- •Технологія створення програм
- •Кодування і документування програми
- •Структурний підхід до програмування
- •Етапи створення програм
- •Створення програмного проекту
- •Методика відладки програми
- •Програмна реалізація алгоритмів лінійної структури
- •Програмна реалізація алгоритмів розгалужених структур
- •Програмна реалізація алгоритмів циклічних структур
- •Програмування вкладених циклів
- •Програмна реалізація функцій користувача
- •Програмна обробка одновимірних масивів
- •Програмна обробка двовимірних масивів
- •Список використаної літератури
Програмування вкладених циклів
Цикл — різновид керуючої конструкції у високорівневих мовах програмування, призначена для організації багаторазового виконання набору інструкцій (команд). Також циклом може називатися будь-яка багатократно виконувана послідовність команд, організована будь-яким чином. Цикли можуть бути вкладені один в одний. Приклад: Скласти програму для упорядкування елементів масиву (а 1, а 2,... а 100), розташувавши їх по зростанню в тому ж масиві. Алгоритм рішення: кожен i-й елемент масиву з першого по 99-й необхідно порівнювати з усіма j-ми елементами, що мають більш високий порядковий номер. Наприклад, перший елемент треба порівнювати з другим, третім, четвер-тим і т.д. Другий елемент треба порівнювати з третім, четвертим, п'ятим і т. д. Якщо значення j-го елемента виявиться менше, ніж i-го, ці елементи треба поміняти місцями в масиві. Для цього вводиться проміжна змінна amin. Спочатку змінної amin присвоюється значення j-го елемента, потім j-му еле-менту присвоюється значення i-го елемента, і потім i-му елементу присвоюється-ється значення змінної amin. У внутрішньому циклі відбувається порівнювання та обмін значень елементів, у зовнішньому циклі змінюється номер i-го елемента. При вирішенні ряду задач необхідно повторювати одні й ті ж дії при різних значеннях параметрів у різних частинах програми. Для цього використо- вують підпрограми - процедури та функції.
Програмна реалізація функцій користувача
Більшість функцій сучасних комп'ютерних систем реалізовані у вигляді програм, підтримку цілісності яких в процесі запуску системи і особливо в процесі функціонування є важким завданням. Для порушення цілісності програми немає необхідності в додатковому обладнанні. Велика кількість користувачів в тій чи іншій мірі вміють програмувати і розбираються в операційних системах, знають їх помилки. Тому ймовірність атаки на програмне забезпечення досить висока. Перевірка цілісності програм програмним чином (за допомогою інших програм) не є надійною. Необхідно чітко уявляти, як забезпечується цілісність самої програми перевірки цілісності. Якщо вона знаходиться на тих же місцях, що й перевіряються програми, то довіряти результатам перевірки роботи такої програми не можна.
Програмна обробка одновимірних масивів
Одновимірний масив — це послідовність однотипних даних. Уважно проаналізувавши це означення, можна зробити висновок, що масив фактично поєднує в собі дві структури: множину елементів і заданий на цій множині порядок. Усі елементи масиву мають один і той самий тип, що називається базовим. З іншого боку, порядок теж визначається набором значень одного й того самого типу, що називається індексним, а самі ці значення називаються індексами. Кожному елементу масиву відповідає певний індекс. Індексний тип має бути простим порядковим типом даних. Кількість елементів в одновимір-ному масиві називається його розмірністю, або довжиною.З точки зору математики одновимірний масив — це вектор. Наприклад, масив або вектор А, що має п'ять елементів, які записують у математиці у вигляді індексованих змінних а1 и а2, а3, а4, а5, можна зобразити значеннями цих змінних у сусідніх ділянках оперативної пам'яті.
а1 |
а2 |
а3 |
а4 |
а5 |
Ідентифікатор типу масиву можна оголосити в розділі type з використанням такого синтаксису:
<ім'я типу масиву> = array[<нижній індекс>..<верхній індекс>] of <тип елементів>;
У цьому оголошенні array, of — зарезервовані слова, що перекладаються як «масив», «з»; <ім'я типу масиву> — деякий ідентифікатор; <тип елементів> — будь-який тип даних, окрім файлового типу; <нижній індекс> і <верхній індекс> — константи, що визначають межі діапазону допустимих значень індексу. Розмірність масиву дорівнює величині оrd(<верхній індeкс>)-оrd(<нижній індекс>)+1.
У розділі var оголошується змінна, що матиме раніше оголошений тип масиву:
<ім'я масиву> : <ім'я типу масиву>;
Синтаксис мови Pascal дає можливість поєднати у розділі var оголошення змінної-масиву із визначенням її типу. При цьому ідентифікатор типу масиву не оголошується:
<ім'я масиву> : array[<нижній індекс>..<верхній індекс>] of <тип елементів>;
Нагадаємо, що обсяг пам'яті, яка виділена для зберігання всіх оголошених у розділах var змінних, не повинен перевищувати 64 Кбайт. Тому є обмеження на максимальну кількість елементів у масиві. Так, максимальна кількість елементів типу integer не може перевищувати 32 767, а елементів типу real — 10 922.Оголосити змінну типу масиву можна і з використанням такого синтаксису:<ім'я масиву> : array[<тип індексів>] of <тип елементів>;
Тут <тип індексів> — цілі типи shortint або byte, для яких кількість допустимих значень становить 256, або оголошений в розділі type перелічуваний тип. Як типи індексів не дозволяється вказувати типи integer, word і longint, оскільки розмір оголошеного в такий спосіб масиву становив би не менш ніж 64 Кбайт.
Задача 3.6.1
#include <iostream>
using namespace std;
int main()
{
int point[5];
for(int i = 0; i < 5; i++)
{
cout << "Vvedite ocenku: ";
cin >> point[i];
}
cout << endl << "Byli vvedeny sleduyuschie ocenki" << endl;
for(int i = 0; i < 5; i++)
cout << point[i] << "\t";
return 0;
}