підготовка до екзамену з ІУ

Українське питання – в політичному сенсі, питання про подальше існування Української держави, а в культурному - питання про існування українців, української мови і культури, як окремих від росіян і самостійних.

Рух опору – поняття, що увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і вживається на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Українська Повстанська Армія.

Відлига – неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Застій – (середина 1970 - середина 1980-х років). В цей період в радянському суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи — економічної та соціальної, які врешті призвели до краху радянської економіки та політичного розпаду СРСР. пов'язують з ім'ям Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964-1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис.

Урбанізація – це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

Неосталінізм – політологічний термін, що позначає спроби реабілітації особистості Йосипа Сталіна в історії і відновлення політичного курсу Сталіна.

Консерватизм – Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку. Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму.

Бюрократизм – спосіб побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. Синонім - адміністративна система.

Серпневий путч – спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року, коли самопроголошений «Державний комітет з надзвичайного стану» (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова.

Путч – заколот, збройний виступ групи змовників з метою вчинити державний переворот. Коли вживають слово путч звичайно мають на увазі заколот, де керівну та вирішальну роль відіграють військовики.

Суверенітет – це виняткове право здійснювати владу у певній державі незалежно від будь-кого. Проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Незалежність – можливість приймати самостійні рішення, які підкорюються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок та наказів. Незалежність для держави - політична самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет.

Президент – глава держави в країнах з республіканською або змішаною формою правління.

Політичний рух – це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних політичних інтересів, прав і свобод. Громадські рухи, як правило, діють із орієнтиром на найближчу політичну перспективу.

Конституція – основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Конституційний договір – політико — правова угода між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Цей Д. укладено 8.VI.1995 у м. Києві складається з восьми розділів (61 стаття), преамбули та заключних положень. Одна частина К. Д. — це власне положення Д., а друга — текст Закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні». Мета укладення К. Д. — уникнення неузгодженостей між чинними нормами Конституції (Основного Закону) України і нормами Закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» та введення цього Закону в систему правових актів, що визначають конституційний лад України.

Референдум – в державному праві прийняття виборцями рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань;

Парламент – найвищий виборний (повністю або частково) орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни. …

Декабристи – перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад. Вони боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. Основні гасла декабристів були гаслами буржуазної революції, яка змітає феодалізм і дає можливість розвинутися капіталістичному ладу

Повстанський рух 1918 – Махновський рух — збройна боротьба українських повстанських селянсько-анархістських формувань у 1918–1921 роках під час Громадянської війни під керівництвом Нестора Махна.

Революційна повстанська армія України (махновців) (таку назву повстанська армія одержала 1 вересня 1919 року після переформування) вела збройну боротьбу проти австро-угорської та німецької окупаційних армій, Гетьманату, Директорії, білогвардійців, окупаційних військ Радянської Росії.???????????????????????????

Військо запорізьке низове – 1) Нереєстрове козацтво другої половини XVI — кінця XVIII століття з дислокацією за порогами Дніпра. Очолював військо кошовий отаман, за осередок слугувала Запорозька Січ.

2) Адміністративне утворення у XVII–XVIII ст.. Назвою «Військо Запорозьке Низове» позначалась Запорізька Січ та підконтрольні їй території — Вольності Війська Запорозького Низового. Козаків, що мешкали на цій території називали низовими або січовими казаками, вони не входили до офіційного реєстру Війська Запорозького.

Холодна війна – глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками, з одного боку, і США та Західною Європою і їх союзниками — з іншого, що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х років.

Конституція Пилипа Орлика 1710 р – договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу. Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Малоросійська колегія – колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.

Складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Першу Малоросійську колегію очолював бригадний генерал Степан Вельяминов. Територіально розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 р. Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана.

Тоталітаризм – система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія

Фільварок – хутір, маєток, велике шляхтецьке господарство, орієнтоване на ринок; багатогалузеве господарство, що належить пану і базується на праці селян. Набув поширення на Україні у ХVI ст..

Громадівський рух –

http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85._%C2%AB%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%C2%BB._%D0%95%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%B7._%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F%D1%85

Пацифікація – урядова політика, спрямована на утихомирення, замирення ("пацифізм", запроваджений насильницькими методами) злокалізованих етносів (національних меншин).

Пакт Молотова-Рібентропа - розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана в перші години 24 серпня 1939 року (у документі зазначена дата 23 серпня) у Москві. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією у Першій світовій війні територій. Таємним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними при очікуваному у ті дні нападі Німеччини на Польщу. Договір разом з іншими Радянсько-Німецькими угодами втратив силу 22 червня 1941 після нападу Німеччини на Радянський Союз. 1989 року З'їзд народних депутатів СРСР засудив додатковий секретний протокол договору, й визнав його нечинним з моменту підписання.

Ордина́ція 1638 («Ординація Війська Запорізького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої») — постанова сейму Королівства Польщі, видана у лютому (березні) 1638 року після придушення козацько-селянського повстання під керівництвом Павлюка та Скидана. скасовано виборність козацької старшини і ліквідовано козацький суд. Козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб — 6 полків по тисячі козаків у кожному. До реєстру вносили тільки тих козаків, які не брали участі у повстанні. Лише сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги перед Річчю Посполитою. Усі виключені з реєстру повинні були повернутися до свого попереднього стану. Замість гетьмана призначали старшого комісара козацького війська, який підлягав безпосередньо коронному гетьманові Польщі. Йому віддавалась уся військова і судова влада в реєстрі і доручалося рішуче придушувати будь-яке «своєвільство козацьке». .Посади полковників і осавулів також заміщали винятково з шляхтичів. Козакам дозволялося жити лише в королівських маєтностях Черкаського, Корсунського та Канівського староств. Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося вступати у козаки і навіть віддавати своїх дочок заміж за козаків.

Решта пунктів ординації спрямовувалася проти Запорозької Січі. Два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січі, щоб допомагати запорожцям відбивати татарські напади і перешкоджати їхнім походам у Крим і Туреччину. На Запоріжжя козак міг потрапити лише при наявності паспорта, затвердженого комісаром. Ординацією передбачалося відбудувати Кодак і розмістити в ньому сильний гарнізон з 600 піхотинців і 100 найманих драгунів. Нереєстрове козацтво ординацію не визнало.

30 серпня 1638 року Микола Потоцький скликав у Києві «загальну раду» реєстрових козаків, у якій, однак крім старшини, мали право взяти участь по кілька чоловік від кожного з шести полків. На раді і була оголошена Ординація війська Запорозького реєстрового.

Теорії утворення Київської Русі:

1) Норманська ХVІІІ ст.. автори – німці Міллер, Байєр, Шльоцер. Русь заснували варяги, вихідці із Скандинавії.

2) Антинорманська ХІХ – автор Ломоносов, прихильники Костомаров, Грушевський, Антонович. Назва Русь походить від річок Рось та Русна, українське походження КР.

3) Хозарська ХХ ст.. американець Пріцак – державність КР сформувалася за допомогою Хозарського каганату.

4) Теорія природного історичного розвитку

5) Торговельна теорія – росіянин В. Ключевський.

Згідно схеми М. Грушевського Історія України поділяється на чотири етапи:

– Княжа доба – І ст. нашої ери, коли завершується процес розселення «українських племен» і до 1349 р.

– Литовсько-польська доба – (XIV-перша половина XVI), пов’язана із завершенням політико-державної самостійності українських земель, із захопленням їх Польщею, Литвою та іншими державами.

– Козацька доба –(друга половина XVI – XVIII ст.) коли всі верстви української людності єднаються у формі козацтва для досягнення власних національних інтересів.

– ХІХ ст. – оформлення української нації, історичне й духовне життя українців відбувається під впливом демократичних європейських ідей.

Після проголошення 24 серпня 1991р. незалежності України виділили такі основні періоди історії:

1. Стародавня доба. Охоплює час від початку формування людської цивілізації на території України і до східно-словянських племен у VІІ-ІХ ст.. Кіммерійці, скіфи, сармати, греки, готи, гуни, авари та інші народи на різних етапах історичної розвитку впливали на життя та побут місцевого населення. Починаючи з епохи бронзи (ІІ – початок І тис. до н.е.), особливо в лісостеповій та поліській зонах Дніпровського Правобережжя, зароджується праслов’янський етнічний масив, що з часом посів провідне місце на українських землях. На межі нової  ери формується культура давніх слов’ян – венедів, антів, склавинів. Існування антської політичної організації стало вершиною суспільно- політичного розвитку давніх слов’ян. У VII – IX ст. на українських землях проживали великі племінні об’єднання східних слов’ян,  які і склали підґрунтя східнослов’янської державності.

2. Київсько–Галицький період (друга половина ІХ – 40-ві рр. ХІV ст.)

Це час утворення та існування Київської Русі, спадщину якої перебрала Галицько – Волинська держава. Головними факторами, що визначили розвиток суспільства Русі – України в межах цього періоду, були запровадження християнства і встановлення династичних зв’язків із державами Західної Європи. У цей час формування та розвиток суспільства українського народу відбувались цілком окремо від інших східнослов’янських народів - російського та білоруського.

3. Литовсько – Польська доба Української історії (40-ві рр. ХІV ст.-1648р.). Це період, коли українські землі входили до складу Литви та Польщі, відбувалася боротьба за Україну різних політичних сил. Українські землі відігравали роль пограниччя між Заходом та Сходом. В умовах Литовсько–Руської держави відбувався процес національного відродження, водночас протягом ХІV ст. визначається вирішальна роль польсько–католицького елемента. У цей же період виникає козацтво як свідчення постійного прагнення українців до свободи і як феномен національно – релігійної боротьби. На політичні і культурні процеси в Україні протягом  ХVI – першої половини ХVІІ ст. посилилися західні впливи, вищим проявом цього стала Берестейська унія.

4. Українські землі в роки національної революції та Гетьманщини (1648 р. – кінець ХVІІІ ст.). Основною віхою цього періоду були Українська національна революція ХVІІ ст. і утворення козацько–гетьманської держави, відновлення політичного суверенітету українського народу. Основний зміст історичного процесу у ХVІІІ ст. становить боротьба гетьманської держави з царською адміністрацією, яка зрештою завершилася ліквідацією гетьманської держави. Наприкінці ХVІІІ ст. Річ Посполита зникає з політичної карти Європи і Українські землі опиняються у складі двох держав – Росії та Австрії.

5. Українські землі в роки російсько–австрійського панування та національного відродження (кінець ХVІІІ ст. – 1917р.). Цей період характеризується тим, що Українські землі входили до складу Російської та Австрійської імперії. Були ліквідовані всі самобутні українські громадські та політичні інститути. Російський  царизм переслідував і знищував українську мову і культуру. Водночас з кінця ХVІІІ ст. розпочалося Українське національне відродження, яке еволюціонувало від фольклорно – етнографічного до політичного етапу. Відбувався процес подальшого формування української нації. Економіка українських земель підпорядковувалася інтересам Росії та Австрії. Здійснені урядами цих держав реформи  середини ХІХ початку ХХ ст. зумовили еволюцію економіки українських земель в напрямі до ринку, але останні продовжували залишатися внутрішніми колоніями імперій.

6. Українські землі в роки національно-демократичної революції та боротьби за возз’єднання (1917 – 1920 рр.). Ці роки характеризуються наполегливою  революційною боротьбою українського народу за відродження української державності. Послідовними етапами цієї революції були УНР доби Центральної Ради, Українська держава – Гетьманат П. Скоропадського, УНР доби Директорії. Аналогічним явищем були боротьба західних українців проти  польського панування і утворення ЗУНР. У цей період було проголошено Акт злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР, який  втілював споконвічні мрії українців. На жаль, ця подія була суто символічною. Відродження національної державності було надто коротким, щоб справити вирішальний вплив на соціальну й економічну еволюцію українського народу. Спроби українців відродити державність були перервані більшовиками і Польщею.

7. Україна в радянську добу (1921 – серпень 1991р.). Період радянсько – російського панування на українських землях позначений впровадженням радикального соціалістичного, політичного і економічного порядку. Особливо негативний вплив на становище народу мала жорстка колективізація, що супроводжувалася голодомором, воєнно-комуністичним штурмом кінця 1920-х- початку 1930-х років. Радянська влада послідовно здійснювала курс на денаціоналізацію культурного процесу України, її зросійщення. Основою господарського життя стала державна власність на засоби виробництва, яка зумовила командно – адміністративну економіку. Тоталітарним за своєю суттю був політичний устрій суспільства. Подібні соціалістичні зміни і перетворення були здійснені й на західноукраїнських землях, включених до складу УРСР у роки Другої світової війни. Системна криза радянського ладу зумовила так звані перебудовні процеси другої половини 1980-х рр., які спрямовувалися на вдосконалення тогочасного суспільно-політичного ладу, але привели до остаточного краху командної економіки, до політичної структуризації суспільства, до піднесення національно-визвольного руху, суверенізації УРСР і відродження незалежної України.

8. Україна в роки незалежності. Період був започаткований проголошенням 24 серпня 1991 р. Акту Незалежності України. Було покінчено з радянською формою державності України, насправді фіктивною, що намертво прив’язувала УРСР до тоталітарної наддержави СРСР. Народилася нова, демократична Україна, яка стала на шлях побудови і зміцнення незалежної держави, ринкових змін в економіці, демократизації суспільно – політичного життя, національно-культурного і духовного відродження, активного міжнародного співробітництв.

Згідно періодизації курс Історії України поділяється на десять періодів:

1. Доісторичне минуле української історії (1млн. р. до н.е. – VІІІ ст. н.е.).

2. Україна – Русь (ІХ – перша половина ХІV ст.).

3. Литовсько – польська доба  української історії (друга половина ХІV ст. перша половина ХVІІ ст.)

4. Козацтво в історії України (друга половина ХV – ХVІІІ ст.)

5. Українські землі під владою Російської та Австро – Угорської імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

6. Боротьба за відродження державності України (1917 – 1939 рр.).

7. УРСР між двома світовими війнами (1921 – 1939 рр.).

8. УРСР у Другій світовій війні та першому повоєнному десятилітті (1939 – 1955 рр.).

9. УРСР – Україна у 60 – 80 рр. ХХ ст.

10. Розвиток незалежності України (1991 – 2010 рр.).