостей і агрегатного стану горючих речовин; параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо); виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі); вогнегасної здатності до гасіння конкретних речовин та матеріалів; ефективності способу гасіння пожежі.
Оскільки вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно приділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем водопостачання.
Відповідно до СНіП ІІ-31 – 74, на кожному промисловому підприємстві повинен функціонувати пожежний водопровід. Він може бути об'єднаним з господарсько-питним або водопроводом, який використовують у виробничому процесі. Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ, річок, або підвозити в автоцистернах.
3.4.2. Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об'єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насоси та ін.
Пожежні гідранти використовують для відбору води із зовнішнього водопроводу. Біля місця їх розташування повинні бути установлені покажчики з нанесеними на них: літерним індексом "ПГ"; цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта; внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах; зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева).
Пожежний кран являє собою комплект пристроїв, який складається із клапана (вентиля), установленого на пожежному трубопроводі, та пожежного рукава з ручним стволом. Вентиль має пожежну з'єднувальною головку. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежні рукави необхідно утримувати сухими, складеними в "гармошку" або скатку, приєднаними до кранів та стволів. Не рідше одного разу на 6 місяців їх потрібно розгортати та згортати заново. На дверцятах пожежних шафок після літерного індексу "ПК" повинні бути вказані порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
3.5. Первинні засоби пожежогасіння До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь у початковій стадії до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами. Серед первинних засобів пожежогасіння первинну роль займають вогнегасники.
3.5.1. Класифікація вогнегасників
Класифікаційні групи вогнегасників в залежності від умов їх застосування наведені в табл. 2.
Таблиця 2 - Основні види вогнегасників
Група та види вогнегасників |
Позначення |
Вогнегасна речовина |
Спосіб подачі вогнегасної речовини |
1. Повітряно-пінні |
ВПП-5*, ВПП-10, ВПП-100, ВППУ-250 |
Повітряно-хімічна піна, яку отримують із водних розчинів піноутворювачів |
Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончикові |
2. Газові
лотні
|
ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8
ВА-1, ВА-3 |
Вуглекислота СО2) у виді газу та снігу Галоїдовані вуглеводні |
Під тиском заряду вуглекислоти Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться в окремому балончикові |
Група та види вогнегасників |
Позначення |
Вогнегасна речовина |
Спосіб подачі вогнегасної речовини |
2.3. Вугле-кислотні-бром-метилові |
ВВБ-3, ВВБ-7 |
Бромметил |
Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться над вогнегасною речовиною |
3. Порошкові
|
ВП-1"Момент-2П", ВП-1 (“Момент”, “Турист”, Спутник”), ВПУ-2, ВП-2, ВП-2-01, ВП-8Б1, ВП-2В; ВП-2Б, ВП-10А і ін. |
Вогнегасящі порошки загального і спеціального призначення |
Під тиском стиснутого газу (азоту або повітря), який знаходиться в допоміжному балончикові або над вогнегасною речовиною |
Примітка: *- цифри в маркуванні будь-якого типу вогнегасника вказують на об'єм його корпусу.
На кожний вогнегасник заводять формуляр (паспорт), де роблять записи про перевірку, заряджання, випробування. З метою покращання обліку рекомендується всі вогнегасники пронумерувати.
Грамотна технічна експлуатація і утримування вогнегасників неможливі без знання їхньої будови і принципу дії, розуміння фізико-хімічних основ горіння.
3.5.2. Повітряно-пінні вогнегасники призначені для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1 м2.
Їх не можна застосовувати для гасіння: електроустановок під напругою, тому що при цьому можливе ураження електричним струмом по струменю піни; лужних, лужно – земельних металів і карбідів алюмінію, барію, кальцію, тому що взаємодія цих речовин з водою супроводжується виділенням пальних газів; сульфату натрію (самозаймається); сірчаного інгідриду (можливий вибухонебезпечний викид).
При гасінні твердих матеріалів струмінь піни направляють у місце найбільш інтенсивного горіння, а пальних рідин – по поверхні рідини від країв, щоб поступово покрити всю палаючу поверхню піною.
Зберігання вогнегасників допускається тільки у вертикальному положенні в легкодоступному і видному місці на висоті не більше 1,5 м від підлоги.
Один раз на два роки для повітряно-пінних вогнегасників установлена обов'язкова перевірка якості зарядів і стану корпусів на міцність.
Вогнегасники, установлені на відкритому повітрі, потрібно захистити від атмосферних опадів (спец. шафи, навіси).
Промисловість випускає три види вогнегасників: ручні – ВПП-5, ВПП-10; пересувні – ВПП-100; стаціонарні – ВППУ-250.
Заряд вогнегасника складається з 4-6 – процентного водного розчину піноутворювача ПУ-1. Виштовхування заряду з корпуса вогнегасника відбувається під тиском вуглекислого газу, що знаходиться в сталевому балоні під тиском.
Будову вогнегасників типу ВПП розглянемо на прикладі ВПП-10, який наведений на рис. 1.
Для включення вогнегасника необхідно, направивши на вогонь розтруб 16, натиснути на пусковий важіль 9. При цьому з'єднаний з важелем шток 11 з голкою проколює мембрану 4 балона з стиснутим газом 3. З балона вуглекислота виходить і створює в корпусі 1 вогнегасника тиск, під дією якого розчин по сифонній трубці 2 надходить через розпилювач 15 у розтруб 16, де, розпорошуючись, змішується з повітрям і утворює багаторазову повітряно-механічну піну. Довжина струменя піни 4...5 м, термін дії – 45 с.
Кратність виходу піни вогнегасників дорівнює 65 одиниць. Тому їх ефективність у 2,5 рази вища від хімічних при однаковій місткості.
Вогнегасники ВПП-5 і ВПП-10 відрізняються тільки ємністю корпуса, інші деталі і вузли аналогічні. Внутрішня поверхня корпусів покрита епоксидною емаллю.
При використанні вогнегасника у зимовий період при мінусових температурах необхідно в їх заряд додати 2-3 літри гліцерину або етиленгліколю.
Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-100. Він змонтований на одновісному возику. При роботі ставиться у вертикальне положення. На корпусі закріплений
балон з вуглекислотою. В середині корпуса проходить сифонна трубка, яка на
поверхні з'єднується із шлангом. На кінці шланга прикріплено ствол для отримання піни середньої кратності (ГПС-100). Запобіжний клапан відрегульований
на тиск 0,87-0,90 МПа. Корпус вогнегасника випробовується на міцність і герме-
тичність гідравлічним тиском 1,1 МПа (11атм.). У верхньому дні корпусу змонтований запобіжний клапан.