Лекція*Суди загальної юрисдикції в Україні.

. Поняття судів загальної юрисдикції. Принципи їх побудови.

1. Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі. Поняття “судової ланки” та “судової інстанції”.

2. Місцевий суд – основна ланка системи судів загальної юрисдикції, склад та повноваження. Місцеві спеціалізовані суди, їх повноваження.

3. Апеляційні суди України Порядок його формування, склад, повноваження та структура. В

4. Вищі спеціалізовані суди України. Їх види, порядок формування, структура та повноваження.

5. Верховний Суд України – найвищий судовий орган України. Судові палати, президія і пленум Верховного Суду України. Роз’яснення Пленуму Верховного суду України з питань застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Зако­ну України «Про судоустрій та статус суддів України» система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації.та інстанційності

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. місцеві суди;

2. апеляційні суди,

3. вищі спеціалізовані суди;

4. Верховний суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

ІІ. Конституцією України закріплено правило, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов’язане поняття підвідомчості справ судам. Отже, підвідомчість – це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами або спеціалізованими судами або іншими державними органами.

Як правило до юридичних властивостей, залежно від яких та чи інша справа розглядатиметься тим чи іншим судом загальної юрисдикції ( загальним чи спеціалізованим ), а чи іншим державним органом належать:

• наявність спору про право

• суб’єктний склад учасників спірних правовідносин

• зміст спору.

Підсудність – це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті до конкретної ланки судової системи і до певного конкретного суду цієї ланки. Тобто розмежування справ за підсудністю відбувається між місцевими судами ( тобто в середині однієї судової ланки або між місцевим та апеляційним судом та місцевим судом). Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія, ( стадія процесу) відрізняється характерними рисами судочинства.

Процесуальне законодавство визначає такі судові інстанції:

• І інстанція, де справа розглядається вперше, і в судовому засіданні суд постановляє судове рішення по суті.

• Апеляційна інстанція...

• Касаційна інстанція, де переглядаються рішення, ухвали, вироки судів І та апеляційної інстанцій, а також перегляд судових рішень, ухвал у зв’язку з ново виявленими та винятковими обставинами чи при неправильному застосуванні норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення.

Інстанційністьпри здійсненні судочинства забезпечує всім суб’єктам правовідносин право на судовий захист а також є гарантією законності та обґрунтованості прийнятих судом рішень.

Інстанційність виключає всякого роду підпорядкованість скажімо місцевих судів апеляційним чи касаційним, завдяки принципу незалежності суддів, а отже не допускається вплив на внутрішнє переконання суддів судів І інстанції.

ІІІ. У системі судів загальної юрисдикції місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди

Ці суди утворені за територіальним принципом, охоплюють усі регіони України та розглядають по першій інстанції абсолютну більшість кримінальних справ, усі цивільні справи та усі справи про адміністративні правопорушення.

Місцеві суди підрозділяються на місцеві загальні та місцеві спеціалізовані суди.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. . місцеві спеціалізовані суди.

Місцевими господарськимисудами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Місцевими адміністративнимисудами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Голова місцевого суду:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;