Колонізація Південної і Центральної Америки

• 1499 — Амеріго Веспуччі і Алонсо де Хойєда досягають гирла Амазонки

• 1502 — Веспуччі, після другої подорожі остаточно приходить до висновку, що Американський континент не є частиною Індії

• 1513 — Після 25-денного переходу джунглями Васько Нуньєс де Бальбоа перетинає Панамський перешийок і вперше виходить до тихоокеанського узбережжя Америки.

• 1513 — Хуан Понсе де Леон, вирушає на пошуки легендарного фонтану вічної юності. Зазнавши невдачі в досягненні об'єкта пошуків, він проте виявляє родовища золота. Дає ім'я півострову Флорида і оголошує його іспанським володінням.

• 1519 — Фернандо Кортес входить в Теночтітлан, захоплює Імператора Монтесуму II починаючи тим самим завоювання імперії Ацтеків. Його тріумф приводить до 300-річної іспанської влади в Мексиці і Центральній Америці.

• 1522 — Пськуаль де Андогойя відкриває Перу.

• 1523 — Іспанія засновує постійну військову базу і поселення на Ямайці

• 1531 — Франсисько Пісарро, вторгається до Перу, знищує тисячі аборигенів і підкорює Імперію Інків, найпотужнішу державу південноамериканських індіанців. Величезна кількість інків гине від занесеної іспанцями вітрянки.

• 1536 — Іспанські поселенці засновують Буенос-Айрес, проте через п'ять років вимушені покинути місто під натиском індіанців.

• 1538 — Заснування Боготи.

• 1539 — В Мехіко відкривається перша друкарня в Новому Світі.

• 1540 — Відкриття Великого Каньйону.

• 1541 — Ернандо де Сото досягає берегів Міссісіпі.

• 1551 — Перші університети засновані в Лімі і Мехіко

• 1565 — Заснування Сент-Августіну — першого поселення європейців на території сучасних Сполучених Штатів

• 1567 — Заснування Ріо-де-Жанейро

• 1580 — Повторне заснування Буенос-Айресу

• 1605 — (1609 за деякими джерелами) заснування Санта-Фе, столиці іспанської колонії Нью-Мексико (нині штат США)

На етнічному рівні населення Південної Америки можна розділити на три типи: індіанці, білі і темношкірі. В таких країнах, як Колумбія, Еквадор, Парагвай та Венесуела в демографічному плані переважають метиси (нащадки міжрасових шлюбів іспанців і тубільного населення). Лише в двох країнах (Перу і Болівії) індіанці утворюють більшість. У Бразилії, Колумбії і Венесуелі проживає значна кількість населення африканського походження. В таких державах, як Аргентина, Уругвай, Чилі і Бразилія більшість населення має європейське походження, з них у перших двох більшість населення — нащадки вихідців з Іспанії та Італії. На півдні і південному сході Бразилії проживають нащадки португальців, німців, італійців та іспанців

9.Памятки доколумбівскьих цивілізацій.Коротка характеристика.

До XVI століття народи доколумбової Америки освоїли величезні простори континенту, досягли значних успіхів в інтенсивному землеробстві, знали багато ремесел, володіли будівельною технікою, досягли успіхів у мореплавстві, астрономії, медицині, в образотворчому мистецтві ілітературі. Завдяки індіанським народам у практику світового землеробства увійшли кукурудза, картопля, квасоля, помідори, гарбуз, какао,ананас, соняшник, арахіс, ваніль. Ними був відкритий каучук. Від індіанців Європа отримала ліки від малярії — хіну. Значних успіхів досягло древнє мистецтво народів Америки. Незважаючи на значне відставання культурного процесу у часі від культурного розвитку народів Євразії, багато досягнень індіанців суттєво вплинули на культуру і мистецтво подальших поколінь.

11.Коротка характеристика.

Національний парк Ману́ (ісп. Parque Nacional del Manu) — біосферний заповідник і національний парк, розташований в перуанських регіохМадре-де-Дьйос і Куско. До офіційної організації природоохоронної території перуанським урядом, територія парку залишалася недоторканою завдяки своїй недоступності. Парк залишається достетьно недоступним для подорожі по землі і до цього дня. У 1977 році ЮНЕСКО надало парку статус біосферного заповідника міжнародного значення, а в 1987 році — статус місця Світової спадщини. Це найбільший національний парк в Перу, що покриває територію 15,328 км².

Національний парк Іґуасу́ (ісп. Parque Nacional Iguazú) — національний парк в Аргентині, розташований в департаменті Іґуасу, в північній частині провінції Місьйонес, в аргентинській Месопотамії. Парк вкриває площу 550 км².

Парк був створений в 1934 році та частково містить одне з найдивовижніших природних чудес Південної Америки — водоспад Іґуасу, оточенийсубтропічними джунглями. На другому березі річки Іґуасу лежить бразильський парк з такою ж назвою (Національний парк Іґуасу). Обидва парки проголошені об'єктами Світової спадщини ЮНЕСКО, в 1984 і 1986 роках відповідно.