Актуальні проблеми господарського процесу

Дисципліна «Актуальні проблеми господарського процесу» вивчає проблеми захисту у господарському суді порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання.

Метою дисципліни «Актуальні проблеми господарського процесу» є: ознайомити студентів із особливостями правового регулювання господарсько-процесуальних відносин, а також із зарубіжним досвідом формування господарського процесуального законодавства, поглиблене знання законодавчих та теоретичних проблем господарського процесу.

Завданням курсу є:

ознайомлення з особливостями правового регулювання господарських відносин; питаньправового захисту суб’єктів господарювання;

набуття навичок роботи з нормативним матеріалом, умінь застосовувати теоретичні знання в подальшій практичній роботі в організаціях різних форм власності, зокрема застосування правових норм з урахуванням специфіки основних напрямків господарської діяльності та процесуальний захист господарюючих суб’єктів у господарському суді.

Вимоги до знань та умінь

Знати:

• проблематику науки господарського процесу з урахуванням світового досвіду;

• сутність правових категорій господарського процесу;

• зміст правових інститутів господарського процесу й об’єктивні закономірності їх розвитку;

• актуальні питання застосування норм господарсько-процесуального законодавства.

Уміти:

• використовувати положення науки господарського процесу в практичній діяльності;

• орієнтуватися в особливостях правового регулювання господарської діяльності;

• своєчасно визначати проблеми правового регулювання господарсько-договірних відносин і, керуючись нормами діючого законодавства України, вирішувати питання захисту прав суб’єктів господарювання;

• тлумачити чинне господарське законодавство та правильно застосовувати його при вирішенні практичних завдань, аргументуючи власну точку зору щодо прийнятого рішення;

• захищати свої права та представляти інтереси суб’єктів господарювання при вирішенні спорів у господарських судах.

Основною нормативною базою курсу є: Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України та законодавчі акти.

Основні терміни дисципліни

Господарське процесуальне право— система правових норм, які регулюють діяльність господарського суду та інших зацікавлених осіб, пов’язану зі здійснення правосуддя по справах компетенції господарського суду.

Стадія господарського процесу— сукупність процесуальних дій по конкретній справі, об’єднаних однією метою або спрямованих до однієї певної мети.

Принципи господарського процесуального права— це його фундаментальні положення, основоположні правові ідеї, які визначають таку побудову господарського процесу, що забезпечує винесення законних та обґрунтованих рішень.

Господарський суд — орган влади, наділений компетенцією (повноваженнями) здійснювати правосуддя шляхом вирішення господарських справ.

Позивач — це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або інтересу, що охороняється законом, і яка звертається до господарського суду за захистом, оскільки вона вважає, що її право порушено або необґрунтовано оспорюється відповідачем.

Відповідач— це особа, яка, за ствердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і яка внаслідок цього притягується до відповіді за позовом і проти неї порушено справу.

Сторони в господарському процесі- це особи, між якими виник спір з матеріального правовідношення.

Представництво в господарському процесі— це діяльність представника при розгляді справи в судовому процесі, що здійснюється від імені особи, яку представляють з метою досягти для неї найбільш сприятливого рішення, а також для надання допомоги в реалізації своїх прав.

Доказамив господарському процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Допустимість доказів— це встановлена законодавством вимога, яка обмежує застосування конкретних засобів доказування, або вимога, яка передбачає обов’язок застосування конкретних засобів доказування при встановленні визначених фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду певної справи у порядку господарського судочинства.

Підвідомчість — це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудністюназивається розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами.