2.1 Розвиток сільського туризму
Найпоширеніша різновидність екотуризму в Україні - агротуризм або, як його ще іноді називають, сільський туризм. Село з його тишою, життя і близькістю до природи завжди надавала терапевтичну дію на міських жителей. Концепція агротуризма проста: ділячи дах з господарями, міськи жителі залучаються до традиційного сільського побуту: приймають участь в повсякденних селянських работах, обробляють землю, допомагають з нескладним ремонтом, збирають яблоки і виноград, стрижать овець і доять корів. І при цьому насолоджуються красотами природи, співом птахів, верховой їздою, велосипедними прогулянками, полюванням і рибалкою, а потім утамовують голод свіжими натуральними продуктами - плодами своїх рук - на чистому повітрі.
Популярності сільського туризма сприяють найрізноманітніщі фактори. По-перше, багато привертає дешовизна таких поїздок - , а по друге - це сімейний відпочинок. Основні постояльці фермерських будинків - батьки з дітьми.
Вперше про зелений туризм як про новий вигляд відпочинку у нас заговорили в 1996 році, коли група однодумців з Ужгороду, Києва, Сімферополя і Берегового звернулася в Мінюст з проханням зареєструвати статут Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму.
Мета у учасників Союзу була одна – зробити відпочинок на селі прибутковою справою, залучити в нього селян, яких не привертає фермерство, і дати городянам альтернативу відпочинку на заморських курортах. До 2003 року, коли був ухвалений закон, що дозволяє власникові приватного господарства влаштовувати в своєму подвір'ї умови для прийому туристів, такі садиби працювали напівлегально. За 15 років існування в Україні "зеленого туризму" з'явилася більше тисячі таких садиб.
І якщо раніше, щоб отримати інформацію про те, як їх знайти і скільки варто провести уїкенд в сільській садибі Полісся або степовій зоні Херсона, потрібно було перерити сотні журналів і не один десяток інтернет-сайтів, то тепер відомості про них можна отримати з одного джерела – сайту Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму www.greentour.com.ua.
Користуватися електронною базою просто і зручно: вибираєте потрібний підрозділ з переліком всіх областей, де можна знайти притулок в комфортних садибах. Тут можна побачити фотографію "садиби", і якщо вона припала до душі – пройтися по посиланню і дізнатися докладнішу інформацію. Аж до того, які птахи розбудять вас вранці і які ягоди можна знайти в лісі.
Європейці давно розкусили, що організація відпочинку на селі якщо і не так прибуткова, як на відомих морських і гірськолижних курортах, то стабільний дохід принести все ж таки може. Зараз зелений туризм неймовірно популярний в країнах ЄС. По деяких оцінках, сільський туризм в Європі приносить від 10% до 20% від загального доходу туріндустрії. Причому 35% жителів країн ЄС відпочинком в селі віддають перевагу над будь-якому іншому.
2.2 Аспекти сільського туризму
Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один з його аспектів, зважаючи на сучасний стан соціально-економічного розвитку країни, - соціальний. Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також як один з чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому, в країнах, які розвиваються, сільський зелений туризм всіляко підтримується і заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги в цій сфері, отримують всілякі преференції, у тому числі і податкові. Другий аспект полягає в діставанні додаткових можливостей для популяризації української культури, розповсюдження знань і інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно цінною і корисною сферою стосунків, яка заслуговує на всіляку підтримку з боку держави. Виходячи з цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму не стосується відомішого в Україні поняття - надання готельних послуг.
Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська сім'я, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, і побічну, - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпеченням відпочиваючих житлом, живленням, ознайомленням з місцевою культурою і традиціями.
Невід'ємна від екологічного туризму і екологічна освіта. Пізнаючи природу, туристи пронизаються необхідністю дбайливого до неї ставлення. Внесок екологічного туризму у формування екологічної культури справді Безцінним .
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ДЕЯКІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Сільський зелений туризм в більшості країн світу розглядається як невід’ємна складова програми комплексного соціально-економічного розвитку села. Уряд України також усвідомлює важливість розвитку сільського туризму як одного із напрямів відродження села та способу активізації внутрішнього та іноземного туризму.
Для стійкого розвитку сільського зеленого туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інституцій, зокрема, Міністерства аграрної політики України, в створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільського населення, навчання власників особистих селянських господарств, надання, на умовах конкурсу проектів через програму "Власний будинок", довгострокових пільгових кредитів для створення біфункціонального житла і сприяння в залученні інвестицій для перебудови інфраструктури в селі і тому подібне. Як результат, з'явиться агротуристический продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Виходячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму піклуватиметься про питання популяризації відпочинку в українському селі, розробкою туристичних програм і маршрутів і здійсненням регуляторної політики щодо суб'єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслуговування в сільській місцевості і тому подібне. Одним з елементів механізму розвитку і функціонування сільського зеленого туризму мають бути надані повноваження (компетенції) Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні щодо створення добровільної системи категоризації місць розміщення (якості послуг), а також здійснення контролю за дотримання цих норм господарями.
Відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" сільський господар, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Положення цього закону не працюють, що стримує розвиток цієї сфери. Для нормування розвитку сільського зеленого туризму необхідне ухвалення Закону України "Про сільський зелений туризм" і здійснення державою регуляторної функції, направленої не на встановлення жорсткої регламентації діяльності власників особистих селянських господарств, які надають послуги в цій сфері, а на створення системи стимулів, заохочень і умов для подальшого розвитку. Подальше зволікання в створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або спроби встановити численні вимоги і дозвільні процедури до сільського господаря стане відчутною затримкою розвитку сфери сільського зеленого туризму і спричинить подальше нелегальне надання послуг сільського зеленого туризму.
Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні визначається проектом “Національної програми розвитку агропромислового виробництва і відродження села на період до 2010 року”, “ Основними напрямами розвитку туризму в Україні до 2010 року” та “Програмою розвитку туризму в Україні до 2010 року”. Крім того, розвиток сільського зеленого туризму в Україні підтримується спеціальними європейськими програмами ТАСІS, Міжнародного фонду “Відродження”, фонду “Євразія“, Європейської федерації сільського зеленого туризму “Єврожітс” та іншими. Таким чином, широке розповсюдження і розвиток сільського туризму в України є доцільним за умов необхідності вирішення соціально-економічних проблем села.
Сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму створюються на територіях національних і ландшафтних парків, де існує можливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону.
За визначенням фахівців, найбільш пріоритетними районами для розвитку сільського зеленого туризму в Україні є такі: західний регіон – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька області; південний регіон - АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Херсонська області; центральний і північний регіони – Київська, Полтавська, Чернігівська області.
Основними проблемами, що стоять на шляху широкого розповсюдження сільського зеленого туризму в Україні, є відсутність дійового господарського механізму розвитку даного виду діяльності сільського населення, що проявляється в наступному:
- відсутність правового забезпечення розвитку сільського зеленого туризму;
- відсутність механізму раціонального та екологічно збалансованого використання природного та історико-культурного потенціалу для потреб туризму;
- невизначеність щодо схем кредитування, оподаткування, тарифів на житло та послуги;
- відсутність виваженої маркетингової політики в сфері сільського туризму;
- невисокий рівень кадрового забезпечення щодо діяльності з сільського туризму.
Першим кроком вирішення вищезазначених проблем стала розробка національної програми розвитку сільського зеленого туризму відповідно до Програми розвитку туризму в Україні до 2010 року.
Головним осередком цього процесу стала кафедра готельно-ресторанного та туристичного бізнесу КНТЕУ. Ґрунтовна науково-дослідна робота проведена під час розробки проекту Програми колективом кафедри охопила усі сфери діяльності в сільському туризмі, забезпечивши при цьому високу якість виконання державного замовлення.
Програмою визначаються такі напрями розвитку сільського зеленого туризму в Україні:
- формування правового механізму розвитку сільського зеленого туризму;
- визначення економічних засад функціонування ринку сільського зеленого туризму;
- проведення інфраструктурних досліджень та залучення інвестицій в розвиток інфраструктури сільського зеленого туризму;
- розробка маркетингової політики на ринку послуг сільського зеленого туризму;
- формування кадрового потенціалу для розвитку сільського зеленого туризму.
Проектом програми передбачено комплекс різноманітних заходів, які вирішують першочергові проблеми галузі та направлені на пожвавлення розвитку сільського туризму в Україні.
Прийняття проекту програми, яка була досить високо оцінена фахівцями, на державному рівні та ефективне її виконання відкриє нові можливості для залучення більшої кількості сільського населення до нової діяльності, що диверсифікує туристичну пропозицію національного туризму як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.
ВИСНОВКИ
Сільський (зелений) туризм, або агротуризм, є одним з видів екологічного туризму, який останнім часом набуває поширення і продовжує активно розвиватися в багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерно, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення. Адже агротуризм дає можливість міським жителям відпочити в сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам'ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають, а за бажання - взяти участь у сільськогосподарських роботах.
Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати в приватних сільських господарствах, а сільським господарям поліпшити своє фінансове становище. За зеленим в Україні велике майбутнє. Так впевнено про це казати деє можливістьте, що урбанизація протікає з кожним роком все інтенсивніше, а саме місські жителі і є потенційні прихильники сільського туризму. А не що україні зявляються нові агроусадьби свідчить про позитивні тенденціі що до розвитку сільського туризму
Стратегічною метою розвитку сільського зеленого туризму в України є Створення конкурентоспроможного на внутрішньому і світовому ринках національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби як наших співвітчизників, так і іноземців. А також розширення внутрішнього туризму та постійне зростання обсягів в'їзного туризму, забезпечення комплексного розвитку рекреаційних територій і туристичних центрів, з урахуванням соціально-економічних інтересів їх населення. Не можна забувати і про збереження та відновлення природного середовища та історико-культурної спадщини, наповнення державного та місцевого бюджетів.
Уряд України розвитком туризму, зокрема сільського зеленого, належним чином не займається. Весь світ робить на цьому великі гроші, будь-яка країна, що має хоч трохи цікаві пам'ятки, прагне залучити до себе туристів, а Україна недооцінює можливостей цього виду бізнесу для економіки держави.
Безумовним чинником успішного розвитку сільського туризму є реклама, яка може бути надана на основі банку даних про розвиток сільського зеленого туризму журналом, що видається Спілкою підтримки сільського зеленого туризму: «Туризм Сільського зелений», а також на основі створення різноманітних інформаційних видань, які за підтримки органів державної влади (особливо в галузі оподаткування), дозволять стати сільському зеленому туризму потужним фактором відродження села та економіки в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Анатолій Костіков "Харківські вісті" № 9 ст 7-
Биржаков М.Б. Введение в туризм. - СПб., 2009. - С. 137.
Васильев в.П. Зелене серце Європі // Туризм сiльський зелений. – 2010. – №3. – С.2-3.
Герасименко В.Г. (1997) Основы турбизнеса – О.
Закону України "Про особисте селянське господарство".
Іван Крип'якевич. Історія Української культури. - Львів: Видання Івана Тиктора. 2009. 718 с. (С. 174-176).
Касьяненко М. Українське село як об’єкт туризму. // День. – 2009. - № 100.
Кірєєв А.П. Міжнародна економіка. - М.:Міжнародні відносини, 2009 - 410с.
Кириллова А.Т., Волкова Л.А. (1996) Маркетинг в туризме. // СПб., с. 56.
Кекушев В.П., Сергеев В. II., Степаницкий В. Б. Основы менеджмента экологического туризма: Учеб. пособие. - М., 2009.
Кекушев В.П., Сергеев В. П., Степаницкий В. Б. Указ соч.; Burgman M.A., Lindcnmaycr D.B. Conservation biology for the Australian environment. - Sydney, 2010.
Курбатова О.Л. Проблемы генетической демографии и экологии города в программе ЮНЕСКО «Человек и биосфера» // Урбоэкология. - М., 2009. - С. 77-86.
Матеріали Громадських слухань “Про підсумки економічного і соціального розвитку України у січні-серпні 2003 року та хід виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність” / 10 жовтня 2003 року.
Панов і.Н. Екологічний туризм. //География. - 2009. - №45.– с. 11.
Панченко Т.Ф. Актуальні аспекти організації сільського туризму (огляд проблем та деякі рекомендації) // Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 3. – К.: ЧП Ільченко, 2010.
Проблеми комплексного розвитку території /Под ред. І.А. Горленко, Г.В.Балабанова і ін. – Київ: Наукова думка, 2010. – 295с.
Туризм: М.: Финанси і статистика, 2011. 320 с.
Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні К.: Вища школа, 2009. - 195 с