Зміст
Зміст 2
Зміст 2
Зміст 2
Розділ 1 Технологія створення програм 3
Розділ 2 Робота в інтегрованому середовищі програмування (IDE) MS Visual Studio C++ 7
Розділ 3 Формування навичок програмування з використанням алгоритмічної мови С++ 10
Технологія створення програм
Кодування і документування програми
Робота кодувальника полягає в перекладі алгоритму в програму. Для створення повної, точної та зрозумілої програми необхідні відповідні методи запису програм. Наприклад, кулінарні рецепти зазвичай записуються на природних мовах, таких, як англійська, французька, російська або японська. Програми ж пишуться на мовах програмування. В даний час жоден з природних мов не можна використовувати в якості мови програмування, так як вони занадто складні, щоб їх могли «розуміти» машини. На відміну від природних, мови програмування створені спеціально для такого подання рішення завдання, яке може бути виконано комп'ютером.
Останньою складовою процесу програмування є документування. Воно включає широкий спектр описів, що полегшують процес програмування і збагачують результуючу програму. Постійне документування має становити невід'ємну частину кожного кроку програмування. Постановка завдання, проектні документи, алгоритми і програми - все це документи. Внутрішня документація, зазначена безпосередньо в програму, полегшує читання коду. Призначення навчального посібника (ще однієї форми документації) - навчити користувача застосовувати нову програму; довідкове керівництво дозволяє ознайомитися з описом команд програмного забезпечення.
Структурний підхід до програмування
Структурне програмування - підхід, при якому для передачі управління у програмі використовуються тільки три конструкції, що допускають послідовну, умовну й ітеративну передачі управління. При цьому безумовна передача управління, наприклад, оператором goto забороняється.
У результаті кожна складна команда в програмі, яка є комбінацією послідовних, умовних і циклічних операторів, має тільки одну точку входу й одну точку виходу, що дає можливість розбиття програми на відносно самостійні фрагменти.
Структурне програмування є результатом застосування аплікативних методів до імперативних програм. Для цього використовуються процедурно-орієнтовані мови, в яких є можливість опису програми як сукупності процедур. Процедури можуть викликати одна одну, і кожна з них може бути викликана основною програмою, яку також можна розглядати як процедуру.
Структурний підхід до програмування являє собою методологію створення програм. Його впровадження забезпечує:
- підвищення продуктивності праці програмістів при написанні та контролі програм;
- отримання програм, які більш придатні для супроводу, оскільки складаються з окремих модулів;
- створення програм колективом розробників;
- закінчення створення програм у заданий термін.
У структурованих програмах зазвичай легко простежується основний алгоритм, вони зручніші в налагодженні й менш чутливі до помилок програмування. Ці властивості є наслідком важливої особливості підпрограм, кожна з яких є багато в чому самостійним фрагментом програми, пов'язаним з основною програмою лише за допомогою декількох параметрів. Така самостійність підпрограм дозволяє локалізувати в них усі деталі програмної реалізації тієї чи іншої алгоритмічної дії, і тому зміна цих деталей, наприклад, у процесі налагодження, зазвичай не призводить до змін основної програми.