- •Лекція 5. Організаційна діяльність як загальна фукнція менеджменту туризму
- •1. Сутність та зміст організаційної діяльності в менеджменті туризму
- •Проектування організаційних структур управління туризмом
- •Етапи проектування організаційної структури
- •Принципи проектування організаційних структур
- •Основні інструменти проектування і формування структури організації:
- •Основні організаційні структури туристичних підприємств
- •Порівняння типів організаційних структур
- •Різновиди ієрархічного типу структури Лінійна структура
- •Функціональна структура
- •Схеми організації діяльності туристичної фірми
Основні інструменти проектування і формування структури організації:
аналіз і розподіл управлінських та інноваційних процесів на окремі складові функції, завдання (опис процесів усіма структурними підрозділами туристичної організації, функцій управління: планування, організація, координація, контроль, аналіз, мотивація);
синтез і групування досить стійких протягом періоду діяльності організації завдань в однорідні групи;
створення спеціалізованих підрозділів і служб шляхом закріплення за ними однорідних груп завдань, об'єктів, функцій управління, складу працівників і обладнання. Наприклад, погіршення роботи відділу продажу у "високий" сезон доцільно подолати, створивши додаткову структуру — координаційний центр, завданням якого буде допомога в обслуговуванні туристів, оформленні необхідної документації тощо;
розробка посадових інструкцій і положень про відділи, служби, підрозділи для документального фіксування прийнятої організаційної структури управління.
Основні організаційні структури туристичних підприємств
Залежно від способу здійснення і виду зв'язків теорія і практика менеджменту визначає два типи організаційних структур управління: ієрархічний (механістична модель) і органічний (органічна модель)
Ієрархічна структура передбачає: ієрархічність управління, при якій нижчий рівень підпорядковується і контролюється вищим; наявність формальних правил та норм при виконанні менеджерами своїх завдань та обов'язків; дух формальної безособовості, з яким офіційні особи виконують свої обов'язки; прийом на роботу згідно з кваліфікаційними вимогами до цієї посади.
Органічна структура управління характеризується індивідуальною відповідальністю кожного працівника за загальний результат. Такі структури мають здатність легко змінювати форму для вирішення складних проектів і пристосовуватися до нових умов. У більшості випадків органічні структури створюються тимчасово для реалізації конкретних проектів, програм або вирішення проблем.
Порівняння типів організаційних структур
Ієрархічний тип управлінської структури |
Органічний тип управлінської структури |
В основу побудови структури покладено | |
Чітко визначена ієрархія |
Відсутність ієрархії |
Тип керівництва | |
Моноцентричний, постійний |
Поліцентричний, зміна керівництва відповідно до ситуації |
Переважаючий тип зв'язків | |
Вертикальні |
Горизонтальні |
Формалізація відношень | |
Чітко визначені права та обов'язки |
Змінна система норм та цінностей |
Організація праці | |
Суворий розподіл функцій |
Тимчасове закріплення функцій за групами |
Отримання бажаного результату ґрунтується | |
На раціонально спроектованій структурі управління |
На ініціативі персоналу та самоорганізації |
Різновиди ієрархічного типу структури Лінійна структура
Лінійна структура управління формується в результаті побудови апарату управління на основі лінійних зв'язків у вигляді ієрархічних щаблів. Лінійна структура передбачає поділ організації на взаємопов'язані відділи за чисельністю, часом, територією, природним фактором тощо. У такій структурі кожен працівник підпорядковується тільки одному керівнику і пов'язаний з вищим рівнем керівництва тільки через безпосереднього керівника. Підґрунтям для цього є принцип єдності розподілу доручень. Такий тип структури ще називають однолінійним.
Основні переваги: проста будова; однозначний розподіл завдань, компетенції, відповідальності; реалізація принципу єдиноначальності і персональної відповідальності за результати роботи; один канал комунікації; чіткість, точність і оперативність управлінських рішень.
Основні недоліки: брак гнучкості; складне пристосування до нових цілей і завдань; високі вимоги до керівника; неефективність при управлінні складним виробництвом; ускладненість зв'язків між інстанціями; концентрація влади на вищому рівні управління; перевантаження середніх рівнів управління; відсутність ланок з планування і підготовки рішень; перевантаження персоналу інформацією.
Лінійна структура управління переважно характерна для малих туристичних організацій за відсутності широких коопераційних зв'язків між ними.