2.2. Поняття житла та його недоторканість

Зазначимо, що поняття «житло» тісно пов´язане з питанням його недоторканності. Як зазначає В. Т. Маляренко, житло є невід´ємною складовою особистого життя людини. Вона має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке саме природне право не тільки на саме житло, а й на його недоторканність. Вислів «мій дім — моя фортеця» найбільш влучно розкриває суть цього феномену [18].

Слід звернути увагу на те, що житло як об´єкт, на який можуть бути спрямовані кримінально-процесуальні дії, або який пов´язаний з місцем їх виконання, має значення для реалізації певних процесуальних дій: здійснення судового виклику і повідомлення (статті 66, 75, 254, 280 КПК); приводу певних суб´єктів кримінального провадження (статті 70, 72, 135, 136, 288, 290, 292 КПК).

Під житлом громадянина розуміються житлові помешкання (будинок, квартира, котедж, дача, палац), а також прилягаючі до даних об'єктів підсобні помешкання і присадибні ділянки, що утворюють єдиний житловий комплекс. У поняття "житло громадянина" входять і тимчасові житлові помешкання (гуртожиток, кімната в готелі).

У невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя людей і майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення в житло особи, проведення в ньому огляду й обшуку". Відповідно до чинного законодавства у невідкладних випадках обшук, як виняток, може бути здійснений за постановою органу дізнання або слідчого з наступним повідомленням прокурора в добовий термін про факт і результати обшуку.

Обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні в присутності понятих житлових помешкань, споруджень та інших об'єктів, що знаходяться у веденні фізичних осіб, з метою одержання доказів, виявлення розшукуваних осіб і трупів або майна, що підлягає арешту. Обшук здійснюється за наявності даних про те, що відповідні речі та об'єкти сховані і добровільно можуть бути невидані. Сама процедура обшуку передбачена законом таким чином, щоб забезпечити одержання як достовірної інформації, так і гарантувати захист законних майнових та інших прав людини. [19]

Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, згідно зі ст. 162 КК України караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. [21]

Зауважимо, що Законом України "Про оперативно-пошукову діяльність" (п. 7 ст. 8) оперативним підрозділам МВС, СБУ та іншим органам надане право "негласно виявляти і фіксувати сліди тяжкого злочину ...шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення".[16] Проблематичним є питання про допустимість провадження цих заходів взагалі: мета, що ставиться, може бути досягнута в інший більш прийнятний спосіб. Чинним законодавством передбачена інша форма отримання за заданих умов інформації, яка містить більше гарантій захисту від необгрунтованих вторгнень до помешкань громадян та у сферу їх особистого життя, від порушень їх прав та законних інтересів. Стаття 14 КПК України визначає: "Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян можуть провадитися тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом ".[20]

На наш погляд, негласне проникнення оперативного працівника в житло людини, прослуховування телефонних розмов або зняття інформації з каналів зв'язку можуть мати тільки характер негласних розвідувальних та контр-розвідувальних оперативно-розшукових заходів і не можуть бути засобом отримання доказів.

Слід мати на увазі положення ст. 22 Конституції України, де зазначається, що при прийнятті нових законів не допускається звуження існуючих прав і свобод людини. Закони, що звужують права та свободи, не мають юридичної сили і не підлягають застосуванню. З огляду на це мабуть і не підлягає застосуванню положення як про документування перебігу негласного проникнення оперативного працівника до житла людини та здійснення там візуального спостереження, так і про використання результатів такого документування як джерел доказів.

Регламентація дій, спрямованих на отримання доказових матеріалів, не повинна суперечити Конституції та прийнятим міжнародним правовим актам. Зокрема, ні в якому разі всупереч ст. 22 Конституції України регламентація будь яких дій не повинна звужувати діючі гарантії захисту прав і свобод людини, має виходити із загальних принципів теорії доказів та доказового права, гарантувати можливості відновлення прав та законних інтересів громадян, порушених або змінених діями, що проводяться для отримання доказів. [11]

При провадженні в кримінальній справі органи дізнання, слідчий прокурор і суд мають вживати необхідних заходів для забезпечення недоторканності особистого (приватного) життя людини.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених законом.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, обумовлених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Будь-якому учаснику кримінального процесу надається право на ознайомлення, у відповідності з законом, з одержаною про нього інформацією, а також право на витребування, знищення і спростування одержаної незаконним чином конфіденційної чи недостовірної інформації про нього.

Учасникам процесу гарантується відшкодування моральної шкоди, заподіяної безпідставним й незаконним втручанням у сферу особистого життя та використанням конфіденційної, недостовірної, такої, що принижує честь людини інформації.

Збирання і зберігання конфіденційної інформації про людину та її особисте життя може вважатись юридично бездоганним і допустимим за умов:

► o здійснення уповноваженими на це законом суб'єктами - органами дізнання, слідства, прокуратури чи суду в рамках їх компетенції чи органами оперативно-розшукової юрисдикції в рамках їх повноважень;

► o здійснення для вирішення завдань кримінального судочинства;

► o здійснення тільки в рамках встановлених законом стадій кримінального процесу і тільки при наявності указаних в законі підстав для проведення окремих процесуальних дій;

► o здійснення з додержанням передбаченої законом процедури проведення заходів щодо збирання, зберігання та використання інформації;

► o дотримання вимог закону щодо процесуальної форми слідчих чи інших процесуальних дій".