- •1.Економічна категорія страхування
- •2.Суб’єкти страхових правовідносин
- •3.Функції та принципи страхування
- •4.Способи здійснення страхування
- •5.Класифікація страхування
- •6.Об’єкти страхових правовідносин і страховий інтерес
- •7.Загальна характеристика страхового ринку
- •8.Структура страхового ринку
- •9.Основні учасники страхового ринку
- •10.Діяльність страхових посередників
- •11.Особливості страхового продукту як товару
- •12.Завдання маркетингу у страхуванні
- •13.Тенденції розвитку страхових ринків
- •14.Страхові відносини в системі цивільного права
- •15.Страхове законодавство
- •16.Державний нагляд за страховою діяльністю
- •17.Договір страхування як важливий етап процесу страхування
- •18.Основні обов’язки страховика і страхувальника
- •19.Системи страхової відповідальності
- •20.Причини відмови страхової компанії у виплатах застрахованій особі
- •21.Страхова сума
- •22.Поняття страхової виплати
- •23.Поняття страхової премії
- •24.Поняття страхового збитку
- •25.Страхові виключення
- •26.Поняття франшизи
- •27.Особливості економічної діяльності страховика
- •28.Особове страхування як форма страхового захисту громадян
- •29.Страхування від нещасних випадків
- •30.Поняття й особливості страхування життя
- •31.Медичне страхування
- •32.Характеристика вогневих ризиків
- •33.Страхування майна від невогневих ризиків
- •34.Страхування електронного устаткування
- •35.Страхування транспортних засобів як майнових об’єктів
- •36.Страхування майнових ризиків туристських компаній
- •37.Поняття страхування відповідальності
- •38.Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів
- •39.Страхування цивільної відповідальності перевізника
- •40.Страхування професійної відповідальності
- •41.Страхування відповідальності суб’єктів туристської діяльності, готелів і ресторанів
- •42.Сутність і теоретичні основи перестрахування
- •43.Особливості договору перестрахування
- •44.Пропорційне перестрахування
- •45.Особливості непропорційного перестрахування
- •46.Співстрахування та механізм його дії
7.Загальна характеристика страхового ринку
Страховий ринок – це особливі соціально-економічне середовище і сфера економічних відношень, де об’єктом купівлі-продажу (товаром) є страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї. Основна мета страхового ринку – забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення через продаж специфічної фінансової послуги (страхової гарантії), що здійснює матеріальну компенсацію шкоди (збитку), яка заподіяна майновим інтересам страхувальників у результаті настання подій, що називаються страховими випадками. Страховий ринок можна розглядати і як особливу систему організації грошових відносин із формування і розподілу страхового фонду, щоб забезпечити страховий захист суспільства за допомогою створення структури страхових організацій, які беруть участь у продажу відповідних страхових послуг. Страховий ринок може бути охарактеризований за територіальним і галузевим (видовим) принципом. У територіальному аспекті можна виділити: • внутрішній (місцевий) страховий ринок; • національний (зовнішній) страховий ринок; • міжнародний (світовий) страховий ринок. Внутрішній страховий ринок – місцевий ринок, де є безпосередній попит на страхові послуги з боку клієнтів, що може бути задоволений конкретними страховиками. Національний (зовнішній) страховий ринок – той ринок, який перебуває у межах певної держави, охоплює декілька внутрішніх ринків і до структури якого належать багато страхових компаній, котрі діють як у межах держави, так і за кордоном. Міжнародний (світовий) страховий ринок – це пропозиція і попит на страхові послуги у масштабах світового співтовариства. За галузевою (видовою) ознакою виділяють ринки: • особистого страхування; • майнового страхування; • страхування відповідальності; • страхування економічних ризиків; • перестраховування. Кожний із видових ринків можна поділити на відособлені сегменти: ринок страхування від нещасних випадків, вантажів і т.д. Ринкова економіка грунтується на свободі вибору продавця і покупця. Вільна гра попиту і пропозиції в умовах ринкової економіки стимулює появу таких страхових послуг, що об’єктивно потрібні страхувальнику. Свобода ціноутворення, виражена у тарифних ставках на страхові послуги, створює умови для конкуренції між страховиками. Страховий ринок представляє всю сукупність економічних відносин, що виникають при купівлі-продажу страхового продукту, і реалізує прямі відношення між страховиком і страхувальником за допомогою наповнення змісту страхової послуги конкретними товарно-грошовими відносинами. Метою діяльності за умов ринкової економіки є одержання прибутку. При цьому об’єктивна наявність конкуренції, економічною основою якої є розходження в обсязі витрат різних страховиків на реалізацію однакової страхової послуги (її собівартості). Особливістю ціноутворення у страхуванні є той факт, що ціна страхової послуги складається з таких компонентів: • коштів, що використовуються для формування страхового фонду для відшкодування збитків страхувальників після настання страхових випадків; • коштів, що потрібні для реалізації страхової послуги; • коштів, що формують прибуток страховика. Закон вартості, діючи у ринковій економіці, проявляється у наявності на страховому ринку послуги за ціною, що сформована на основі співвідношення попиту і пропозиції. При цьому очевидно, що ринкова ціна на страхову послугу повинна бути однакова для всіх страховиків, діючих на цьому ринку. Тому для завоювання ринку, забезпечення незалежності від конкурентів і збільшення прибутковості страхової діяльності потрібне зниження рівня індивідуальної вартості страхової послуги конкретного страховика щодо її ринкової вартості.