56. Поняття, ознаки та структура системи законодавства

Система законодавства - цілісний і погоджений комплекс нормативно-правових приписів, що містяться в законах і розподілені залежно від предмета і метода правового регулювання по галузях та інститутах законодавства.

Ознаки системи законодавства:

1) є зовнішньою формою існування основної частини системи права;

2) є способом надання юридичного (формального) значення нормам права, сформованим у суспільстві;

3) виражає норми права через первинні елементи - нормативно-правові приписи, що розташовані у статтях законів;

4) має два рівня будови - вертикальну (ієрархічну, супідрядну) і горизонтальну (рівнозначну);

5) має суб'єктивний характер;

6) має структуру - галузі та інститути законодавства. Система законодавства - багатогранне суб'єктивно-об'єктивне утворення зі складною структурою.

Визначення поняття "система законодавства" залежить від змісту, вкладеного в термін "закон". Закони як письмові правові документи можна поділити на дві групи:

1) закони в матеріальному змісті - усі правові акти, в яких містяться приписи, розраховані на невизначене коло осіб;

2) закони у формальному змісті - правові акти, що прийняті в особливому порядку законодавчою владою (закони; міжнародні договори, затверджувані законами).

60. Нормативно-правовий акт: поняття, ознаки, види

Нормативно-правовий акт — це письмовий юридичний акт правотворчого суб’єкта, що містить норму чи принцип права.

Ознаки нормативно-правового акта:

1) приймається компетентним (правотворчим) суб’єктом;

2) є формально-обов’язковим волевиявленням правотворчого суб’єкта;

3) містить норму права та принципи права;

4) є загальнообов’язковим для адресатів;

5) має письмову та юридичну форму вираження;

6) діє в часі, просторі та щодо певного кола осіб;

7) має юридичну силу.

Види нормативно-правових актів:

- За суб’єктами правотворчості:

1.Прийнятий безпосередньо народом (на референдумі);

2. Глави держави;

3. Органу законодавчої влади;

4. Органу виконавчої влади;

5. Контрольно-наглядового органу;

6. Органу місцевого самоврядування;

7. Керівника підприємства, установи чи організації або фізичної особи-працедавця.

- За юридичною силою:

а) закони; б) підзаконні акти.

- За характером і обсягом дії:

а) загальної дії (акти, що охоплюють усю сукупність відносин певного виду на відповідній території);

б) виключної дії (застосовуються лише за надзвичайних обставин, наприклад при запровадженні правового режиму воєнного стану);

в) обмеженої дії (є чинним лише на окремій території чи щодо чітко визначених суб’єктів, які перебувають на даній території, наприклад щодо спеціальної економічної зони, нерезидентів).

71. Поняття, ознаки правовідносин

Правові відно́сини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правові відносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень.

Ознаки правовідносин

Суспільні відносини, які виникають тільки між людьми та їх об’єднаннями і безпосередньо пов’язані з їх діяльністю та поведінкою.

Ідеологічні відносини, оскільки до свого виникнення вони проходять крізь свідомість людей, в якій складається модель майбутніх стосунків з огляду на існуючі загальнолюдські цінності і суспільні пріоритети.

Виступають юридичним виразом економічних, політичних,сімейних та інших відносин, впливають на суспільні відносини, що склалися на їх ґрунті.

Виникають, припиняються або змінюються на основі правових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються.

Суб’єкти правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками. Сторони в правовідносинах виступають як уповноважені і зобов’язані особи, де права та інтереси одних осіб можуть бути реалізовані через виконання обов’язків іншими.

Взаємна поведінка учасників правовідносин індивідуалізована і чітко визначена. Суб’єкти правовідносин (державні органи, фізичні або юридичні особи), як правило, відомі заздалегідь, їх дії скоординовані ще до початку цих відносин, чого немає в інших суспільних відносинах.

Вольовий характер правовідносин обумовлений тим, що вони виникають і реалізуються на основі волевиявлення хоча б одного з їх учасників, обов’язково проходячи крізь їх свідомість і виражаючи їх волю.

Охороняються державою, як і право в цілому, інші суспільні відносини такого забезпечення не мають. Гарантування умов законності і правопорядку означає, що держава охороняє усі правовідносини, які є в суспільстві.