Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СП_2008_2009_лекція 4.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
129.02 Кб
Скачать

Лекція 4

«Виникнення батьківського правовідношення. Визначення походження дитини»

Київ-2012

План.

§ 1. Поняття батьківського правовідношення.

§ 2. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі.

§ 3. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі.

§ 4. Оспорювання материнства (батьківства).

Література:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»

2. Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006 року «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті». Зареєстровано: Мін'юст України  вiд 25.10.2006  № 1150/13024

3. Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 24 від 04.02.1997 «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення»

4. Постанова Верховної Ради Українивiд 26.06.1992  №2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (остання редакція від 23.02.2007 року)

5. Наказ МОЗ України вiд 29.03.2006  № 179 «Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених». Зареєстровано: Мін'юст України  вiд 12.04.2006  № 427/12301

§ 1. Поняття батьківського правовідношення.

Народження дитини від певних осіб, посвідчене у встановленому законом порядку є тим юридичним фактом, у зв’язку з яким виникає специфічний вид правовідношення - батьківське правовідношення.

В основі батьківського правовідношення лежить ще один юридичний факт, що також пов'язаний з фактом народження дитини від певних осіб – споріднення.

Споріднення - зв'язок між особами, які походять одна від одної або від спільного предка.

Споріднення як юридичний факт, має триваючий характер (стан) та є підставою виникнення більшої частини сімейно-правових відносин.

Між батьками та дітьми виникає спорідненість першого ступеня по прямий лінії, що породжує найбільший обсяг прав та обов’язків порівняно з іншими видами та ступенями споріднення.

Таким чином для виникнення батьківського правовідношення необхідний складний юридичний склад:

І. Народження дитини (подія)

Народження фізичної особи та встановлення її походження належать до актів цивільного стану, що підлягають державній реєстрації (ст. 49 ЦК України).

ІІ. Посвідчення походження від певних осіб, що здійснюється органами реєстрації актів цивільного стану (дія).

Державна реєстрація в даних випадках є зовнішнім вираженням існування певної обставини.

В сфері сімейного права походження дитини від певних батьків стає юридичним фактом лише за умови його посвідчення компетентним державним органом - органом реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Реєстрація народження дитини. Посвідчення походження дитини від певних батьків включає два етапи, кожний з яких не має самостійного значення для виникнення правовідношення:

  • заява батьків (або рішення суду про встановлення батьківства)

  • адміністративна реєстрація походження дитини.

Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Строк реєстрації. Народження дитини повинно бути зареєстроване не пізніше одного місяця з дня народження дитини.

Відповідно до частини 2 статті 212-1 Кодексу про адміністративні порушення України несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (статтю було доповнено зазначеною частиною на підставі Закону України вiд 03.02.2004 № 1410-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Сімейного кодексу України»).

Місце реєстрації. Реєстрація народження дитини провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою.

У разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження реєстрація здійснюється за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, у якому народилася ди­тина або в якому на цей час вона перебуває.

Документи, що подаються до органу РАЦС. Для реєстрації народження дитини до органів РАЦС пред'являються певні документи, а саме:

- довідка медичної установи про народження дитини та

- документи, що посвідчують особу батьків (одного з них)

- залежно від порядку визначення походження дитини від певного батька також пред'являються

свідоцтво про шлюб, або

заява батька (спільна заява батьків) про визнання батьківства, або

судове рішення про визнання батьківства.

На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків).

Аналогічно реєстрації шлюбу, релігійні обряди щодо народження дитини, не мають правового значення. Документи про народження дитини, що видаються на підставі таких релігійних обрядів, не є доказом походження дитини від певних осіб.

Якщо заява подається одним з батьків, правовідношення між дитиною та іншим з батьків може не виникати взагалі (наприклад, одинока мати).

За загальним приписом, документом, що підтверджує походження дитини під певної матері, є медичне свідоцтво про народження.

Для забезпечення реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану заклад охорони здоров'я видає „Медичне свідоцтво про народження”, форма N 103/о.

Медичне свідоцтво про народження видається будь-кому з батьків або іншим особам, які провадитимуть реєстрацію народження дитини, усіма закладами охорони здоров'я, де приймаються пологи.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я при реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану факт народження дитини підтверджується медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о) та двома свідками.

При багатоплідних пологах медичне свідоцтво про народження заповнюється на кожну дитину окремо.

Перший примірник медичного свідоцтва про народження видається будь-кому з батьків або іншим особам, які будуть провадити реєстрацію народження дитини, другий примірник медичного свідоцтва про народження залишається в закладі охорони здоров'я.

У разі смерті дитини в період 0-6 діб після народження заповнюються медичне свідоцтво про народження дитини (форма N 103/о) та лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма N 106-2/о). У разі мертвонародження видається медичне свідоцтво про перинатальну смерть, медичне свідоцтво про народження не видається.

При визначенні походження дитини від певного батька важливе значення має обставина, перебуває мати дитини в шлюбі чи ні.

Якщо в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, жінка, яка народила дитину, вважається одинокою матір'ю. Таке правило встановлюється ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року.

Слід звернути увагу, що іншим чином статус одинокої матері визначає трудове законодавство України. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» одинока матір – така, що виховує дитину без батька. Крім того, роз’яснення з цього питання міститься у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9, відповідно до п. 9 якої до одиноких матерів належать:

  • жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері,

  • вдова,

  • інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Як бачимо, ситуація навколо терміну «одинока матір» у законодавстві така ж саме, як і навколо терміну «сім'я». Кожна галузь законодавства містить власне визначення в залежності від своїх цілей та завдань.

Підставами припинення батьківського правовідношення є:

  • смерть батька або дитини

  • усиновлення дитини

У разі позбавлення батьківських прав правовідношення не припиняється у повному обсязі, оскільки той з батьків, хто позбавлений батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

До складу батьківського правовідношення входять особисті немайнові та майнові правовідношення, які мають своїм об’єктом відповідно немайнові та майнові блага.

Подібними до батьківських є правовідношення, що виникають у результаті усиновлення та опіки.

Суб'єктами батьківського правовідношенняє дитина та кожний з батьків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

З іншого боку, стаття 6 Сімейного кодексу визначає, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Щодо батьків, ними можуть бути будь яка особа, що за фізіологічними показниками може бути батьком або матір’ю дитини. Причому з фактом народження дитини пов'язана зміна дієздатності фізичної особи до 18 років. Так, відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини може бути надана повна цивільна дієздатність.

Крім того, необхідно звернути увагу, що відповідно до статті 16 Сімейного кодексу України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.