аудит

Примітка:

(+) – регламентовано нормативним документом

(–) – не регламентовано нормативним документом

 

З наведених у табл. 3 даних, видно, що боргові цінні папери не можуть бути внеском до статутного капіталу, адже діяльність підприємства не може починатися із наявності зобов’язань перед третіми особами. Пропонуємо доповнити перелік майна, що не може бути внесками до статутного капіталу облігаціями та виконуваними роботами і наданими послугами.

Враховуючи те, що внески до статутного капіталу можуть здійснюватися не лише грошовими коштами в національній (іноземній) валюті, але й основними засобами, нематеріальними активами, виробничими запасами, використовують натуральні та грошові вимірники. Однак загальна вартість майна на початку діяльності підприємства визначається в грошовому вимірнику відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

Питання оцінки внесків до статутного капіталу є одним із суперечливих. В господарських товариствах відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства і здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Фактично самі засновники господарських товариств можуть визначати критерії, за якими буде проводитись оцінка їх внесків (договірна оцінка). При цьому, така оцінка буде суб’єктивною і можливо відрізнятися від балансової чи ринкової. Таким чином, засновники при створенні підприємства можуть завищити чи занизити вартість своїх активів. Якщо засновники не можуть прийти до спільної думки з оцінки майна, в цьому випадку проводиться експертна оцінка в бюро технічної інвентаризації або в торгово-промисловій палаті.

В Законі України «Про акціонерні товариства» зазначено, що ціна майна, яке вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна. При цьому ринкова вартість майна у разі його оцінки визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність . Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Ринкова вартість емісійних цінних паперів акціонерного товариства визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, – як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, – як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Важливість визначених законодавством вимог щодо оцінки майна, яке є внесками до статутного капіталу, обумовлюється його роллю в діяльності держави, підприємства та учасників. Державні органи не несуть відповідальності за недостовірну оцінку внесків до статутного капіталу, тим самим не гарантують безперервність діяльності підприємства. Адже фактичний розмір статутного капіталу може суттєво відрізнятися від оголошеного, що може призвести до вимушеної ліквідації суб’єкта господарювання. Тому вирішення цього питання на законодавчому рівні є дуже важливим.

Висновки. Отже, підприємство може контролювати правильність ведення своєї господарської діяльності, за допомогою даних законодавчих та нормативних положень. Проте в контексті недостатньої нормативно-правової урегульованості операцій з власним капіталом, яка нівелює значення обліково-інформаційного забезпечення і, відповідно, унеможливлює раціональну організацію контролю за правильністю та законністю формування власного капіталу, розподілу прибутку за відповідними напрямами і фондами, виділено рівні нормативного регулювання питань обліку та аналізу операцій з власним капіталом в Україні: міжнародний (визначає та надає загальні принципи, засади та рекомендації щодо облікового відображення власного капіталу відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності); національний рівень (кодекси та Закони України, П(С)БО, інструкції, положення та рішення, а також листи ДПАУ); рівень підприємства (положення облікової політики та установчих документів, де встановлено альтернативи, самостійно обрані підприємством з метою задоволення власних інтересів щодо бухгалтерського обліку власного капіталу).